А почему в Киеве все говорят "Доброго дня"?

Коли промовляєш Доброго дня, то ти бажаєш вдалого дня
Коли ж говориш Добрий день, то звідки тобі відомо, добрий день у цієї людини чи ні.
Як по мені, то вірніше доброго дня

А може людина не хоче вітатися, а одразу на привітання прощається

А може людина не хоче вітатися, а одразу на привітання прощається

ай, люди, которых раздражают мелочи произношения, похоже не желают быть великодушными ))
А может и не могут , ибо не выработали в себе такое качество из-за гордыни ( размышления на тему ))))

)Обычно это из-за того, что присутствуют некие требования к себе, которые не очень то легко и даются, а кто-то рядом вдруг позволяет себе не заморачиваться. Обидно же?) И несправедлииво)

Понимаю вас, в Киеве все так говорят, но правильно ’Бажаю доброго дня’

Но я стремлюсь к нейтив

я люблю чистые языки, без суржика

Ні, ’бажаю гарного дня’, чи ’бажаю приємного вечора’

Не знаю, я тоже здесь спрашивала. Это не только в Киеве, везде. И в знаменитой фразе тоже..

Автор, поумничала. Да, я тоже это видео недавно смотрела, там, слово в слово то, что вы написали в топике. Бажаю доброго дня чи добрий день і ніяк інакше.

Доброго ранку - вірно

я люблю чистые языки, без суржика

це - норми мови. доброго ранку - русизм

они всегда могут начать говорить правильно, я тоже делала много ошибок

Не знаю, у меня золотая медаль и красный диплом.
В то время, когда меня учили, правильно было говорить: ’Доброго дня!’
Правила постоянно переписываются с ног на голову. Как сейчас, уже не уверена

это суржик и русизм

Доброго вечора, ми з України 🇺🇦Ось це як раз правильне звернення. В інших випадках Добрий ранок і добрий день.

Все так, але трішечки не так))
Правильно: ’добрОГО ранкУ’, ’добрИЙ день’, ’добрИЙ вечір’.

Зізнавайтеся, ви кажете ’Доброго дня!’?

Зі мною так вітаються щодня в усіх закладах, на що я відповідаю ’Добрий день!’ і бачу в очах того, хто вітається, непохитну впевненість у тому, що він знає мову краще за мене.

Багато хто тепер думає, що українською тільки так і треба вітатися. Вочевидь, ця форма виникла під впливом ’Доброго ранку!’, і мовці її підхопили, бо такої немає в російській мові. І сталося це всього 10–12 років тому (спостереження Олександра Авраменка). Анатолій Жилавий у своїй статті ’Як правильно вітатись’ згадує іронійні слова професора Пономарева: ’Форму ’Доброго дня!’ придумали люди, які раніше російську викладали як іноземну, а тепер українську викладають як рідну’.

Українці віками віталися ’Добрий день!’ і ’Добрий вечір!’. Саме форми в називному відмінку наявні і в народній творчості, і у творах письменників. Натомість ’Доброго дня! і ’Доброго вечора!’ майже відсутні і там, і там. Вони відгонять штучністю ще й тому, що люди часто вітаються так для буцімто культурнішого (читай улесливішого) звучання, забуваючи, що вітальні формули самі по собі є побажаннями. У різних піснях ми чуємо ’Добрий день вам, люди добрі!’, ’Добрий вечір тобі, пане господарю!’ і так далі. А побажання ’Гарного вам дня!’, ’Вдалого вам дня!’ говорять на прощання, а не при зустрічі.

В інших слов’янських мовах теж використовуються форми в називному відмінку: dzień dobry (польська), dobrý den (чеська), dobrý deň (словацька), добры дзень (білоруська), добар дан (сербська). До речі, поляки не мають аналога формі ’Доброго ранку!’ — з самого рання вони кажуть ’Dzień dobry!’. В Україні теж переважно говорять ’Добрий день!’ від самого ранку — це не помилка. Можна сказати і ’Добрий ранок!’. Але, як сказано в ’Російсько-українському словнику сталих виразів’ 1959 р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська), в народній мові вже зранку найчастіше кажуть ’Добридень!’. До речі, стягненi форми вiтань ’Добридень!’ i ’Добривечiр!’, окрім того, що дуже гарні, не мають аналогів у сусідніх мовах.

Тож запам´ятайте: правильно казати ’Доброго ранку!’ (варіант ’Добрий ранок!’ у корпусі текстів трапляється рідше), ’Добрий день!’ / ’ДобрИдень!’, ’Добрий вечір!’ / ’ДобрИвечір!’, ’Добраніч!’ / ’На добраніч!’.

⚠️ Етикетні формули — це стійкі сполуки слів (фразеологічні одиниці), видозмінюючи які порушуємо мовну норму.

Дві тези, які лунають у коментарях найчастіше:

1️⃣ ’Добрий день!’ — це констатація факту, а не побажання.

Це не так. Вважається, що це скорочений варіант від ’Дай, Боже, добрий день!’, як і ’Доброго дня!’ — скорочене ’Бажаю доброго дня!’. І те, і те — побажання.
І навіть якщо пристати на версію, що ’Добрий день!’ — це констатація, філологиня Наталя Марченко коментує: ’Такого роду усталені вирази сформувалися в часи ’міфічні’, коли слово мало силу й ним на марне не кидали. Стрічаючись, люди встановлюють правила світобудови на мить зустрічі. ’Добрий день!’ — тобто ми в цю мить стрілися, і це добрий час, і добре місце, і ми добрі люди, і для всіх ця зустріч закінчиться добре. А вже після розмови, якщо така відбулася, чи іншої взаємодії, залежно від результату, звучать побажання: або ’Доброго вам здоров´я!’, ’Доброго дня!’ тощо, або ’Щоб тобі дорога колом стала!’. Мова — це сенси, спосіб осягнення світобудови, творення, а не набір правил’.

2️⃣ Чому ж тоді ’Доброго ранку!’ можна?

Мовознавець Олександр Скопненко пояснює, що народний мововжиток узагалі не орієнтується на частини доби під час привітання. ’Добрий день!’ або ’Добридень!’ казали і кажуть, незалежно від того, настав ранок чи вечір. Це підтверджують численні спостереження за живим народним мовленням. У російсько-українському словникові за ред. А. Кримського та С. Єфремова (1924–1933) укладачі навіть подали відповідну ремарку, що ’тільки в інтелігентів’ уживані форми ’До‌брого ра‌нку!’; ’Добри‌вечір!’; ’Добра‌ніч!’; ’На добра‌ніч!’. Зауважте, форми ’До‌брого дня!’ немає. Чому ж тоді ’Доброго ранку!’ є? Наталя Марченко коментує: ’Саме на ранок припадав пік завантаженості роботою, тож вранці не мали часу на розмови, а могли хіба що побажати стрічному добре з усім упоратися’.

Говорімо та пишімо правильно, а саме ’Добрий день!’ та ’Добридень!’, а не ’Доброго дня!’.

це - норми мови. доброго ранку - русизм