ВернитеВалеру• 29 января 2023
А у вас була своя кімната в дитинстві?
Я не вважала моє дитинство найкращим , але деякі моменти просто заховала куди подалі. І переконала, що в мене було норм дитинство.
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
показать весь текст
13
361
0
В мене ідеальні батьки, особливо мама. Мене завжди любили, я знала, что зі всіма пррблемами можна піти до мама, вони пожаліє, розрадить. Кімната в мене була завжди. У моїх дітей в раньому дитинстві ні, бо ми жили в однокімнатній квартирі, потім з´явилась одна на двох, зараз в них у кожного своя кімната. Вважаю, що мати свій особистий простір дуже важливо, на даль не всі його мають.
Мені дуже шкода дітей, що мали таке дитинство, що мали такі відносини з батьками.
Мені дуже шкода дітей, що мали таке дитинство, що мали такі відносини з батьками.
3
Автор, вы наверное молодая ещё вот так воспринимаете близко к сердцу. Если по теме, наоборот, всегда боялась одна спать в комнате, всегда бежала к маме или к бабушке спать вместе, до лет 12 точно спала прям в одной кровати, потом на соседней. Сама боялась спать в комнате до лет 18 наверное
Со мной все хорошо. Родители и брат алкоголики на последних стадиях. Общаюсь по мере возможности ответить мне у них , чтобы бы понимать накаком они там свете.
Я вчилася 6 років в чужому місті, нагулялася і повернулася додому. Не хотіла з‘їзджати. В 11 поверталася додому, мені ж в 7 вставати на роботу все одно.
За що ненавидите?
Що не пускали на дискотеки?
Ми на дискотеках напивалися, курили, навіть траву пробували.
Студентами звісно. Ненавидіти, що батьки не пускали мене починати курити зі школи?
Ні, все добре)))
Все встигла))
За що ненавидите?
Що не пускали на дискотеки?
Ми на дискотеках напивалися, курили, навіть траву пробували.
Студентами звісно. Ненавидіти, що батьки не пускали мене починати курити зі школи?
Ні, все добре)))
Все встигла))
1
Була, але не одразу. Років до 12-13 жила у великій кімнаті з молодшим братом. Але в мене було окреме ліжко, свої стіл і стул для навчання. Шафу ділила з братом.
Потім батьків зробили невелике перепланування квартири і розселили нас з братом по окремих кімнатах.
З братом, скоріше, жили дружно, але й сварки були. І тоді, якось, хотілося побути без нього поряд. Тому, коли нас розселили, в родині стало спокійніше.
В моїх дітей також окремі кімнати. Вважаю, що кожна людина має мати вдома місце, де може усамітнитися. Це нормальна потреба для здорової психіки.
Потім батьків зробили невелике перепланування квартири і розселили нас з братом по окремих кімнатах.
З братом, скоріше, жили дружно, але й сварки були. І тоді, якось, хотілося побути без нього поряд. Тому, коли нас розселили, в родині стало спокійніше.
В моїх дітей також окремі кімнати. Вважаю, що кожна людина має мати вдома місце, де може усамітнитися. Це нормальна потреба для здорової психіки.
1
Не знаю, сейчас модно писать о внутренеем ребенке, о его чувствах, как его баловать надо. Честно ,я конечно не могу всех под одну гребенку, ну уж больно мне это все напоминает банальнуюипричину срубить бабла. Развивать эту тему можно до не могу, привязать к этому все проблемы в жизни и решать их решать, за деньги конечно.
Одним словом, это было давно, сейчас все позади, на какой это х вспоминать каждый день? И что это даст ?
Одним словом, это было давно, сейчас все позади, на какой это х вспоминать каждый день? И что это даст ?
4
Сначала в одной комнате с бабушкой, потом своя была. Обожала, чтобы в ней был порядок и очень любила, когда ко мне подруги приходили.
Ні, не було в мене окремої кімнати. Жили у трьохкімнатній хрущовці з бабусею та дідусем. Батьки в одній кімнаті, я з бабусею та дідом в іншій. Спочатку з бабусею спала, бо боялась одна засинати, потім як стало тісно, то вона пішла на диван у вітальні, приспить мене і йде там собі стелить. То я з дідусем в одній кімнаті, але звісно що ліжка окремі. Потім дідусь помер як мені 13 років було і ми з бабусею були в одній кімнаті. Але в мене не має через те проблем. Була своя окрема секція у шафі, свій окремий письмовий стіл. Головне, була повага до мене, любов, про мене піклувались. Бабуся с дідом у прямому сенсі дихали мною. Дід був на 14 років старший за бабусю, переніс інсульт. А до того не спускав мене з рук, все для мене робив. В мене було щасливе дитинство
6
Не было своей комнаты. Кровать стояла в маминой комнате, одежда - на полке в мамином шкафу, письменный стол - в зале(из-за кружков уроки делала вечером, когда все смотрели телевизор).
Отец жил отдельно, почти не общались.
Квартира принадлежала бабушке и дедушке.
Бабушка и дедушка уважали личное пространство, меня почти не контролировали. Бабушка занималась хозяйством, водила меня в школу и на кружки, помогала учить уроки. Дедушка подрабатывал.
Мама личное пространство категорически не признавала. Перебирала мои вещи, портфель, читала личные записные книжки. Если была дома, то не давала посидеть в одиночестве, ходила следом и садилась рядом, заглядывала через плечо, что я делаю. Могла ворваться в туалет или ванную. Требовала рассказывать до мельчайших подробностей, кто и зачем звонил, что было в школе и на кружках. Как правило, использовала информацию, чтоб тыкнуть носом. Постепенно я научилась отвечать дежурными фразами. Это ее жутко бесило, говорила, что я наверняка что-то скрываю Сейчас понимаю, что
был дурдом. Тогда верила, что так должна выглядеть любовь.
Отец жил отдельно, почти не общались.
Квартира принадлежала бабушке и дедушке.
Бабушка и дедушка уважали личное пространство, меня почти не контролировали. Бабушка занималась хозяйством, водила меня в школу и на кружки, помогала учить уроки. Дедушка подрабатывал.
Мама личное пространство категорически не признавала. Перебирала мои вещи, портфель, читала личные записные книжки. Если была дома, то не давала посидеть в одиночестве, ходила следом и садилась рядом, заглядывала через плечо, что я делаю. Могла ворваться в туалет или ванную. Требовала рассказывать до мельчайших подробностей, кто и зачем звонил, что было в школе и на кружках. Как правило, использовала информацию, чтоб тыкнуть носом. Постепенно я научилась отвечать дежурными фразами. Это ее жутко бесило, говорила, что я наверняка что-то скрываю Сейчас понимаю, что
был дурдом. Тогда верила, что так должна выглядеть любовь.
И мама тоже такая же. Пьет, слабая сопротивляемость внешним факторам и абсолютное нежелание что либо делать с этим. Живут каждый день в надежде умереть. У брата вообще панические атаки на тему того, что он проживет дольше матери.
Ну я приложила все усилия, какие смогла плюс мне очень помогла моя бабушка, она была со сложным характером,но любила меня и вырастила, как смогла в то сложное время
Я вам очень сочувствую. Хоть бабушка помогла.
А тут как почитаешь бред, на дискотеку ее пустили - катастрофа, всех ненавижу
А тут как почитаешь бред, на дискотеку ее пустили - катастрофа, всех ненавижу
3
Ответ дляАгатаХристя
Я вам очень сочувствую. Хоть бабушка помогла.
А тут как почитаешь бред, на дискотеку ее пустили - катастрофа, всех ненавижу
А тут как почитаешь бред, на дискотеку ее пустили - катастрофа, всех ненавижу
На дискотеку меня бабушка не пускала, но это уже отдельная смешная история))
А потім діти такої мами прийдуть до психотерапевта з темою ´в нас були свої кімнати і квартира в 18 років´, але маму ми не бачили роками, вона з нами не грала, не ходила в походи, нам її не вистачало. )))
Це я з власного досвіду. Теж подібна ситуація була в дитинстві, теж іпотеки і дві хати в Києві, але за рахунок ´відсутномті´ мене в житті близьких людей.
Баланс сил необхідно якось тримати. Але це надскладна задача.
Це я з власного досвіду. Теж подібна ситуація була в дитинстві, теж іпотеки і дві хати в Києві, але за рахунок ´відсутномті´ мене в житті близьких людей.
Баланс сил необхідно якось тримати. Але це надскладна задача.
5
Меня тоже не пускали. И жили а одной комнате, и личного пространства не было, родственники приезжали, и мы спали на полу. Я любила спать на полу и родственников и подарки.
Вообще отношусь к этому, как к временным жизненным трудностям, чтобы потом ценить возможности и стремиться улучшить.
Но кто то может стремиться, а кого то это ломает, как вашего брата. Вот это беда ((
Вернее, совсем ужасные адовые условия не сравнимы с теснотой и обидами по ерунде
Вообще отношусь к этому, как к временным жизненным трудностям, чтобы потом ценить возможности и стремиться улучшить.
Но кто то может стремиться, а кого то это ломает, как вашего брата. Вот это беда ((
Вернее, совсем ужасные адовые условия не сравнимы с теснотой и обидами по ерунде
У нас з сестрою були окремі кімнати. Але краще б не було!
Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
10
К сожалению моего брата не отсутствие личного пространства сломало. Там более глуюинные причины.
Ответ дляЗаведУющая
У нас з сестрою були окремі кімнати. Але краще б не було! Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
И ваша история тяжёлая. Сочувствую
Вот это действительно проблемы в жизни.
Вот это действительно проблемы в жизни.
6
Я ніякого дискомфорту не відчувала. Скоріш напевно бабусі було не дуже зручно. Але вона свята, ніколи ні на що не скаржилась, не сварилась, в її присутності всі вели себе чемно
в мене було щось аналогічне, тому я викинула їх із свого життя, і коли ’мати’ померла, у мене навіть не йокнуло
П.С. не намагайтесь їх прийняти і пробачити, навіщо?
П.С. не намагайтесь їх прийняти і пробачити, навіщо?
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу