Бокс-орун• 24 февраля 2023
Розкажіть, про свій останній мирний день рік назад.. що робили?
Про що мріяли та планували.. Свої відчуття напередодні..Чи вірили що буде війна?
показать весь текст
3
568
2
Убегайте спасайте ь потому, что война начнётся скоро, но мы точно не знаем когда. И куда вам ехать мы тоже не знаем.
1
Саме 23 число не пам´ятаю, був звичний день. Пам´ятаю лише, що ввели надзвичайний стан, а тоді військовий. Я із ЗУ, але коли 24 числа вперше почули сирену, то паніка була шалена, ще й по телевізору цей звук і надпис на весь екран ’Увага, повітряна тривога!’. Тривожні рюкзаки в мене були готові, схопили їх і побігли в укриття в школу (вона поряд з домом). Просиділи там з дітьми до ранку, змерзли, не виспались. Відбою так і не було, але ми в 6 ранку пішли додому, бо були дуже стомлені і замерзлі. Досі пам´ятаю, як боялась навіть роздягатись на ніч, спали одягнені.
День был таким же как и сегодня , и как весь прошедший год. У меня однообразная жизнь.
Дом, новая почта, базары.
Не выезжали вообще никуда. Мечтаю может когда европу и увижу.
Дом, новая почта, базары.
Не выезжали вообще никуда. Мечтаю может когда европу и увижу.
Логично же) Люди сами не анализируют, кто-то хоть и скажи что война-не поверит и скажет-та то накручивают, чтоб другие проблемы скрыть
Я, например, думала что будет война, а мой муж говорил не паникуй. Он военный, я ему поверила и не купила ни одной консервы, ни запасов, даже документы не собрала. А вот в 5,20, когда он собирался по тревоге и искал свои доки-я ему всё припомнила! Теперь он так же как и тогда не паникует, но уже не говорит мне что не надо делать то, не делай это...у меня всегда есть запас еды и воды, собран тревожник и т.д.
Я, например, думала что будет война, а мой муж говорил не паникуй. Он военный, я ему поверила и не купила ни одной консервы, ни запасов, даже документы не собрала. А вот в 5,20, когда он собирался по тревоге и искал свои доки-я ему всё припомнила! Теперь он так же как и тогда не паникует, но уже не говорит мне что не надо делать то, не делай это...у меня всегда есть запас еды и воды, собран тревожник и т.д.
2
А я наоборот подала на загран дочке, старый до мая был, а я решила заранее сделать, т.к. летом хотели в отпуск за границу. Меня ещё спросили-вам этот нужен загран? Я сказала что нет, т.к. не собирались никуда ехать и старый паспорт при нас порезали. Потом не раз себя ругала-зачем я отдала, могла бы ещё оставить его на пол года, он же действующий!
В конце февраля должна была получить уже новый, а получила уже в мае, когда вернулись домой.
В конце февраля должна была получить уже новый, а получила уже в мае, когда вернулись домой.
А ще нам цілком однозначно показували з усіх утюгів про тривожні валізки, карти бомбосховищ, правила поведінки при обстрілах... Хто хотів мав можливість зробити правильні висновки, ну чи щось підготувати якісь варіанти. Хто не хотів. - чекали шашликів, воно приємніше. Доречі і в травні багато хто такий жврив шашлики, так що тут співпало
2
Да, были шашлыки) Я 16 апреля вернулась и радости встречи не было предела, собрались с друзьями и жарили шашлыки
каталась на лижах в Буковелі, 23 лютого вирішили залишитись ще на 1 день, щоб я вже спустилась з червоної траси. Про війну взагалі не думала.
Відносно спокійний день, працювала, класна керівничка закинула інформацію з турагенства, малися дітей везти весною знову в Карпати... З сусідкою якраз того дня розмовляла, вона питала чи будемо куди виїздити в випадку чого, бо ми живемо на виїзді з міста, швидким ходом 20 хвилин до дамби йти... а там і міст. Сказала що нічого страшного не трапиться, щоб не накручувала себе і мене даремно... бо я збираюся ставити інкубатор і мені потрібні позитивні думки )
А рано вранці позвонила свекруха, вона в Києві працювала, була на зміні (медик), кричить, плаче: ’Київ бомблять, напала росія, почалась війна. Збирай документи, дитину, заправляйте машину’. Я набрала маму, вона ще спала - кажу ти тільки не хвилюйся, але звонила мати - почалась війна.
Я ще 24 вийшла на роботу, віднесла замовлення замовникам, а в них на виробництві тихо, нікого з чоловіків нема... Йду і думаю - почалась війна, нахрена потрібні зараз візитки замовнику... Чомусь мене ця думка не залишала, мабуть потрібно було за щось зачепитися, аби стріха від шоку не поїхала
А рано вранці позвонила свекруха, вона в Києві працювала, була на зміні (медик), кричить, плаче: ’Київ бомблять, напала росія, почалась війна. Збирай документи, дитину, заправляйте машину’. Я набрала маму, вона ще спала - кажу ти тільки не хвилюйся, але звонила мати - почалась війна.
Я ще 24 вийшла на роботу, віднесла замовлення замовникам, а в них на виробництві тихо, нікого з чоловіків нема... Йду і думаю - почалась війна, нахрена потрібні зараз візитки замовнику... Чомусь мене ця думка не залишала, мабуть потрібно було за щось зачепитися, аби стріха від шоку не поїхала
1
Ответ дляИМХОля
23.02 собирали деньги по крупицам, чтобы купить нашу маленькую уютную дачу. Тогда это был заброшенный новый домик без ремонта, воды, света.
Вечером 23го я сидела работала удаленно аж до 3х утра, не могла проект закончить, спать хотелось нереально.
В какой-то момент было ощущение тревоги, будто трясло весь дом, предчувствие беды
24.02 не услышала даже как летели истребители над домом, так крепко спала, что мне совсем не свойственно.
Проснулась аж в 7 утра и то потому что мама зашла в комнату, будила меня.
Я не понимала почему они с братом одеты оба в куртки, стоят на пороге с сумками
Говорит:’Собирайся, доченька, война началась’
Я вообще не поняла сути ее слов, как такое возможно..
Мы сидели одеты, обуты аж до обеда и не знали что делать, куда ехать, бежать, денег особо нет, 4 животных, машины нет.
Боялись выйти на улицу даже, думали что будут снаряды бросать.
Потом я сказала своим, что пойду в магазин и аптеку, они 500м от дома.
Хоть и очень страшно бродить по улице, но не понятно что будет с поставками продуктов, нужно купить запасов хоть.
Вскоре я вообще попала в больницу, чуть не умерла.
Когда лежала там, то наш город начали обстреливать, больницу разбомбили, меня чудом достали из-под завалов
Вечером 23го я сидела работала удаленно аж до 3х утра, не могла проект закончить, спать хотелось нереально.
В какой-то момент было ощущение тревоги, будто трясло весь дом, предчувствие беды
24.02 не услышала даже как летели истребители над домом, так крепко спала, что мне совсем не свойственно.
Проснулась аж в 7 утра и то потому что мама зашла в комнату, будила меня.
Я не понимала почему они с братом одеты оба в куртки, стоят на пороге с сумками
Говорит:’Собирайся, доченька, война началась’
Я вообще не поняла сути ее слов, как такое возможно..
Мы сидели одеты, обуты аж до обеда и не знали что делать, куда ехать, бежать, денег особо нет, 4 животных, машины нет.
Боялись выйти на улицу даже, думали что будут снаряды бросать.
Потом я сказала своим, что пойду в магазин и аптеку, они 500м от дома.
Хоть и очень страшно бродить по улице, но не понятно что будет с поставками продуктов, нужно купить запасов хоть.
Вскоре я вообще попала в больницу, чуть не умерла.
Когда лежала там, то наш город начали обстреливать, больницу разбомбили, меня чудом достали из-под завалов
Ужас(( А какой это город и где вы сейчас?
Белье купила новое, 4 бюстика. До того год не обновляла.
На маникюре в этот день была. Следующий сделала почти через 2 месяца.
А так - обычный день. Не верила до последнего, что начнется война…
На маникюре в этот день была. Следующий сделала почти через 2 месяца.
А так - обычный день. Не верила до последнего, что начнется война…
для мене цей рік був важким, як і у всіх, але недавня раптова смерть матері в мене на руках, повністю вибила мені землю з під ніг, через прокляту війну не зверталась до лікарів, як і багато наших людей, і це для мене саме страшне ...
1
Брат подруги поехал в Ирпень из Киева, потому что там частный дом, подвал, дрова. Такая была логика.
Его там убили.
Его там убили.
1
Я проснулась от того, что мужу позвонил коллега около 7 утра. Муж молча выслушал, вздохнул, сказал ’понятно’ и я сразу подумала, что что-то случилось, раз так рано звонит. Но мы в спокойном регионе, поэтому была тишина. Я сразу сюда на Советчицу, и потом стала звонить дочери в другой город. Она не хотела уезжать, легкомысленно отнеслась в силу возраста (19 лет). Я давай звонить старшему сыну, чтоб поехал за дочерью и отвез ее на вокзал. Потом снова ей звоню, чтоб сразу покупала билеты. Она хотела купить их на следующий день. Типа, что ты паникуешь, у нас в общаге никто никуда не уезжает. Меня всю трясло, пока я уговорила ее взять билет на ближайший поезд. Еще повезло, что поезд отправлялся из ее города. Она как села в него в 9 вечера, так только в час ночи он отправился. Если бы ехала поездом, который прибывал из другого города, не знаю даже, где бы ждала эти 4 часа с чемоданом, рюкзаком и сумкой. Ехала к нам она тоже дольше обычного. Весь день и ночь как в тумане прошли
А сын мне сказал, что когда приехал за дочкой, то из студгородка все массово уезжали. Только моя дурочка собиралась там и дальше оставаться.
А сын мне сказал, что когда приехал за дочкой, то из студгородка все массово уезжали. Только моя дурочка собиралась там и дальше оставаться.
1
+мільйон
Для мене точкою невозврату стало 2 чи 3 березня, коли я прочитала, що в Херсоні російські військові зґвалтували 5 дівчат.
В мене доньці 16 років було, я сказала її батькові - все ми виїжджаємо. Коли я дізналася про Бучу, ми вже були в Німеччині.
Для мене точкою невозврату стало 2 чи 3 березня, коли я прочитала, що в Херсоні російські військові зґвалтували 5 дівчат.
В мене доньці 16 років було, я сказала її батькові - все ми виїжджаємо. Коли я дізналася про Бучу, ми вже були в Німеччині.
Люди от шока делали не пойми что! У меня кума поехала в Дымер к родственниками и там оказалась в оккупации с ребенком маленьким, без связи месяц наверное, мы уже в розыск подали, думали всё( Еле её вывезли оттуда с колоной красного креста. Ребенок до сих пор трусится от сирен
За тиждень до війни чодовіка військового визвали з відпустки, тоді всім відпустки перервали. І відправили у відрядження. Тоді стало зрозуміло, що щось буде. Останні дні чоловік дуже наполягав, щоб ми виїхали, бо всі його знайомі сім´ї повивозили. Я не хотіла виїжджати, не думала, що ракета прилетить в 5 ранку в 2 км від нас
Звернення Байдена ніколи не забуду. За пару днів до війни. ´Це буде не просто війна, будуть бомбити міста, знищувати мирне населення´. Тоді якось не могла подумати, що будуть ракети в житлові будинки запускати
4
Вже кілька днів була в очікуванні війни, але 24.02.22 все одно стало несподіванкою.
Працювала онлайн, роботи було тоді мало, але до обіду очікувала на завдання від шефа.
Здається подивилася фільм ’Віддана’, але можливо це було на день раніше.
І точно гуглила в інтернеті та шукала мелодію ’Танго смерті’. Саме цей момент дуже символічний для мене. Пригадала тоді книгу ’Танго смерті’ Ю.Винничука, в сюжеті нацисти змушували єврейських музикантів, вязнів концтабору, грати цю мелодію і під неї страчували євреїв. В книзі згадується і те, як радянські ’визволителі’ увійшли у Львів, і тюрма на Лоецького, де вже радянський режим страчував політичних в´язнів.
В другій половині дня працювала, добре що не встигла оплатити замовлення постачальнику, бо замовник так і не скинув оплати і 24.02 все було не актуально. До пізнього вечора колега вчила мене онлайн робити звіти, ми мали продовжити вранці. Тому спати лягла не дивлячись і не читаючи новин.
В 06:45 прокинулася від сирени з звуковим супроводом ’громадяни, повітряна тривога’. До такого була не готова і не могла зрозуміти, що відбувається.
Працювала онлайн, роботи було тоді мало, але до обіду очікувала на завдання від шефа.
Здається подивилася фільм ’Віддана’, але можливо це було на день раніше.
І точно гуглила в інтернеті та шукала мелодію ’Танго смерті’. Саме цей момент дуже символічний для мене. Пригадала тоді книгу ’Танго смерті’ Ю.Винничука, в сюжеті нацисти змушували єврейських музикантів, вязнів концтабору, грати цю мелодію і під неї страчували євреїв. В книзі згадується і те, як радянські ’визволителі’ увійшли у Львів, і тюрма на Лоецького, де вже радянський режим страчував політичних в´язнів.
В другій половині дня працювала, добре що не встигла оплатити замовлення постачальнику, бо замовник так і не скинув оплати і 24.02 все було не актуально. До пізнього вечора колега вчила мене онлайн робити звіти, ми мали продовжити вранці. Тому спати лягла не дивлячись і не читаючи новин.
В 06:45 прокинулася від сирени з звуковим супроводом ’громадяни, повітряна тривога’. До такого була не готова і не могла зрозуміти, що відбувається.
Тобто з шашликами все гаразд? Так і треба було?
Історія не знає умовного способу. І ми ніколи не дізнаємося, на жаль, хто що зробив би. Але влада повинна була попередити про війну, але навмисно розповідала про шашлики
Історія не знає умовного способу. І ми ніколи не дізнаємося, на жаль, хто що зробив би. Але влада повинна була попередити про війну, але навмисно розповідала про шашлики
5
Понимаю вас... У самой кошка, тоже старенькая, заболела на прошлое Рождество, вытащили ее и она прожила еще 10 месяцев. Осенью снова обострение, от лечения лучше не становилось, и мы с врачом приняли решение усыпить, чтоб не мучать.
Только через 3 месяца начала привыкать, что ее нет с нами, а так она во всех углах мне мерещилась.
Только через 3 месяца начала привыкать, что ее нет с нами, а так она во всех углах мне мерещилась.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу