пышка_мышка• 20 января 2023
Як відноситеся до фемінітивів?
Точніше до їх нав´язування. От чесно, мене вже місцями це бідбішує. Ну блін, не подобається мені членкиня/ психологиня/ стоматологиня і ТД. Хтось хоче показати, що він жінка профі? Окей. То не навязуйте це іншим як єдиний вірний варіант.
А взагалі, оці всі так звані виступи за рівність з чоловіками.... Можна так, щоб без перегибів? Так, ми маємо мати одинакові права в суспільстві. Не має бути ніде дискримінації за гендерним признаком. Але коли деякі упороті починають боротися щоб не відкривати двері, не дарували квіти і ТД. То бажання підійти , стукнути в сказати, що дорогенька, ти можеш сама все що завгодно робити. Не потрібно добиватися того, щоб це використовували з усіма. Мені блін подобається, коли чоловік відкриває і притримує двері, допомагає нести важку сумку, дарує квіти, оплатить нашу вечерю і ТД. Ну не може фізично бути у нас на 100% однаково. Чоловік не може народити дитину, а жінка підняти ті грузи, які може підняти чоловік. Не потрібно йти проти природи. Ну , або дайте можливість не таким " продвинутим" залишитися все таки слабкою жінкою, а не феміністичною тяговою кобилою
А взагалі, оці всі так звані виступи за рівність з чоловіками.... Можна так, щоб без перегибів? Так, ми маємо мати одинакові права в суспільстві. Не має бути ніде дискримінації за гендерним признаком. Але коли деякі упороті починають боротися щоб не відкривати двері, не дарували квіти і ТД. То бажання підійти , стукнути в сказати, що дорогенька, ти можеш сама все що завгодно робити. Не потрібно добиватися того, щоб це використовували з усіма. Мені блін подобається, коли чоловік відкриває і притримує двері, допомагає нести важку сумку, дарує квіти, оплатить нашу вечерю і ТД. Ну не може фізично бути у нас на 100% однаково. Чоловік не може народити дитину, а жінка підняти ті грузи, які може підняти чоловік. Не потрібно йти проти природи. Ну , або дайте можливість не таким " продвинутим" залишитися все таки слабкою жінкою, а не феміністичною тяговою кобилою
33
288
0
Очень странно и некрасиво звучат. Ну мне так кажется.
И мне тоже нравится, что женщины и мужчины разные. И задачи у них разные. Равноправие - это прекрасно, если не в смысле полной уравниловки во всем.
И мне тоже нравится, что женщины и мужчины разные. И задачи у них разные. Равноправие - это прекрасно, если не в смысле полной уравниловки во всем.
41
Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
·
МОВНЕ. *Втомлено* Гаразд, про фемінітиви. Там, кажуть, якась кобіта заявила, що її професійну гідність принижує, коли її звуть ’психологиня’, а не ’психолог’, зчинився рейвах, і кілька душ і 1 журналіст прийшли мене питати, що я з цього приводу думаю. Ну ок, ’най буде’, - все ліпше, ніж про вбитих дніпрянських дітей думати. Тим більше, що це теж, певним чином, усе та сама війна.
Бо в цьому сюжеті насправді все дуже просто: людина, котра таке написала (і ті, котрі відчувають так само), тим всього лиш засвідчила, що вона, як казав про себе Сталін, ’чєлаек рюскай культури’, - навіть якщо на позір технічно досконало опанувала українську, вона її не відчуває. В даному випадку - не відчуває, що фемінітиви в українській не просто граматично правильні, а й оцінково нейтральні.
А в російській - от же ж в чім штука, ні. Не нейтральні. Тому ’лікарка’ - це жіночий рід іменника, а ’врачиха’ - пейоратив (образливе). ’Редакторка’ - жін. рід від ’редактор’ (і ’головна редакторка’ цілком норм. звучить!), а ’редакторша’ - атож, знецінення (відтінок залежить від контексту). От панійці і ’психологиня’ так принизливо звучить. Бо всі дєвочки, виховані на поезїї ’Сєрєбрянного Вєка’, змалечку запам´ятали, як пристрасно боролась Ахматова за те, щоб її визнали не за якусь там ’поэтессу’, а за цілого ’поэта’, і таки перемогла! (герой Андруховича таких літературних дєвочек уявляв з пенісом і тестикулами - бо, як на українськомовну прошивку, це дійсно смішна проблема, але це нам вона смішна, а в Росії це ні разу були не жарти...)
Чому так? та тому що, встонадцяте повторю Юрія Шевельова, ’кожна мова є чортячо небезпечний свідок історії народу, котрий ту мову вживає’ (с). Тому що в нас були жіночі школи, жіноче право на володіння майном (материзна), завдяки чому в нас жінки, м.ін., фундували університети й академії, і шлюбна угода з обумовленим жіночим вихідним (’понеділкуванням’) була, і ще ціла купа пундиків, які й не снились нашим сестрам навіть у просвіщенній Європі (’малороссы позволяют говорить женщинам!’, - з жахом записав у кінці ХІХ ст. німець, що провадив реєстри переселенців в Оренбурзькі степи). От. А в Росії був ’домострой’, і невістка звалась ’сноха’ - та, себто, кого ’сношає’ чоловіча частина родини. І дві, здавалось би, близькоспоріднені слов´янські мови саме цю культурну прірву й відбили: коли в одній фемінітиви - це звичайна граматична функція роду, а в другій і в ХХ, і в ХХІ-му ще столітті - приниження, зашите глибоко в колективній пам´яті тицяння носом, що ти не людина, ти бабадура, дірка для злягання, соррі, сношанія (’сегодня я, с Божьей помощью, вы...л Керн’, - як писав другові рос. класик, котрий досі вважається в них зразком куртуазности, бо іншої там не знали, - те, що їхня солдатня всюди, куди не влізе, масово ґвалтує жінок, є одним із віддалених наслідків цього самого споконвічного жіночого безправ´я, ). Ясно, що образливо, як же ж ні...
Відтак виникає два питання.
1) Що з цим робити? та просто, усвідомити, що ви тягнете в українську мову чужорідні культурні маркери: свою ’травму снохи’ намагаєтесь прищепити на нашу ’материзну’. Усвідомлення - як відомо з психології, перший крок до зцілення від травми. Добре, що проговорили, можете собі ще для практикуму щодня нагадувати, що Леся Українка не мала проблем Ахматової з ’поетом’ і ’поетесою’. Навіть її мама не мала. (Зате я мало не тридцять років нема-нема та й мушу виправляти в титрах під моїм іменем ’письменника’ на ’письменницю’ - бо наших журналістів переїхав у школі Сєрєбряний Вєк, і ’письменниця’ їм уже звучить ’несолідно’.) Як тільки ви цю різницю сповна осягнете, вам одразу попустить.
2) Чи ’невроз фемінітивів’ - це тільки реакція ’російськокультурної прошивки’? Ні, не тільки. Буває й банальне хамство людей цілком собі українськомовних, але кепсько вихованих - яким мовні інновації (чи те, що вони такими вважають) ріжуть вухо, і вони лютують, як завжди обмежена людина на незрозуміле, й гигочуть, як підлітки, з ’навіжених феміністок’. Нічого, звикнуть. Мені також не всі впроваджувані фемінітиви до смаку, і дратує, коли їх механічно дочіплюють у множині до кожного збірного звертання (українська мова знає десятки способів зграбно звернутись до змішаної аудиторії, не обов´язково щоразу ґалантно додавати ’і українки’, ’і захисниці’, ’і читачки’ тощо - цитуючи ту-таки Лесю Українку, ’сепаратизм сей трохи смішнуватий’), - але це все теми для фахових мовознавчих дискусій, а не для фейсбучних сеансів аґресії, скеруйте краще свою аґресію назовні, а не всередину і так щодня нищеної ворогом спільноти... І вчіть, будь ласка, мову - рідну мову треба вчити все життя, якщо ж ви справді вірите, ніби старе галицьке слівце ’членкиня’ щойно вигадали навіжені феміністки, це певний знак, що українську мову ви знаєте погано.
На цьому все, як кажуть наші бійчині - ’доповідь закінчила’.
Шануймося.
·
МОВНЕ. *Втомлено* Гаразд, про фемінітиви. Там, кажуть, якась кобіта заявила, що її професійну гідність принижує, коли її звуть ’психологиня’, а не ’психолог’, зчинився рейвах, і кілька душ і 1 журналіст прийшли мене питати, що я з цього приводу думаю. Ну ок, ’най буде’, - все ліпше, ніж про вбитих дніпрянських дітей думати. Тим більше, що це теж, певним чином, усе та сама війна.
Бо в цьому сюжеті насправді все дуже просто: людина, котра таке написала (і ті, котрі відчувають так само), тим всього лиш засвідчила, що вона, як казав про себе Сталін, ’чєлаек рюскай культури’, - навіть якщо на позір технічно досконало опанувала українську, вона її не відчуває. В даному випадку - не відчуває, що фемінітиви в українській не просто граматично правильні, а й оцінково нейтральні.
А в російській - от же ж в чім штука, ні. Не нейтральні. Тому ’лікарка’ - це жіночий рід іменника, а ’врачиха’ - пейоратив (образливе). ’Редакторка’ - жін. рід від ’редактор’ (і ’головна редакторка’ цілком норм. звучить!), а ’редакторша’ - атож, знецінення (відтінок залежить від контексту). От панійці і ’психологиня’ так принизливо звучить. Бо всі дєвочки, виховані на поезїї ’Сєрєбрянного Вєка’, змалечку запам´ятали, як пристрасно боролась Ахматова за те, щоб її визнали не за якусь там ’поэтессу’, а за цілого ’поэта’, і таки перемогла! (герой Андруховича таких літературних дєвочек уявляв з пенісом і тестикулами - бо, як на українськомовну прошивку, це дійсно смішна проблема, але це нам вона смішна, а в Росії це ні разу були не жарти...)
Чому так? та тому що, встонадцяте повторю Юрія Шевельова, ’кожна мова є чортячо небезпечний свідок історії народу, котрий ту мову вживає’ (с). Тому що в нас були жіночі школи, жіноче право на володіння майном (материзна), завдяки чому в нас жінки, м.ін., фундували університети й академії, і шлюбна угода з обумовленим жіночим вихідним (’понеділкуванням’) була, і ще ціла купа пундиків, які й не снились нашим сестрам навіть у просвіщенній Європі (’малороссы позволяют говорить женщинам!’, - з жахом записав у кінці ХІХ ст. німець, що провадив реєстри переселенців в Оренбурзькі степи). От. А в Росії був ’домострой’, і невістка звалась ’сноха’ - та, себто, кого ’сношає’ чоловіча частина родини. І дві, здавалось би, близькоспоріднені слов´янські мови саме цю культурну прірву й відбили: коли в одній фемінітиви - це звичайна граматична функція роду, а в другій і в ХХ, і в ХХІ-му ще столітті - приниження, зашите глибоко в колективній пам´яті тицяння носом, що ти не людина, ти бабадура, дірка для злягання, соррі, сношанія (’сегодня я, с Божьей помощью, вы...л Керн’, - як писав другові рос. класик, котрий досі вважається в них зразком куртуазности, бо іншої там не знали, - те, що їхня солдатня всюди, куди не влізе, масово ґвалтує жінок, є одним із віддалених наслідків цього самого споконвічного жіночого безправ´я, ). Ясно, що образливо, як же ж ні...
Відтак виникає два питання.
1) Що з цим робити? та просто, усвідомити, що ви тягнете в українську мову чужорідні культурні маркери: свою ’травму снохи’ намагаєтесь прищепити на нашу ’материзну’. Усвідомлення - як відомо з психології, перший крок до зцілення від травми. Добре, що проговорили, можете собі ще для практикуму щодня нагадувати, що Леся Українка не мала проблем Ахматової з ’поетом’ і ’поетесою’. Навіть її мама не мала. (Зате я мало не тридцять років нема-нема та й мушу виправляти в титрах під моїм іменем ’письменника’ на ’письменницю’ - бо наших журналістів переїхав у школі Сєрєбряний Вєк, і ’письменниця’ їм уже звучить ’несолідно’.) Як тільки ви цю різницю сповна осягнете, вам одразу попустить.
2) Чи ’невроз фемінітивів’ - це тільки реакція ’російськокультурної прошивки’? Ні, не тільки. Буває й банальне хамство людей цілком собі українськомовних, але кепсько вихованих - яким мовні інновації (чи те, що вони такими вважають) ріжуть вухо, і вони лютують, як завжди обмежена людина на незрозуміле, й гигочуть, як підлітки, з ’навіжених феміністок’. Нічого, звикнуть. Мені також не всі впроваджувані фемінітиви до смаку, і дратує, коли їх механічно дочіплюють у множині до кожного збірного звертання (українська мова знає десятки способів зграбно звернутись до змішаної аудиторії, не обов´язково щоразу ґалантно додавати ’і українки’, ’і захисниці’, ’і читачки’ тощо - цитуючи ту-таки Лесю Українку, ’сепаратизм сей трохи смішнуватий’), - але це все теми для фахових мовознавчих дискусій, а не для фейсбучних сеансів аґресії, скеруйте краще свою аґресію назовні, а не всередину і так щодня нищеної ворогом спільноти... І вчіть, будь ласка, мову - рідну мову треба вчити все життя, якщо ж ви справді вірите, ніби старе галицьке слівце ’членкиня’ щойно вигадали навіжені феміністки, це певний знак, що українську мову ви знаєте погано.
