Дети - залог чего ?

Дальше внуки пойдут, папизже )))

Одна моя дуже доросла подруга, готуючись стати мамою вперше вже в дуже свідомому віці, запитала мене: “Настя, а діти – це взагалі як?”
Я подумала, пом’ялася і в перший раз у своєму житті сказала те, що я дійсно про це думаю:

– А діти, Іра, це так, як ніби з тебе назавжди серце вийняли і повісили на високе дерево. І ось висить воно там, всім вітрам відкрите. Трохи повіє холодом, стискається воно від страху, прихопить морозом – замерзає від жаху, пригріє сонцем – тане від любові. Нічим воно більше не захищене серце твоє, нічим не загорнуте”.

Классный вопрос про грань. Точнее будет не грань, а осознание. Здесь вспоминается про Стекозу и Муравья.
У всех по разному происходит осознание и жизненных ценностей ,и смысла жизни.
У кого то понимание приходит с болезнью. Когда и денег-завались, и палата-люкс, а к другим пациентам дороговалютной клиники приезжают дети и внуки, целуют и обнимают. А к тебе- независимой и свободной- никто. И вся карьера блестящая тускнеет.
У кого то- с наступлением старости. Когда хочется заботы и внимания. И никому не интересно сколько стран ты посетила, сколько раз с парашютом прыгнула, когда тот самый стакан воды ( пусть хрустальный с виттель) тебе подает сиделка. А все материальные достижения -даже завещать некому.
В век потребления нам внушают, что смысл жизни в том, чтобы просто быть счастливыми.
А, что для нас счастье каждый определяет сам. Только помним, что многие вещи могут подождать нас- учеба, карьера, замужество, продолжаем.. А детородный возраст-имеет свой срок)

Проживать второе детство +100)

Залог того, что ты будешь любить безусловно и так же будут любить тебя

Так невістки - то чужі діти)

Ну, не обов‘язково тебе мають любити. Діти не просяться на цей світ. Це не їх вибір. Батьки завжди будуть любити дитя більше. А діти нам нічого не винні. Ні любові, ні турботи… просто коли є гарні стосунки, все буде взаємним. Але від чого це залежить так і не відомо…

Ну ц вас же є сини. Чому є сини, а турботу ви чекаєте від невістки? Син і потурбується.

Це все до часу. І одна справа дарувати турботу повністю самостійній людині, а інша - тому, хто потребує постійного спеціального догляду. У здоровій родині також не прийнято, щоб діти своє життя роками гробили на догляд за батьками.

Ні, дитина то своя. Але він виросте, і в нього буде інша жінка. Таке життя.

Для меня дочь - смысл жизни.
Проблемы и неприятности щедро сыпятся, как из рога изобилия
Мы одни. Ее отец не помогает.
Только благодаря ей я живу, как бы тошно ни было. Не представляю, как без нее я бы жила. Она - мой главный стимул, двигатель, друг и поддержка. Ей 14. Мне 42. Иногда мне кажется, что она мудрее

Больших проблем, трат, бессонных ночей и нервов

Сомнительное удовольствие

ничего. Они не залог. Залог телевизор может быть или унитаз, а у меня дети это просто дети.

вам видимо незачем было. Это меня мама так родила, все не может простить что я залогом ее мести отцу не стала... Дети, автор, это вообще не обязательно. Кому-то они нужны, кому-то нет. Но если рожать для чего-то, для залога или стакана воды, то лучше сразу оставить в покое эту идею.

І не кажіть. Родичі, сусіди і гінекологи - саме ті люди, які таки нав´язали бідній мені це жахливе рішення)))

Это мне напоминает мою свекровь. ’Чи я ж винувата, що мені бог не дав дочки’.
Нет, блин, ты в другом виновата, что тебе бог дал двоих здоровых и умных детей, а ты воспитала их в духе сексизма.
И вот имеет что имеет.
В нашей семье так - много лет вместе, делает все по дому, с детьми проводит нормально времени, но иногда проскакивает искра конкретно на эту тему. Что вот все ж таки он же ж мужчина епт.
Другого сына вообще очень жестко жена перевоспитала. Там еще и у нее искрит)
А вот с матерью оба ведут себя как с человеком второго сорта, ну как она и вбивала им в головы по сути.

Дивно. Багато агресії. Дістали всі уже? Всі мох знайомі, хто просто не хоче народжувати, так і говорять - не хочу, і все, без усяких метань, причин і ’треба - не треба’. Не хочу. - само по собі вже причина не робити і додаткових пояснень не вимагає.

Єдина безумовна любов - любов маленької дитини до своєї матері. Так, як потребує тебе маля, більше ніхто і ніколи не потребуватиме. І з віком просто повідок довший. Діти завжди потребують любові своїх батьків.

Дети это любовь, это счастье)

Автор, якби Ваші батьки не хотіли дітей, і Вас не було б

Донька це частина моєї душі, якщо не вся душа, така безумовна любов і не гарантія нічого, тільки нерви і любов. Зараз підліток, важко. Але коли її обіймаю більшого щастя нема, серце тріпоче.

Недавно сама стала мамой. Так вот я вам скажу что человек у которого нету детей никогда не поймёт что это за чувства. Моя жизнь перевернулась. Дети это не просто счастье, это что-то больше, невозможно описать словами как сильно ты любишь своего ребёнка

Дети это чтобы любить, а ни какой ни залог.

Почему вы решили, что детей у меня нет. У меня есть сын. Ему 9 лет.
Вопрос был в другом.
Так сложилось, что сейчас моя семья это сын и свекровь.
К сожалению мужа уже нет.

вечной занятости

Дети - не залог, с чего бы? Вы рассматриваете их как инвестицию? Мне сложно понять... Жаль вас, походу усталость, а скорее депрессия... Обратитесь к специалисту, я не шучу

Нервів...
Я більше б не народжувала і за мільярди...
Син ніколи спокійним не був, зараз підліток, перехідний період з дитинства...
Скільки сил, нервів, грошей вкладено...
Я тепер на 100% можу сказати що виховання це тільки 10% все інше гени, напевно..
Жила в ’ біженстві’ з одною дамою, так їй пофіг було на дітей, навпаки заставляла в телефонах сидіти, щоб не нили, що хочуть на вулицю.
Діти золото, жили півроку в одному будинку, бачила я все.
Мама жила своїм життям, дітям раз в 2-3 дні полуфабрикати кине в мікрохвильовку, спала до 2 дня, діти тихо ходили, мама ’ уставшая’...
От як так....

Просто дети.

Потребують! Але ж не завжди віддають. У батьків безумовна любов. З дітьми трохи все по іншому)