Розкажіть, про свій останній мирний день рік назад.. що робили?

Я все це знаю, я сама з Харкова.
Тому й питала про які саме території мова

Мені здається так завжди починалося. Що б там не говорили, більшість не вірить, просто відкидає думку, що таке може трапитися з ним.

Ні, мама вилетіла з молодшою донькою до старшої. А одні друзі всією сім‘єю вилетіли 22-го в Тай. І ті, і ті не повернулися

В Харьков точно не будем поступать. Это еще до войны было решено и не рассматривали

Хто вам міг дати офіційну інформацію, що буде війна? Про вірогідність казали періодично. Але ж ви розумієте, що будь-які дії можна підкоригувати? Війська раші на кордоні ні день-два стояли, трохи менше, трохи більше, різниці нема.
От об´явили б, наприклад, що через 3 дні війна. Частина б сказала, що клоун зовсім з´їхав з глузду, хтось може й поїхав би кудись, та треба хоча б відпустку оформити, за кордон можна тільки з документами та за власний рахунок, ну ок, виїхали. Проходить 3 дні, нічого не трапляється. Люди починають повертатися (бо гроші мають особливість закінчуватись, та вдома все тихо-спокійно). Через деякий час знов об´ява, знов хтось поїхав, нічого, повернувсь. На третій раз просто всі махнули рукою , а тут раз й почалося. Крім того по колонах на дорозі дуже просто бити...
Тому це зараз здається, що поїхали більшість, якби сказали, а по факту жили б як жили. Зрозуміло, що людині притаманно винних шукати, але винні лише пуйло та Ко.

Так, ще в липні🌝
Лілія🪷

Сочуствую

Нічого не чула взагалі,ні я,ні син.

Подруга с мужем купили дом в Ирпене,перед войной. Выезжали,когда слышали уже лязг гусениц танков по своей улице. Говорит, гуляя с мужем раньше,до войны , осматривали укрепления 2-ой мировой,рядом с Ирпенем. Должно было натолкнуть на мысль, что ничего не изменилось,стратегические районы,дороги-они так и заходили, теми же путями...

Гарне ім´я)
Нехай росте щасливою!

Дякую! І вам всього найсвітлішого 🌟

Да я поняла, что вы в курсе, пишу что в бронепоезде те, кто вещает про ’не трогают’.

Спасибо

22 у нас было объявлено чрезвычайную ситуацию,после речи хйла про признание ’ республик’.Так что всем было очевидно,что что-то будет.Непонятным был только масштаб того,что надвигалось.Я лично была уверенна,что русня будет отвоевывать Донецкую и Луганскую обл.в админ.границах.Максимум,какую-то диверсионную группу отправят в Киев,что б захватить Президента и навязать нам какое-то свое чмо вроде Мураева,Медведчука или даже Януковича.
Что можно ТАКОЕ творить в ХХІ веке,думаю,что никто не предполагал.

Согласна с вами.Думали,что будет сценарий 2014 года,но что б такое(

100% ви праві

Цілком з вами погоджуюся. Країни відкрили кордони, «забезпечили» житлом і виплатами лише після офіційного оголошення війни. А так куди б люди могли поїхати без знання мови і грошей? Навіть квартиру не просто так зняти за свої гроші. Хіба що готель від 100€ за добу. Всі до останнього дня працювали на роботах, а діти навчалися в школах. Завчасно приймали рішення про переїзд ті сім’ї, які вже розглядали це питання раніше і приймали вже рішення. Навіть зараз, з прифронтових районів багато не виїжджають, тому що частину тримає робота, бізнес і житло. Особливо велику роль відіграють гроші. Недавно зустріли сім’ю із Запоріжжя, яка тимчасово проживає на Західній Україні. Вони розповідали, що деякі люди хто займається вирощування овочів/фруктів не виїжджає і чекають русскіх, так як їхній бізнес заточений рід рашу, і вони як поставляли туди свій товар, так і продовжують поставляти. І таких багато, в кого вже давно там зав’язаний бізнес. Всі прив’язані до грошей. Гроші всім керують. Я й подумати не могла. Так само писали тут і в темі про окуповані території. Люди міняють свої паспорти і ходять на роботу, і продовжують жити. Мені наче якби не Советчица я б взагалі все по іншому сприймала. А тут бачу життя в розрізі, в реальності. І дуже вдячна за тему, де просили поділитися спогадами, в перші дні під окупацією. Для когось це і травма згадувати ті події, а для мене це цінна інформація, хочеться дітям своїм донести, якою дорогою цінною вдається перемога, і на що русскі люди здатні сьогодні. Зловила себе на думці, що раніше наші бабусі розповідали про важнкі воєнні часи, і кожен рік ми ходили на парад, щоб віддати пам’ять загиблим і вшанувати ветеранів. А тепер історія повторюється, і ми будемо розповідати це своїм внукам. Багато чого в новинах нам не показували, мовчали, тому і вірили Арестовичу. А зараз аналізуєш, особливо коли читаєш реальні історії, багато чого по іншому сприймаєш, але час пройшов, минулого вже не повернеш. Але для мене це дає змогу продумувати маленькі кроки на майбутнє, прислухатися до своєї інтуїції. Всерівно кожен робить так, як вважає краще для себе, для своєї сім’ї. В кого що в пріоритеті. Але не радують теми про майбутнє, про 3 світову чи подібне. Зараз ловлю себе на думці, що чого не потрібно робити, так це чекати. Треба вчитися жити по новому. Тобто був Ковід, потім змінила війна, напевно буде ще щось гірше. Але як тут писали, треба вкладувати в себе. Треба багато читати, вчити мови, удосконалюватися. І своїх дітей наставляти. Хоч і через силу, але краще розвиватися, ніж депресувати

Добавлю

Вибачте, що трапилося попереду?

Її вбила війна?

Там же близько метро,могли і залишитися і в метро пересидіти

Наші так,але в новинах наших попереджали!

Я гуляла в день з дитиною,а потім коли дитина ще вдома заснула вийшла пройтися та каву попити,бачила військового з дуже настороженим та з стурбованим поглядом обличчя по дорозі,в війну не вірила,це була для мене ’несподіванка’.

Про валізки.

А як думаєте хто конкретно має відповісти за смерть цих людей і як саме?

Можу знайти і вам скинути,чітко казали,що росія планує вторгнення протягом 24 годин

Боже, дякую!!! Безмежно приємно