ВернитеВалеру• 29 января 2023
А у вас була своя кімната в дитинстві?
Я не вважала моє дитинство найкращим , але деякі моменти просто заховала куди подалі. І переконала, що в мене було норм дитинство.
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
показать весь текст
13
361
0
Ответ дляЗаведУющая
У нас з сестрою були окремі кімнати. Але краще б не було!
Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
Вибачте за запитання «єлозив між ногами», це прямо ґвалтував? Тобто через те падло старе Ви позбулися цноти? І сестру вночі ґвалтував?
А мама нічого не чула і не вірила?
Божечки, як страшно.
Обіймаю Вас.
У мене також немає нічого хорошого з дитинства згадати, вічні скандали батька, але хоч такого не було.
А мама нічого не чула і не вірила?
Божечки, як страшно.
Обіймаю Вас.
У мене також немає нічого хорошого з дитинства згадати, вічні скандали батька, але хоч такого не було.
І щоб ви розуміли, вони не були якимись маргіналами, мати бухгалтер, вітчим начальник відділу, не пили, не палили, не матюкались. А ось такі скелети у шафі.
У нас в доме (новострой) семья купили 1 комн квартиру и дочка (лет 9-10) живет в комнате, а родители на кухне.
За эти б деньги они спокойно купили 2-комн вторичку в более менее норм фонде.
Другая семья в нашем доме купили 1 комн и там 2 детей (мальчик и девочка).
За эти б деньги они спокойно купили 2-комн вторичку в более менее норм фонде.
Другая семья в нашем доме купили 1 комн и там 2 детей (мальчик и девочка).
1
Автор, при чем здесь наличие комнаты? В семье ваших ролителей было так принято-дети были частью семьи нераздельной. Не у кого не возникало мысли об отдельной территории. Они жили бок о бок со своими и вы вполне естественно жили так же. Вы же их детеныш. Они вас любили и заботились так, как это делали с ними. Им это нормально. Поэтому они не хотят понимать и слушать ваши обиды. Это мы сейчас все граммотные про индивидуально/отдельно/личностт/интроверты /экстроверты и прочее.
Но подумайте сами. А действительно ли вам мешает ваше детство? Ну было и было. Уже ж закончилось. Вы живы здоровы. Наверняка есть и плюсы из вашего опыта. Есть может и не очень хорошие воспоминания,но на то они и воспоминания что никак на настоящее не влияют.
Но подумайте сами. А действительно ли вам мешает ваше детство? Ну было и было. Уже ж закончилось. Вы живы здоровы. Наверняка есть и плюсы из вашего опыта. Есть может и не очень хорошие воспоминания,но на то они и воспоминания что никак на настоящее не влияют.
1
Воно ще й хитре, тварюка.
Якби мама Вам повірила б і відвела б до гінеколога, то там все ціле було б.
З такою матір’ю ніякого спілкування в майбутньому . Хіба що майно після неї дістанеться, ото і весь толк з неї буде.
Якби мама Вам повірила б і відвела б до гінеколога, то там все ціле було б.
З такою матір’ю ніякого спілкування в майбутньому . Хіба що майно після неї дістанеться, ото і весь толк з неї буде.
2
С 14 лет своя маленькая 8,8 кв м комната...
Не считала это проблемой...
Автор, а вы своему ребёнку обеспечите отдельную комнату с рождения?
Хотя лет до трёх ребенку нужна только мама рядом...
Не считала это проблемой...
Автор, а вы своему ребёнку обеспечите отдельную комнату с рождения?
Хотя лет до трёх ребенку нужна только мама рядом...
З того, що ви описала, аж ні разу не зрозуміло, звідки ж гроші?) на аля бізнсі так не зробиш) і іпотека гроші не платить, а тільки жере))
У меня тоже самое, правда жила в 2к но еще с бабушкой и дедушкой, очень бедно, потом 5 лет по съемным квартирам (снимали с колоегами). Дом сейчас правда один, 300 м2 основной и 100 м2 гостевой. Знакомые и родственники поражаются - ой, это ж сколько уборки… Землю покупаю. Коплю на vacation house, пока не решила где. Вот такая мотивация из детства
2
Не було в мене , ми жили всі четверо в одній кімнаті . Ще й з ненависним вітчимом . Це був жах . Збігла в 18 років. Зараз в мене тому тільки одна дитина і трикімнатна квартира , до якої я йшла 18 років . Я зараз кайфую і маю великі псих травми з дитинства але я дуже рада , що моя дитина не знає того
2
Є різні погляди на ситуації, подібні вашій . Не обов,язково все життя копирсатися у минулому. Є люди, які пережили набагато гірші негаразди у дитинстві, але вони те все поховали і пішли далі. Але так, психологи допоможуть те все розколупати, головне, щоб потім вчасно допомогли його загоїти. То ж їх хліб, і важливий довготривалий процес) Як у тому анекдоті про адвоката)
У мене була своя кімната з 8 років, як старший брат пішов у власне життя. Є подруги, яких кімнат не мали, але цілком успішні у житті.
У мене була своя кімната з 8 років, як старший брат пішов у власне життя. Є подруги, яких кімнат не мали, але цілком успішні у житті.
Не было. Жила в однокомнатной квартире с родителями. Отец пил и бил мать, ночевали то у соседей, то у родственников. Тоже интеллигенция, инженеры на заводе, уважаемые люди. Не могу простить, маму в первую очередь, что не развелась, и что испаганила мне детство. Основной аргумент - а что люди скажут. Это просто идиотизм какой-то. Училась отлично, 2 ВО, работала с 18 лет. Личная жизнь не сложилась, 2 неудачных брака. Но у сына есть своя комната с его 6 лет, я очень много работала и добилась этой цели.
2
так ведь и ваши родители точно так же не имели личного пространства, вы тоже все слышали и слушали.
Вообще тема очень показательная. Наши родители ведь точно не имели своих отдельных комнат, но у них не было добрых, заботливых, понимающих психологов
, которые за деньги доходчиво объяснили бы, что им надо ненавидеть своих родителей за это, поэтому наши родители с нашими бабушками и дедушками были в прекрасных отношениях.
Вообще тема очень показательная. Наши родители ведь точно не имели своих отдельных комнат, но у них не было добрых, заботливых, понимающих психологов
, которые за деньги доходчиво объяснили бы, что им надо ненавидеть своих родителей за это, поэтому наши родители с нашими бабушками и дедушками были в прекрасных отношениях.
3
У меня была вначале только моя , потом наша с сестрой, у моих 2 детей у каждого с рождения своя комната, сейчас у меня трешка, моя спальня, и детям по комнате, кухня у нас типа зала ...Я иногда слушаю или читаю тут как люди в 1 с 2-3 детьми живут и для меня это ужасно....
1
не поверите, на советчице так, как подруга вашей мамы. думает минимум треть женщин ) Когда-то даже был опрос.
Ответ дляБыстровочка
так ведь и ваши родители точно так же не имели личного пространства, вы тоже все слышали и слушали.
Вообще тема очень показательная. Наши родители ведь точно не имели своих отдельных комнат, но у них не было добрых, заботливых, понимающих психологов, которые за деньги доходчиво объяснили бы, что им надо ненавидеть своих родителей за это, поэтому наши родители с нашими бабушками и дедушками были в прекрасных отношениях.
Вообще тема очень показательная. Наши родители ведь точно не имели своих отдельных комнат, но у них не было добрых, заботливых, понимающих психологов
, которые за деньги доходчиво объяснили бы, что им надо ненавидеть своих родителей за это, поэтому наши родители с нашими бабушками и дедушками были в прекрасных отношениях.
У меня нет ненависти или обиды.
Вот как-то было и было. Ну,делала уроки на кухне или на диване) но для меня это просто воспоминание.
Просто это реально неудобно и некомфортно
Вот как-то было и было. Ну,делала уроки на кухне или на диване) но для меня это просто воспоминание.
Просто это реально неудобно и некомфортно
підкажіть, як ви ’знайшли’ свого спеціаліста? По темі - багато схожого з вашою історією, тому я вас розумію дуже добре.
На батьків образ не тримаю, пройшла і відпустила це. Зустрічалась з психологами щодо підвищення самооцінки і ’прийняття’ себе, і на цих зустрічах сколихнули дитячі травми, тепер не виходить їх закрити..
На батьків образ не тримаю, пройшла і відпустила це. Зустрічалась з психологами щодо підвищення самооцінки і ’прийняття’ себе, і на цих зустрічах сколихнули дитячі травми, тепер не виходить їх закрити..
сейчас совсем другие возможности, вы об этом не думали? Ну, по крайней мере, до войны были. Сейчас, когда люди теряют квартиры, дома, они вынуждены жить несколькими семьями на одной жилплощади.
А если бы семья до войны жила на голове у старшего поколения, то вопросы были бы к семье и к главе семьи - почему не заработал на свою или хотя бы не снимает квартиру для семьи? До войны была масса возможности это сделать. Во времена наших родителей - нет. Они не могли выехать на заработки за границу, да даже просто физически снять квартиру - был колоссальная проблема.
А если бы семья до войны жила на голове у старшего поколения, то вопросы были бы к семье и к главе семьи - почему не заработал на свою или хотя бы не снимает квартиру для семьи? До войны была масса возможности это сделать. Во времена наших родителей - нет. Они не могли выехать на заработки за границу, да даже просто физически снять квартиру - был колоссальная проблема.
В 1 кімнатній квартирі було де малювати і всі ті принади для малювання зберігати? То не так все й погано значить було
1
в вашей истории хотя бы все понятно, у вас был отец-садист. А не психотравма от отсутствие комнаты, как у автора.
А сейчас вы с ним общаетесь, он жив? Еще дети у ваших родителей были?
А сейчас вы с ним общаетесь, он жив? Еще дети у ваших родителей были?
У нас была детская комната, но 1 на 2-х сестрой. Но я всегда мечтала об отдельной, личной комнате. Теперь у меня 2е девочек, хотела, чтобы у них были отдельные комнаты с детстве. Когда родилась старшая дочь- у нас была 2-х комнатная квартира, через 4 года, после рождения младшей переехали в 3-х комнатную- у девочек была отдельная большая отдельная детская комната, но общая. 2 года назад решили купить квартиру побольше, чтобы у девочек были отдельные комнаты и нам хотелось в новом доме в лучшем районе новую квартиру большей площади с 2-мя с/у. В итоге на момент войны мы выплатили 2/3 стоимости новой квартиры. 24 февраля нашу стройку заморозили на этапе фундамента. Сейчас мы с детьми в Англии живем у спонсоров в 2-х крошечных комнатках. Девочки опять делят общую спальню. Такой вот поворот событий(
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу