Спонсори в Британії дивно себе поводять.

Приїхала по спонсорській програмі, маю невеликий дохід, зараз диплом переводжу і записуюсь на мовні курси, бо погано знаю англійську.

Нічого чужого мені не треба, то ж відразу намагалась розповісти, що я сама купуватиму собі їжу, давати на комунальні і тд.

Вони яро відмовлялись, мовляв, ми все купим, ти тільки напиши список, не купуй їжу, не купуй нічого, все що хочеш тобі.

Ну, добре.
Проблема #1.

Почала з ними проживати а вони, вибачте, не змивають туалет. Я спочатку змивала, потім вони сказали що це «дуже шумно» і просто пшикать треба вонючкой.

Ну, я пробувала тихо змивать, потім забила і перестала, то їх правила.

Питання - це економія води? Знаючі, скажіть. Бо я вже геть запуталась.

Проблема #2

Все рівно трошки їди купую, але вчора перший дзвіночок пролунав вчора. Купила дорогий сир, бо я такий люблю, готую собі, кажу - давай поїмо. Каже - я не буду твій сир їсти, бо він дорогий.

То я не зрозуміла, навіщо вони казали, що я можу все їхнє їсти? То просто ввічливість? І чому відмовляються їсти моє, натякаючи що я транжира? Хто розбирається в менталітеті, чому так?

В результаті я сказала, що якщо вона той сир не скуштує, то я його викину. Поїла.

І останній дзвіночок. Проблема #3

Зранку, ось тільки що, захотіла випити молока, спитала, чи можна взяти печиво (завжди питаю з ввічливості, хоча вони казали нічого не питать і почуватись як вдома). Вона сказала ні, бо зранку вони не їдять солодке.

Так а при чому тут ти? Я їм, а не ти. Я спитала, чи можна, а не тебе годую.

Мене це так вибісило! Кажу - ну то я собі куплю тоді.

Ну то нафіга казать одне, а робить друге? Це якийсь мазохізм чи що?

І чому не зливають відходи? Це економія? А якщо так, то навіщо вона, як вони мені самі хвалились що в них дохід 10 000 фунтів і «гроші не мають значення»?

Зразу напишу, що люди в принципі вони хороші, але якісь наче показушні. Приглашають дуже багато людей додому (сусідів, друзів з якими не спілкувались довго) щоб наче ото мене показать, відчуваю себе як на смотринах. Але все рівно, не кожна ж лбдина приютить може, тому й дякую.

Але відчуваю себе якимсь песиком, бо жінка спонсор не працює, тому коли я виходжу з дому вона біжить за мною, і я не можу взагалі ні одного дня побути наодинці, бо через ввічливість постійно з нею гуляю. Це у всіх так англічан чи тільки моя? Постійно хоче прогулок, гратись, дивитись фільм разом і тд, а мені не до того, в мене в голові війна, наші новини, я їй кажу - сьогодні взагалі немає настрою, вибач, а їй хоч би що, пішли гулять і все.

Це якийсь махровий егоїзм?