Розкажіть, про свій останній мирний день рік назад.. що робили?

Чоловік 20 лютого поїхав в село. Я 21 зателефонувала йому і кажу-от ти поїхав,а якщо війна? Він мені- нічого не буде,заспокойся,я за вами приїду,на випадок чого. Кажу-ага,ти думаєш,тобі червону доріжку постелять,щоб ти вертався за нами? Мости підірвуть-і все,ми на лівому березі,ти на правому-що юудемо робити?
Він-та не буде нічого.
24 я прокинулась о 3.30 ,почитала новини, советчицу, тиша. Поставила телефон на безшумний режим і заснула. Прокинулась о 7-телефонував на вайбер однокласник сину, сусідка дзвонила в двері, в мене на телефоні 15 пропущених від чоловіка,мами,сусудки. Беру слухавку-чоловік кричить-я вже в Коростені,заправиася,їду за вами-перелякався ,чого трубки не береш? Йому зателефонувала моя мама о 5 ранку з Луганську і сказала,що почалась війна. Він виїхав одразу, почав мені телефонувати-а я спала,телефон на безшумному.
Тоді він зателефонував сусіду,його дружина прибігла мене будити-я пам´ятаю,як відчинила їй двері-а вона каже-бомблять міста,війна почалася.. а я сонна і повірити не можу, думаю,та нє,то полякають трохи і все...
Ми в 14 році з Луганська виїхали,і знов...
Приїхав чоловік, втомлений. Сусіди запрошували їхати з ними,а він просту заснув і не міг вмтати,вони поїхали самі. Ми о 17 пішли на нову пошту,посилку забрати-нічого не працює,в АТБ пусті полиці, і в магазинах якийсь стрьомний контингент-молодь напідпитку і якісь напівбомжі. Повертались додому-зателефонувала подруга,каже,тривога. Вперше пролетіли над нами винищувачі. Наступного ранку ми виїхали з Києва,в область до знайомих. Там відносно спокійно прожили місяць,потім з сином виїхали за кордон. Чоловік залишився в селі.

На западной когда обсуждали нападение из Белоруссии многие местные говорили, мол зачем им наше село, приходилось объяснять, что первым делом они берут села, а потом оттуда обстреливают районные и областные центры.

А може наші люди деякі просто чути не хотіли?
Чи ви думаєте просто так про тривожний чемоданчик зі всіх новин не один місяць розповідали? Сирени тестували?
Я теж не вірила, що може бути така війна в 21 столітті.
Але машину заправила, корм тваринам запасла, для людей в мене вдома завжди запаси є і готівку зняла і документи зібрала.
Але коли пройшло 16 лютого і нічого не відбулося, якось розслабилася.
А багато знайомих виїхало за кордон.
А в мене робота, в доньки школа і так далі як і в багатьох

Але ж люди цього не знали,а нас алада переконувала,що нічого не буде, замість інструкцій як діяти у разі чого.

Эту тему нужно сохранить. Еще живые, такие разные и похожие истории. И никакого срача.

Ох,давайте закінчимо діалог,бо в мене кардинально протилежна думка про того зе. Для мене це катастрофа по всім фронтам. Але сперечатися не буду,а то точно буде ’ хочу в бан’))

Ви точно про Зеленського говорите?

Ну про 3-4 канала вы загнули, с десяток точно был, может в зависимости от удаленности от областного центра конечно.

Ут-1, Ут-2, потом Интер и в самом конце Украина добавился.
Интернет через модем Укртелекома у избранных.

Та то понятно, я это тоже уже по своему опыту поняла, а так тоже думала, что в селе безопаснее, по той же причине, кому они нужны.

Та заради Бога, я й не починала, не знаю хто то мене зачепив.
Добре бути мудрою тут у складі диванних військ. А як до діла- то я за себе не впевнена як би я вчинила.
І вже точно не зараз на часі то колотити.
Після Перемоги. Все після.

Люди МАЛИ ПРАВО знати, і приймати рішення

Убегайте спасайте ь потому, что война начнётся скоро, но мы точно не знаем когда. И куда вам ехать мы тоже не знаем.

Я так само думала,і поїхали 25го в село під Київ. І сусіди наші так зробили. І друзі. Багато людей так помилилося. Але комусь це вартувало життя(

О 20:00 23.02 моя знайома вилітала з Борисполя. Вчора виставляла пост. Рейс тричі переносили, але вони вилетіли

Аби колись настало ’на часі’

На сході ніхто мирних особливо не зачіпав,ні тоді ,ні зараз.

Була на узд-дізналась, що матиму дочку.

Був звичайний день, з буденними справами, хоч і неспокійно вже було на душі. Напередодні, за кілька днів, ми погодилися на програму ЕКО. Вже були всі аналізи на руках, почали стимуляцію мене та мого донора (через брак яйцеклітин). Війна, шок, все скасовано.
А зараз я вагітна, не планували, вийшло все якось само собою. Досі не можу зрозуміти як це могло статися маючи такий діагноз...

а я б выехала всей семьей заграницу, если б знала. Хотя бы на время. Поэтому считаю мерзким поступок власти - поставили экономику, которая и так рухнула, выше жизней людей. Экономика восстановится, а людей не вернуть.

В меде нет заочки, а обучение в этом году гибридное. В польше не учится, хочет возвращаться, по этому и нет желания учиться тут. Депрессирует

В Харьковском есть насколько знаю, у знакомой там дочь дистанционно из-за границы учится.

Таких на самом деле очень много) раньше большинство думало, что если и будет ’что-то’, то будет в городах. А село/дачный дом никому не нужен, есть автономное отопление и т.п. А на деле - это ловушка, как правило в таких местах один выезд, зашли орки - и всё) Поняла что в таких случаях нужно ехать только в большой город, т.к. шансы выехать и спастись выше - несколько выездов из города, склады продовольствия и т.п

На днях мені попався якийсь серіал про війну, і там був показаний початок вітчизняної війни у Києві і в Україні і тут язгадала, що з тих розповідей і фільмів що чула і бачила, тоді в 1941 початок війни був абсолютно такий само, так само казали, що буде війна з 40го року і так само люди не вірили. В той же час почали бомбити Україну і тайже шок був у людей, пройшло 80 років, а абсолютно все почалося відбулося так само.

Я сьогодні прочитала, що по Харківській області загинуло щонайменше майже 1800 людей, зниклих - більше тисячі. Цивільних. То, що то все ´патріоти´, як написали (не знаю, що вона мала на увазі, може активісти). Думаю, багато з них - звичайні люди, які нічого проти окупантів не робили. Просто не там пройшли, чи не так подивилися (((
Просто деякі вважають, як особисто його чи родичів не зачепило, то все ок.

я тоже новости никогда не смотрела и понятия не имела кто там какой пост занимает, новости о предполагаемой войне узнавала от подруги, еще удивлялась постоянно - сколько можно это все читать. А потом думала, что если б интересовалась политикой и историей, то смогла бы понять, что реальная война на носу, но в жизни до войны мне это было не нужно. Теперь уже год читаю новости изо дня в день( а советчица - это как доброе утро и спокойной ночи

Вряд ли, медфак всегда только стационар.
Может, она на реабилитологии учится? Они тоже к медфаку относятся.

как отпуск *?