показать весь текст
6
Ответ дляok1904
коли дрони збивають, то схоже на салюти, цей раз проспала, а коли тоді атака у жовтні наче, що в нас 19 збили одразу , то я у вікно дивилася, багато людей на двір повилазило поспостерігати
В нас 5 жлвтня не збивали, всі шість балалайок пролетіло через місто і розхерачило декілька об‘єктів. А коли збивали, то ми тільки звук чули, десь у грудні)
1
a.ostroverh• 27 февраля 2023
Ответ для Просто я
Как то лысый совсем лысоват стал
. Это вы для Амарелис надрали шерсти для снеговика?
. Это вы для Амарелис надрали шерсти для снеговика?
Та не трогаю я его)
Больше
Больше
1
a.ostroverh• 27 февраля 2023
Гадаю вже є достатньо впевненості у тому, що дійсно вчора у Мачулищах наїбнули А-50У. Поговоримо що це за звір і чому від цієї новини експерти з авіації дістали струйний оргазм.
Починаючи з Битви за Англію у Другій світовій війні ключову роль у війні в повітрі почали відігравати радари. Але у радара є один принциповий недолік: він бачить цілі лише у межах прямої видимості, яка обмежується лінією горизонта (точніше, радіогоризонту, але не вдаватимемося в деталі). Як можна з цим боротися?
- Понаставити багато радарів.
- Підняти радари повище, щоби лінія горизонту була далі.
- Зробити радари так, щоби заглядати за горизонт — або за рахунок відбиттів від іоносфери, або за рахунок рефракції та каналізованого поширення радіохвиль.
Перший варіант призводить до утворення так званого радіолокаційного поля, яке покриває певну територію (в ідеалі — всю країну). Другий варіант призводить до підняття радарів на щоглах, аеростатах, літаках і навіть космічних апаратах. Третій варіант призводить до побудови величезних загоризонтних РЛС, таких як Дуга біля ЧАЕС, станцій в Барановичах, на Херсонесі тощо. Кожний з цих варіантів має своє плюси і мінуси і вони доповнюють один одного.
Зокрема, є проблема виявлення низьковисотних і наземних цілей, яку ефективно вирішує лише другий варіант. Космічні радари мають або низьку роздільну здатність, або мале поле зору (фахівці кажуть ’розмір сцени’). Тому для відстеження окремих танків чи іранськіх мопедів на масштабах фронту вони не дуже підходять. Найефективнішим засобом їх виявлення є літаки з РЛС кругового огляду, які в термінології НАТО називаються AEW - Airborne early warning (повітряне раннє виявлення), а в радянській термінології — ДРЛО - дальнее радиолокационное обнаружение (дальнє радіолокаційне виявлення).
Основними сучасними представниками цього класу в США є літаки системи AWACS, що базуються на платформі різних пасажирських літаків, а в РФ — літаки А-50 та А-50У, що базуються на платформі Іл-76.
Незважаючи на схожі назви, А-50 та А-50У — два дуже різних за можливостями і епохами літака.
А-50 був прийнятий на озброєння у 1985 році і має електроніку тих часів. У 1990 році частина машин пройшла модернізацію, але навіть після неї вони могли виявляти лише повітряні та морські цілі на дальності до приблизно 300 км (принаймні на папері).
А-50У поступив на озброєння у 2011 році шляхом переробки стройових А-50. Вони додатково отримали можливість виявлення і наземних цілей на дальності до 250-300 км і загалом кращі характеристики.
Найбільш ймовірно, що до знищення А-50У в Мачулищах в строю у ВКС РФ знаходилося 6 літаків А-50У та 3 літаки А-50. Ще певна кількість літаків А-50 знаходиться на зберіганні. Загальна кількість літаків А-50 усіх модифікацій в усіх станах не перевищувала 22 борти.
Тому, знищення А-50У — це подія, хоча і поменше, ніж затоплення ракетного крейсера ’Москва’, але десь порівняна за масштабом.
Починаючи з Битви за Англію у Другій світовій війні ключову роль у війні в повітрі почали відігравати радари. Але у радара є один принциповий недолік: він бачить цілі лише у межах прямої видимості, яка обмежується лінією горизонта (точніше, радіогоризонту, але не вдаватимемося в деталі). Як можна з цим боротися?
- Понаставити багато радарів.
- Підняти радари повище, щоби лінія горизонту була далі.
- Зробити радари так, щоби заглядати за горизонт — або за рахунок відбиттів від іоносфери, або за рахунок рефракції та каналізованого поширення радіохвиль.
Перший варіант призводить до утворення так званого радіолокаційного поля, яке покриває певну територію (в ідеалі — всю країну). Другий варіант призводить до підняття радарів на щоглах, аеростатах, літаках і навіть космічних апаратах. Третій варіант призводить до побудови величезних загоризонтних РЛС, таких як Дуга біля ЧАЕС, станцій в Барановичах, на Херсонесі тощо. Кожний з цих варіантів має своє плюси і мінуси і вони доповнюють один одного.
Зокрема, є проблема виявлення низьковисотних і наземних цілей, яку ефективно вирішує лише другий варіант. Космічні радари мають або низьку роздільну здатність, або мале поле зору (фахівці кажуть ’розмір сцени’). Тому для відстеження окремих танків чи іранськіх мопедів на масштабах фронту вони не дуже підходять. Найефективнішим засобом їх виявлення є літаки з РЛС кругового огляду, які в термінології НАТО називаються AEW - Airborne early warning (повітряне раннє виявлення), а в радянській термінології — ДРЛО - дальнее радиолокационное обнаружение (дальнє радіолокаційне виявлення).
Основними сучасними представниками цього класу в США є літаки системи AWACS, що базуються на платформі різних пасажирських літаків, а в РФ — літаки А-50 та А-50У, що базуються на платформі Іл-76.
Незважаючи на схожі назви, А-50 та А-50У — два дуже різних за можливостями і епохами літака.
А-50 був прийнятий на озброєння у 1985 році і має електроніку тих часів. У 1990 році частина машин пройшла модернізацію, але навіть після неї вони могли виявляти лише повітряні та морські цілі на дальності до приблизно 300 км (принаймні на папері).
А-50У поступив на озброєння у 2011 році шляхом переробки стройових А-50. Вони додатково отримали можливість виявлення і наземних цілей на дальності до 250-300 км і загалом кращі характеристики.
Найбільш ймовірно, що до знищення А-50У в Мачулищах в строю у ВКС РФ знаходилося 6 літаків А-50У та 3 літаки А-50. Ще певна кількість літаків А-50 знаходиться на зберіганні. Загальна кількість літаків А-50 усіх модифікацій в усіх станах не перевищувала 22 борти.
Тому, знищення А-50У — це подія, хоча і поменше, ніж затоплення ракетного крейсера ’Москва’, але десь порівняна за масштабом.
1
Ответ дляa.ostroverh
Гадаю вже є достатньо впевненості у тому, що дійсно вчора у Мачулищах наїбнули А-50У. Поговоримо що це за звір і чому від цієї новини експерти з авіації дістали струйний оргазм.
Починаючи з Битви за Англію у Другій світовій війні ключову роль у війні в повітрі почали відігравати радари. Але у радара є один принциповий недолік: він бачить цілі лише у межах прямої видимості, яка обмежується лінією горизонта (точніше, радіогоризонту, але не вдаватимемося в деталі). Як можна з цим боротися?
- Понаставити багато радарів.
- Підняти радари повище, щоби лінія горизонту була далі.
- Зробити радари так, щоби заглядати за горизонт — або за рахунок відбиттів від іоносфери, або за рахунок рефракції та каналізованого поширення радіохвиль.
Перший варіант призводить до утворення так званого радіолокаційного поля, яке покриває певну територію (в ідеалі — всю країну). Другий варіант призводить до підняття радарів на щоглах, аеростатах, літаках і навіть космічних апаратах. Третій варіант призводить до побудови величезних загоризонтних РЛС, таких як Дуга біля ЧАЕС, станцій в Барановичах, на Херсонесі тощо. Кожний з цих варіантів має своє плюси і мінуси і вони доповнюють один одного.
Зокрема, є проблема виявлення низьковисотних і наземних цілей, яку ефективно вирішує лише другий варіант. Космічні радари мають або низьку роздільну здатність, або мале поле зору (фахівці кажуть ’розмір сцени’). Тому для відстеження окремих танків чи іранськіх мопедів на масштабах фронту вони не дуже підходять. Найефективнішим засобом їх виявлення є літаки з РЛС кругового огляду, які в термінології НАТО називаються AEW - Airborne early warning (повітряне раннє виявлення), а в радянській термінології — ДРЛО - дальнее радиолокационное обнаружение (дальнє радіолокаційне виявлення).
Основними сучасними представниками цього класу в США є літаки системи AWACS, що базуються на платформі різних пасажирських літаків, а в РФ — літаки А-50 та А-50У, що базуються на платформі Іл-76.
Незважаючи на схожі назви, А-50 та А-50У — два дуже різних за можливостями і епохами літака.
А-50 був прийнятий на озброєння у 1985 році і має електроніку тих часів. У 1990 році частина машин пройшла модернізацію, але навіть після неї вони могли виявляти лише повітряні та морські цілі на дальності до приблизно 300 км (принаймні на папері).
А-50У поступив на озброєння у 2011 році шляхом переробки стройових А-50. Вони додатково отримали можливість виявлення і наземних цілей на дальності до 250-300 км і загалом кращі характеристики.
Найбільш ймовірно, що до знищення А-50У в Мачулищах в строю у ВКС РФ знаходилося 6 літаків А-50У та 3 літаки А-50. Ще певна кількість літаків А-50 знаходиться на зберіганні. Загальна кількість літаків А-50 усіх модифікацій в усіх станах не перевищувала 22 борти.
Тому, знищення А-50У — це подія, хоча і поменше, ніж затоплення ракетного крейсера ’Москва’, але десь порівняна за масштабом.
Починаючи з Битви за Англію у Другій світовій війні ключову роль у війні в повітрі почали відігравати радари. Але у радара є один принциповий недолік: він бачить цілі лише у межах прямої видимості, яка обмежується лінією горизонта (точніше, радіогоризонту, але не вдаватимемося в деталі). Як можна з цим боротися?
- Понаставити багато радарів.
- Підняти радари повище, щоби лінія горизонту була далі.
- Зробити радари так, щоби заглядати за горизонт — або за рахунок відбиттів від іоносфери, або за рахунок рефракції та каналізованого поширення радіохвиль.
Перший варіант призводить до утворення так званого радіолокаційного поля, яке покриває певну територію (в ідеалі — всю країну). Другий варіант призводить до підняття радарів на щоглах, аеростатах, літаках і навіть космічних апаратах. Третій варіант призводить до побудови величезних загоризонтних РЛС, таких як Дуга біля ЧАЕС, станцій в Барановичах, на Херсонесі тощо. Кожний з цих варіантів має своє плюси і мінуси і вони доповнюють один одного.
Зокрема, є проблема виявлення низьковисотних і наземних цілей, яку ефективно вирішує лише другий варіант. Космічні радари мають або низьку роздільну здатність, або мале поле зору (фахівці кажуть ’розмір сцени’). Тому для відстеження окремих танків чи іранськіх мопедів на масштабах фронту вони не дуже підходять. Найефективнішим засобом їх виявлення є літаки з РЛС кругового огляду, які в термінології НАТО називаються AEW - Airborne early warning (повітряне раннє виявлення), а в радянській термінології — ДРЛО - дальнее радиолокационное обнаружение (дальнє радіолокаційне виявлення).
Основними сучасними представниками цього класу в США є літаки системи AWACS, що базуються на платформі різних пасажирських літаків, а в РФ — літаки А-50 та А-50У, що базуються на платформі Іл-76.
Незважаючи на схожі назви, А-50 та А-50У — два дуже різних за можливостями і епохами літака.
А-50 був прийнятий на озброєння у 1985 році і має електроніку тих часів. У 1990 році частина машин пройшла модернізацію, але навіть після неї вони могли виявляти лише повітряні та морські цілі на дальності до приблизно 300 км (принаймні на папері).
А-50У поступив на озброєння у 2011 році шляхом переробки стройових А-50. Вони додатково отримали можливість виявлення і наземних цілей на дальності до 250-300 км і загалом кращі характеристики.
Найбільш ймовірно, що до знищення А-50У в Мачулищах в строю у ВКС РФ знаходилося 6 літаків А-50У та 3 літаки А-50. Ще певна кількість літаків А-50 знаходиться на зберіганні. Загальна кількість літаків А-50 усіх модифікацій в усіх станах не перевищувала 22 борти.
Тому, знищення А-50У — це подія, хоча і поменше, ніж затоплення ракетного крейсера ’Москва’, але десь порівняна за масштабом.
я расстроилась... Где-то прячутся еще 5 доноров ’запчастей’ для этого корыта!
Надо попросить партизанов найти и сдать на металл)
Надо попросить партизанов найти и сдать на металл)
3
Ответ дляZelenkа
В нас 5 жлвтня не збивали, всі шість балалайок пролетіло через місто і розхерачило декілька об‘єктів. А коли збивали, то ми тільки звук чули, десь у грудні)
В нас і цієї ночі в районі коцнули дрон точно. Але ж я кріпко спала, не чула, а чоловік казав, що дуже шумно, може за іншими селами теж, лиш з людьми з тих сіл не пересікалася
1
Ответ дляanonimka
Это называется - сознательный народ)
Знать должен все) И видеть только своими глазами)
Мне на 1 этаже - что балкон, что окно - информативность не большая) Спасает окно на компе с Советчицей)
Знать должен все) И видеть только своими глазами)
Мне на 1 этаже - что балкон, что окно - информативность не большая) Спасает окно на компе с Советчицей)
Дрони летіли коли, мені друзі з тієї частини міста відосіки кидали, як воно бррр-бррр мимо балконів, наш народ непереможний)
3
Ответ дляZelenkа
Дрони летіли коли, мені друзі з тієї частини міста відосіки кидали, як воно бррр-бррр мимо балконів, наш народ непереможний)
У меня девченки живут в условии ’лучшей видимости’ - кидали, как баллистика бахнула по городу, я проснулась, посмотрела, испугалась, понервничала минут 5 и вырубилась...
А на утро куча пропущенных - можно ли было через Вайбер слать такое)
Тоесть ракета не напугала, а напугал тот факт, что пошло видео сбития через не защищенный ресурс)
А на утро куча пропущенных - можно ли было через Вайбер слать такое)
Тоесть ракета не напугала, а напугал тот факт, что пошло видео сбития через не защищенный ресурс)
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу