Образила чоловіка, бо не хочу жити з його батьками

Дівчата, ситуація не проста.
Будь-ласка не судіть дуже строго.
Я не одну тему створювала як бути з батьками чоловіка, і всі тут рекомендували просто розсваритися на завжди.
Сил все прокручувати і виписувати просто нема.
Вони приходили до мене в будь-який час, 5 разів на тиждень, і командували що робити (в моєму домі), критикували за все і тд. Кожні вихідні були в нас, ми з чоловіком нікуди не їздили,не ходили в кіно, в кафе, завжди їх розважали. Попри все я завжди була поганою невісткою. Стиль командування вони використовували і до моїх батьків «робіть так, робіть сяк. Не правильно робите». Навіть вказували як мені називати дитину, а як ні.
В мене вже були проблеми з нервами. Консультації пчихологів і я вибудувала якісь кордони. Не ходять до мене без дзвінка, але при щустрічі командують і китикують і далі. Я змирилася.
Чоловік аж ніразу не заступився, лише «ну такі вони..»
І сьогодні він каже «якщо не буде світла і тепла, треба батьків забирати»
Я сказала що я проти, нехай їдуть в село в баьусину хату, топлять там піч і живуть.
Там воду треба качати, і туалет на вулиці.
Він образився «а як я їм скажу що до нас ні?»
Каду так і скажи, що я проти, бо за 10 років ми не знайшли спільну мову.
Я не права?
Пс Мені нервуватися не можна