На цьому все, як кажуть наші бійчині - ’доповідь закінчила’.
Шануймося.
43
Согласна и по поводу дебильных слов, и по поводу женщин-лошадей. Да, украинский язык превратили чёт знает во что. А женщин-лошадей тут полно - никто никому ничего не должен и я сама. Это они.
28
После слова ’кобіта’ читать дальше не стала. Это не украинский язык и не украинское слово, сори
46
А сори - це українське, можливо російське?
Вас лише польські слова тригерять?
Чи просто розумієте, що сили нерівні?
Вас лише польські слова тригерять?
Чи просто розумієте, що сили нерівні?
22
Феминитивы люблю, мне забавно звучит. Равноправие вопрос спорный. Да, галантность это прекрасно, но когда этим бедным мужчинам уже и вздохнуть не дают, то лучше пусть так. Да, муж, папа безусловно мне и сумку донесут, и дверь придержат, а вот сотрудники на работе точно не должны
6
Да нет, просто в отличие от анонима на советчице тетя, которая вся такая утомленная нарзаном и тупостью примитивного населения, которая свысока через губу цедит истинные знания об украинском языке, как бы немного обязана сама этот язык знать. И уважать. А не суржиком изрекать высшие истины
37
Дивно , що замість своєї думки ви просто копіпаст одної із ’ лідерів’ думок.
Мова є живою , у кожного регіону свій діалект. І досить дивно тягнути як лише один вірний варіант діалект одного регіону.
У нас зараз просто якийсь ..... З цими ’ правилами’. Особливо дико виходить, коли нав´язують це з міксу ’ феміністки+ аби не як у раші’.
Мова є живою , у кожного регіону свій діалект. І досить дивно тягнути як лише один вірний варіант діалект одного регіону.
У нас зараз просто якийсь ..... З цими ’ правилами’. Особливо дико виходить, коли нав´язують це з міксу ’ феміністки+ аби не як у раші’.
18
Я не за ’ должни’ , коли це з доброї волі, чоловік відкрив , притримав двері, а на нього накинулися ’ це дискримінація, домагання, порушення моїх прав’. Повірте, упороті навіть за таке сваряться. Я якось з дуру зайшла в спец групу. 
9
У мене було 12 з української мови. А зараз дивлюся: літери я не правильно пишу, правила не знаю, та й мову , виходить, не знаю. А ще якщо врахувати, що я вдома можу не літературною, а рідною балакати)) то взагалі . Мене тут якось звинуватили, що я росіянка і просто через Гугл транслейт зробила переклад. І щоб ’ не вийо.... Та разгаваривала мсвоим рузьким’. А я виросла в україномовній родині , центральна Україна і зі специфічним діалектом , який місцями звучить як суржик
11
Ответ дляboringmovie
сьогодні почула - послиця! ну від ’посол’. 
було б прикольно, якби не так смішно.
було б прикольно, якби не так смішно.
Так, добавилась самка осла в наш зоопарк...
15
чудова стаття! І я з тих, кому до душі фемінітиви, не розумію тих, хто каже, що вони не гарні.
І гарні, і прикольні. Тобто викликають виключно позитивні емоції.
21
Ответ дляboringmovie
сьогодні почула - послиця! ну від ’посол’.
було б прикольно, якби не так смішно.
було б прикольно, якби не так смішно.
Як говорила моя бабуся: застав дурня богу молиться то він і лоб поб´є.
От коли дивлюся на деякі ситуації - то згадую цю бабусину приказку
От коли дивлюся на деякі ситуації - то згадую цю бабусину приказку
23
Мені довподоби. Ті, хто пише «членкиня», а «член» вам тіпа норм? Ну то кожен мислить в міру свого виховання. Українська мова дуже органічна, вона зараз дуже динамічно розвивається. Майже всі, хто негативно відписалися, робили це мовою окупанта. Це дуже дивно. Або ж боти знов біснуються
32
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу