показать весь текст
42
Аноним Первый• 30 января 2023
Ответ дляMrs.Ochmonek
Є і багато дезінформації під час війни.
Але мені близька думка ’Людина не здатна повірити в благородство інших, якщо не здатна на нього сама’.
Але мені близька думка ’Людина не здатна повірити в благородство інших, якщо не здатна на нього сама’.
Про Яке благородство ви говорте? Може про благородну пані Некрасову? Мабуть таки благородна, адже не всім під силу вкрасти сотні вагонів допомоги , і отримати за це медальку. А потім цинічно плакати на камеру в дорогих апартаментах за кордонм.
8
Ответ дляMrs.Ochmonek
Люди досі помилково думають, що якщо людожеру згодувати одне дитя, то він заспокоїться і не чіпатиме інших.
+1. Та пропаганда працює, якщо 10 ботів будуть кожен день повторювати ’нада дагаваріваца’, то навіть у найстійкіших ці думки будуть з´являтися, але треба повертати себе до реальності і уже відомих фактів.
А саме те, що домовленості з рашкою не варті і паперу і що єдиний спосіб зробити так, щоб вона від нас відстала - завдати їй великих втрат. Нажаль це коштує нам життів, але ми цю війну не вибирали і вибору у нас немає. Якщо українці не вирішать цю проблему зараз, то потім її будуть вирішувати наші діти і не факт, що тоді буде таке ж вікно можливостей, яке є зараз.
А саме те, що домовленості з рашкою не варті і паперу і що єдиний спосіб зробити так, щоб вона від нас відстала - завдати їй великих втрат. Нажаль це коштує нам життів, але ми цю війну не вибирали і вибору у нас немає. Якщо українці не вирішать цю проблему зараз, то потім її будуть вирішувати наші діти і не факт, що тоді буде таке ж вікно можливостей, яке є зараз.
15
Mrs.Ochmonek• 30 января 2023
Ответ дляАноним Первый
Про Яке благородство ви говорте? Може про благородну пані Некрасову? Мабуть таки благородна, адже не всім під силу вкрасти сотні вагонів допомоги , і отримати за це медальку. А потім цинічно плакати на камеру в дорогих апартаментах за кордонм.
Ми говорили про Залужного. Забули? ))
Так, я вірю в його благородство і передачу млн на ЗСУ. І в те, що українець з діаспори не написав ’заповідаю мільйон Залужному, але тільки з умовою щоб він передав на ЗСУ’.
Так, я вірю в його благородство і передачу млн на ЗСУ. І в те, що українець з діаспори не написав ’заповідаю мільйон Залужному, але тільки з умовою щоб він передав на ЗСУ’.
10
Марика-bf42• 30 января 2023
Ответ дляMrs.Ochmonek
Люди досі помилково думають, що якщо людожеру згодувати одне дитя, то він заспокоїться і не чіпатиме інших.
Ніхто так не думає. Але ж ціна питання.. Ви ж розумієте, що раша більша по населенню. Щоб не вийшло так, що хлопці поляжуть, а ...навіть думати не хочу.
4
Аноним Первый• 30 января 2023
Ответ дляMrs.Ochmonek
Ми говорили про Залужного. Забули? ))
Так, я вірю в його благородство і передачу млн на ЗСУ. І в те, що українець з діаспори не написав ’заповідаю мільйон Залужному, але тільки з умовою щоб він передав на ЗСУ’.
Так, я вірю в його благородство і передачу млн на ЗСУ. І в те, що українець з діаспори не написав ’заповідаю мільйон Залужному, але тільки з умовою щоб він передав на ЗСУ’.
Без проблем. Ви вірите, а я ні. І не тому що не довіряю чи не люблю Залужного, я навпаки його поважаю як розумну людину і знала про нього за довго до початку повномасштабонї війни.
Просто в оці публічні геройства і казки , під час війни, не вірю.
Просто в оці публічні геройства і казки , під час війни, не вірю.
9
Mrs.Ochmonek• 30 января 2023
Ответ дляМарика-bf42
Ніхто так не думає. Але ж ціна питання.. Ви ж розумієте, що раша більша по населенню. Щоб не вийшло так, що хлопці поляжуть, а ...навіть думати не хочу.
Ціна жахлива. Але завдання зробити так, щоб не дарма ці життя полягли
1
Lady luck21• 30 января 2023
Ответ дляАноним Первый
Без проблем. Ви вірите, а я ні. І не тому що не довіряю чи не люблю Залужного, я навпаки його поважаю як розумну людину і знала про нього за довго до початку повномасштабонї війни.
Просто в оці публічні геройства і казки , під час війни, не вірю.
Просто в оці публічні геройства і казки , під час війни, не вірю.
Ага, прям в течении 10 месяцев написали завещание на Залужного и на 11 месяц умер, какие совпадения...
9
Ответ дляLady luck21
А что , уже что то отстроили??? Обещать не значит жениться. Это как с танками...
«А Японія – це швидкісні потяги, це мости, шляхопроводи, інфраструктура, надсучасне виробництво автомобілів, і металургія. Я вірю, що саме в таких масштабних проєктах Японія відіграватиме ключову роль», - підкреслив посол.
Він також зазначив, що Японія одразу від початку повномасштабної російської агресії стала на бік демократичного світу і приєдналася до всіх санкцій, які ввели країни G7 та ЄС. Загалом станом на сьогодні допомога Японії нашій країні оцінюється в 1,6 мільярда доларів. Однак, за словами посла, це лише офіційна частина, насправді ж вона є значно більшою.
Читайте також: Японії виділяє $95 мільйонів на відновлення України,вже створена спеціальна агенція
Він також зазначив, що Японія одразу від початку повномасштабної російської агресії стала на бік демократичного світу і приєдналася до всіх санкцій, які ввели країни G7 та ЄС. Загалом станом на сьогодні допомога Японії нашій країні оцінюється в 1,6 мільярда доларів. Однак, за словами посла, це лише офіційна частина, насправді ж вона є значно більшою.
Читайте також: Японії виділяє $95 мільйонів на відновлення України,вже створена спеціальна агенція
4
mmi583@mail.ru• 30 января 2023
Ответ длянинель 1919
цілком згодна з вами, а не в голоу опою в бій та з немотивованими солдатами, хай хтось відповість чому неможна найняти вояк проффес. ? а то тільку чую .що ні,а чому хз
Я вчора прочитала допис Богдана Пастуха і постила в одній із тем, військовий зі Львова. Я насилу дочитала, без сліз то читати не можливо.
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»
17
Ответ дляДами
Я переживу. Я на сайте больше 10 лет. Если кто не видит правды, что я могу сделать. Я тоже , как дурочка читала таролргов и астрологов юристок и победа осенью, на нг, потом весной, теперь они же пишут жарить русню летом будем и конца края нет. У меня надежд нет уже, с приколами запада то даем, то не даем ту технику. Если что я не выезжала, войну с первых мин увидела в Чернигове, сейчас с малыми в Киеве живу.
Читали астрологов и тарологов? А теперь у вас просветление и вы знаете правду, которой не знают и не видят другие? Что-то у вас не в порядке
3
Ответ дляLady luck21
Вы на свои сварки смотрите а не по сторонам. Такой позор на весь мир с этой коррупцией во время войны
ФБР все забере і посадить щурів.
Mrs.Ochmonek• 30 января 2023
Ответ дляАноним Первый
Без проблем. Ви вірите, а я ні. І не тому що не довіряю чи не люблю Залужного, я навпаки його поважаю як розумну людину і знала про нього за довго до початку повномасштабонї війни.
Просто в оці публічні геройства і казки , під час війни, не вірю.
Просто в оці публічні геройства і казки , під час війни, не вірю.
У мене не вкладається в один ряд ’ я поважаю людину, але вважаю, що вона бреше для власного піару’
ОК, ми різні.
ОК, ми різні.
3
Ответ длянинель 1919
диванные эксперды .родственников мужского пола у которых это не касается ,вот они главные отвоевыватели,мне лично тот крым и нафиг не впал ,даже если его и отнимут как они туда ехать собираются ,зная ,что наших там ненавидят ,еще подрезать начнуть или еще что(но это уже мои мысли конечно)
Як ЗСУ скажуть,так і буде.
1
Марика-bf42• 30 января 2023
Ответ дляMrs.Ochmonek
Ціна жахлива. Але завдання зробити так, щоб не дарма ці життя полягли
Як його зробити, якщо люди гинуть і весь час не достає зброї? Не зупинятися до якої межі?
7
Ответ дляAli4ka20
Этот же вопрос занимает и меня! Пока вразумительного ответа ни от кого не получала
Мало того, років за 5 підросте покоління, якому роками в школі промивали мізки, що ’рузькій Херсон і Донецк акупірован нацистамі’. А якщо ще й зомбо-папку в пакеті звідти привезли... Тут не лише на кордони треба вийти.
5
Lady luck21• 30 января 2023
Ответ дляmmi583@mail.ru
Я вчора прочитала допис Богдана Пастуха і постила в одній із тем, військовий зі Львова. Я насилу дочитала, без сліз то читати не можливо.
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»


2
Ответ дляiya2011
На Донецком направлении их количество значительно преобладает. И почему там наши отступают? Орда и оружия у них хватает.
Одна посадка за місяць чи три села за півроку?ЗСУ без зброї,яку надають зараз,вже звільнили 50 проц окупованої землі.
6
Mrs.Ochmonek• 30 января 2023
Ответ дляМарика-bf42
Як його зробити, якщо люди гинуть і весь час не достає зброї? Не зупинятися до якої межі?
Кожен робить своє. Хтось там на фронті, хтось в тилу донатить, хтось випрошує зброю.
Що ж ще можна?
Що ж ще можна?
1
Ответ дляМарика-bf42
Ніхто так не думає. Але ж ціна питання.. Ви ж розумієте, що раша більша по населенню. Щоб не вийшло так, що хлопці поляжуть, а ...навіть думати не хочу.
Більша по населенню в 3 рази ,з них на кавказі по 10 дітей ,з них не усі підуть ,немає добровольців,силою беруть зеків і село.Тому в чисельності немає переваги в них,якщо брати глобально прям,та і зброя 1940 року в них
mmi583@mail.ru• 30 января 2023
Ответ дляfedoroff-93b5
Більша по населенню в 3 рази ,з них на кавказі по 10 дітей ,з них не усі підуть ,немає добровольців,силою беруть зеків і село.Тому в чисельності немає переваги в них,якщо брати глобально прям,та і зброя 1940 року в них
Ой не недооцінюйте ворога. Є там і ті, хто вміє і знає як воювати. Їх не стільки скільки чмобіків. Але ьільше ніж у нас. Вони воювали роками з усіма з ким могли, в той час нас грабували і армію зводили до 0. Ви не диветесь канал Золкіна? Там останні інтерв‘ю полонених просто треш. Просто в голові не вкладається.
12
Ответ дляmmi583@mail.ru
Ой не недооцінюйте ворога. Є там і ті, хто вміє і знає як воювати. Їх не стільки скільки чмобіків. Але ьільше ніж у нас. Вони воювали роками з усіма з ким могли, в той час нас грабували і армію зводили до 0. Ви не диветесь канал Золкіна? Там останні інтерв‘ю полонених просто треш. Просто в голові не вкладається.
Сто відсотків.
Все у них є і у великій кількості. І окуповані території вже настільки ними заполонилися, стільки рівнів захисту, що просто лячно
А воєнна база на території атомної?
Це не у полі битися. Один невдалий кроку і мінімум 50 км відчуження..
Не все так просто, як пишуть, далеко не просто.
Все у них є і у великій кількості. І окуповані території вже настільки ними заполонилися, стільки рівнів захисту, що просто лячно
А воєнна база на території атомної?
Це не у полі битися. Один невдалий кроку і мінімум 50 км відчуження..
Не все так просто, як пишуть, далеко не просто.
11
Ответ дляmmi583@mail.ru
Я теж так думаю. Ніщо і нічого, ніяка земля не вартує найціннішого - людського життя. Нафіга нам той донбас рлзвалений?! Там років 50 нічого не буде, буде просто випалена земля. За що наші хлопці там гинуть? За кого? З атих хто призвав туди вбивць і здає наші пости, наших хлопців? Перебьють всіх там, хто тут буде, хто залишиться?
А это их остановит? Крым отдали и что?
4
Ответ дляVittoria66
А где в Израиле уничтоженные города, тысячные жертвы от обстрелов, остановленные производства и разрушенная экономика? Там большинство населения даже не реагирует на те редкие обстрелы, которые никаких особо жертв и разрушений не несут. Их, почти вековой конфликт, с Палестиной имеет совершенно другой характер и интенсивность, чтоб сравнивать Израиль с Украиной, проводя параллель.
Не надо воспринимать все буквально. Я имела ввиду, если вы не поняли, долгосрочность как вы выразились конфликта.
Allka- skakalka• 30 января 2023
Ответ дляmmi583@mail.ru
Я вчора прочитала допис Богдана Пастуха і постила в одній із тем, військовий зі Львова. Я насилу дочитала, без сліз то читати не можливо.
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»
«Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих - вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові...
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води - ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б´ють точно, професійно і кваліфіковано, б´ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров´ю і швидко завмирають. П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину... Їм би тільки жити починати... І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:’ Парні, позицію нужно удержать’. Ти чув його і ставало на серці рівно - хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки... його рація замовкла - 200. Коли зрізали з нього шолом - втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м´ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного ’тримайтеся’, чи ’молимось за вас’. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю.
Vae victis - горе переможеним.
Пам´ятайте це!!!»
Господи ! Это ужас !Пусть Господь защитит наших воинов
2
Ответ дляДаксо
+1. Та пропаганда працює, якщо 10 ботів будуть кожен день повторювати ’нада дагаваріваца’, то навіть у найстійкіших ці думки будуть з´являтися, але треба повертати себе до реальності і уже відомих фактів.
А саме те, що домовленості з рашкою не варті і паперу і що єдиний спосіб зробити так, щоб вона від нас відстала - завдати їй великих втрат. Нажаль це коштує нам життів, але ми цю війну не вибирали і вибору у нас немає. Якщо українці не вирішать цю проблему зараз, то потім її будуть вирішувати наші діти і не факт, що тоді буде таке ж вікно можливостей, яке є зараз.
А саме те, що домовленості з рашкою не варті і паперу і що єдиний спосіб зробити так, щоб вона від нас відстала - завдати їй великих втрат. Нажаль це коштує нам життів, але ми цю війну не вибирали і вибору у нас немає. Якщо українці не вирішать цю проблему зараз, то потім її будуть вирішувати наші діти і не факт, що тоді буде таке ж вікно можливостей, яке є зараз.
Он президент Хорватії натякає, що танки лиш обозлять рашиків, а Захід може порішати
Ответ дляAllka- skakalka
Господи ! Это ужас !Пусть Господь защитит наших воинов
Пастух -не військовий,він артист звичайної філармонії,а понаписувати можна що завгодно,і ніхто не каже.що там легко
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу