Рік прожила "на чемоданах" з меблів було найнеобхідніше, або "одноразове" з пластику і тканини, або позичене з умовою що поверну як виїзжатиму. Все думала що я тут не на довго, або додому поїду, або якщо вирішимо жити за кордоном, то приїде чоловік і переїдемо. І жити так не зручно, і рука не піднімалася облаштовуватися, для мене це було визнати що я тут на довго, а не тимчасово.
А сьогодні здалася і пішла на німецький олх купувати шафу і кухню. Мама навіть дивитися не хоче на варіанти, каже "я знаю що весною додому поїду". А я вже не знаю....
А сьогодні здалася і пішла на німецький олх купувати шафу і кухню. Мама навіть дивитися не хоче на варіанти, каже "я знаю що весною додому поїду". А я вже не знаю....
показать весь текст
6
252
0
Зато мебель будет ваша. Не терзайте себя, будет как будет. Но какой отрезок жизни проживете с чуть большим комфортом.
Мы все сейчас в этом положении, я почти смирилась уже. Действительно год покупали все самое дешевое, чтобы не жалко было бросить, и старались обойтись без каких-то не прям необходимых вещей.
Чтоб вы знали, как я стул жадничала для работы покупать. Пока спина не отказала... В общем, если видите, что художник типа на красивом стуле рисует на фото- или это неправда, или он офигенно здоровый человек. Стул должен быть удобным и на колесиках. ))))
Блин, я сушку для белья полгода не покупала - вытаскивала вешалку из шкафа и сушила там на плечиках.
Но реалии таковы, что быт нужно как-то налаживать.... Вот так понемногу и разживаемся - стулья, лампы, сушка, техники немного... Стол рабочий, шкаф ребенку, кровати новые, бо спина у всех отказывает... штош...
Чтоб вы знали, как я стул жадничала для работы покупать. Пока спина не отказала... В общем, если видите, что художник типа на красивом стуле рисует на фото- или это неправда, или он офигенно здоровый человек. Стул должен быть удобным и на колесиках. ))))
Блин, я сушку для белья полгода не покупала - вытаскивала вешалку из шкафа и сушила там на плечиках.
Но реалии таковы, что быт нужно как-то налаживать.... Вот так понемногу и разживаемся - стулья, лампы, сушка, техники немного... Стол рабочий, шкаф ребенку, кровати новые, бо спина у всех отказывает... штош...
3
Спасибо за адекватный комментарий, а то со всех сторон льется...
Я в той же ситуации, что и автор. Да, на моменте тут лучше, чем в Украине - я в Словакии. И я тоже из Киева. Но мы здесь уже устроились, жизнь налажена. Но, пока окончательно не легализовались, лишние траты расстраивают, особенно когда за свои это все. Реально жалко. ((((( Стараешься найти грань между минимальным комфортом каким-то и минимальными тратами.
Насчет возвращения дело ж даже не в некомфортной какой-то жизни в Украине. Дело в том, что война не закончилась, и положение такое же ровно шаткое, как и здесь. Но, раз быт налажен, логичнее оставаться....
Автору проще, потому что социал, но множество людей в такой же ситуации без социала и снимает за свои... Вот вообще жалко денег, честно скажу. Если придется это все бросать - снова.
Я в той же ситуации, что и автор. Да, на моменте тут лучше, чем в Украине - я в Словакии. И я тоже из Киева. Но мы здесь уже устроились, жизнь налажена. Но, пока окончательно не легализовались, лишние траты расстраивают, особенно когда за свои это все. Реально жалко. ((((( Стараешься найти грань между минимальным комфортом каким-то и минимальными тратами.
Насчет возвращения дело ж даже не в некомфортной какой-то жизни в Украине. Дело в том, что война не закончилась, и положение такое же ровно шаткое, как и здесь. Но, раз быт налажен, логичнее оставаться....
Автору проще, потому что социал, но множество людей в такой же ситуации без социала и снимает за свои... Вот вообще жалко денег, честно скажу. Если придется это все бросать - снова.
3
у меня тоже сложности с обустройством
но тут есть момент - чтобы обустраиваться надо знать что ты в этом стране готов жить два, три года. Да даже год
те правильно выбрать страну. Многие же ехали кто куда
но тут есть момент - чтобы обустраиваться надо знать что ты в этом стране готов жить два, три года. Да даже год
те правильно выбрать страну. Многие же ехали кто куда
1
І ми телевізор через рік купили. Дешевенький, вдома такий би не купили, але якось же потрібно жити... Можна й без телевізора, але через рік вже хочеться не на планшеті дивитись... Кавомашина, мікрохвильова... Воно все потрібно.
1
Ви не забагато на себе берете розказуючи кому можна тут писати, а кому ні? Створите свій форум тоді будете розказувати що ви там бажаєте, а що ні. Дивна людина)
6
Дивна людина ниє на порадниці про чужі меблі в чужій квартирі.Це ваш особистий вибір і тільки ваш,заробляти таким способом.Ніхто вам тут співчувати не буде.
10
автор, я понимаю, что в Киеве не стабильно, не комфортно, опасно, но судя по тому как вы ощущаете себя ТАМ, но я не совсем понимаю вашей позиции. Так плохо, такая депрессия, такие тяготы, но.. В Киеве еще тяжелее. Что??
3
Автор, хочу вас підтримати і обійняти. Я теж така я як ви тільки в Австрії...
Меблі купили теж типу олх, заспокоюю себе що все потім або продам, або віддам нашим як благо чинність.
Нормальним життям не живуть і в Києві. У мене підліток, навчання нормально немає, дозвілля, гуртків...сидіть в гаджетах? В мене подруга-сусідка повернулась з Польщі, все там закрила, меблі роздала. Побули місяць в Києві...так все класно, розказувала щоб ми повертались, пішли в кіно - почалась тривога, тікали звідти в поле (Лавіна мол), потім коли десь біля їхнього будинку бахнуло ПВО, діти самі почали речі збирати. В Польщу не могли уже їхати. поїхали десь в Германію.
Не гризіть себе, все правильно ви робите, головне покоління нам виростити здорове і націоналістичне)) Я людина світу, вчилась і жила довго за кордоном, об´їздила 30 країн і знаю миліше України немає. Повернутися ми завжди встигнемо і досить швидко, не на іншому континенті))
Меблі купили теж типу олх, заспокоюю себе що все потім або продам, або віддам нашим як благо чинність.
Нормальним життям не живуть і в Києві. У мене підліток, навчання нормально немає, дозвілля, гуртків...сидіть в гаджетах? В мене подруга-сусідка повернулась з Польщі, все там закрила, меблі роздала. Побули місяць в Києві...так все класно, розказувала щоб ми повертались, пішли в кіно - почалась тривога, тікали звідти в поле (Лавіна мол), потім коли десь біля їхнього будинку бахнуло ПВО, діти самі почали речі збирати. В Польщу не могли уже їхати. поїхали десь в Германію.
Не гризіть себе, все правильно ви робите, головне покоління нам виростити здорове і націоналістичне)) Я людина світу, вчилась і жила довго за кордоном, об´їздила 30 країн і знаю миліше України немає. Повернутися ми завжди встигнемо і досить швидко, не на іншому континенті))
1
Бомжевать и полы мыть извечно или вернуться в неприфронтовой город дело каждого , кто как привык жить .
Пособия многих манят :)
Пособия многих манят :)
4
Зразу видно людину з великим досвідом бо жування, миття підлог і життя на пособія. Відчувається що пишете зі знанням справи
1
В мене теж вчиться за кордоном син. Батька та бабушек вже давно не бачив. Були канікули, приїхати не міг. То це для вас норма?
Действительно, кто как привык жить)) И да пособия манят 
Австрия (Вена) на врослого 260 и 145 на ребенка))
Попробуйте на это манящее пособие выжить в одном из самых дорогих городов мира
Австрия (Вена) на врослого 260 и 145 на ребенка))
Попробуйте на это манящее пособие выжить в одном из самых дорогих городов мира
1
Війна в країні взагалі не може бути нормою
Але раз так склалося, то кожен виставляє власні пріоритети
Ви зробили вибір на користь освіти за кордоном
Хтось лишився вчитися в Україні, через батька і бабушок або з інших причин
Ви мали і маєте вибір
Але раз так склалося, то кожен виставляє власні пріоритети
Ви зробили вибір на користь освіти за кордоном
Хтось лишився вчитися в Україні, через батька і бабушок або з інших причин
Ви мали і маєте вибір
2
До тривог адаптувалися. Ракет слава богу не було біля нас. Чоловік в Україні служить, ми не мали іншого вибору.
еще ни одного не призвали, а, если учится, то и подавно не призовут. не придумывайте себе страшилки.
Все залежить виключно від внутрішнього настрою людини і переконань. Трохи дивно такі теми читати від людей з Києва і інших, відносно менш постраждалих міст.
Коли житло зруйновано або лінія фронту поруч з ним, або в окупації це зрозуміло, людині поки нікуди вертатися. В такому разі і сумніву про меблі в чужу хату не виникає.
А коли люди з умовної Вінниці чи Києва страждають за кордоном для мене це незрозуміло. Я після повернення з Німеччини готова була цілувати київську землю і рідний хрущик. Обстеження дитини затягнулося на 4 місяці за кордоном і я рахувала дні до повернення.
Кожному своє як то кажуть.
Ця війна, нажаль, не так швидко закінчується як всі ми мріємо і роками на чужині жити теж велике випробування для психіки.
Коли житло зруйновано або лінія фронту поруч з ним, або в окупації це зрозуміло, людині поки нікуди вертатися. В такому разі і сумніву про меблі в чужу хату не виникає.
А коли люди з умовної Вінниці чи Києва страждають за кордоном для мене це незрозуміло. Я після повернення з Німеччини готова була цілувати київську землю і рідний хрущик. Обстеження дитини затягнулося на 4 місяці за кордоном і я рахувала дні до повернення.
Кожному своє як то кажуть.
Ця війна, нажаль, не так швидко закінчується як всі ми мріємо і роками на чужині жити теж велике випробування для психіки.
8
Тоді вам треба облаштовуватись у Німеччині, бо нормального життя, у вашому розумінні, тут не буде ще довго.
4
Да, не призвали. И пока у всех студентов отсрочка. Но во-первых никогда не знаешь когда примут очередную поправку, а во-вторых провести лучшие годы запертым в стране, без права даже на стажировку выехать это не всем хочется. Поэтому и вынуждены были повывозить мальчиков. И счастливее они точне от этого не стали ☹️ И если выехавшие жены могут кататься к мужьям, то выехавшие мальчики не смогут повидаться со своими отцами ☹️
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу