Якщо у підлітка психіатричний діагноз,

Я понимаю и это ужасно, что надо ждать, пока не случится беда. И это не правильно, что из-за одного должны страдать все.
Покажите, где именно я написала, про запереть дома и не выпускать вообще? Я писала другое и в том числе про врачей, но вы прочли только то, что хотели.
Как я понимаю, вы специалист. Все то, что описала автор про ребенка - это похоже на сдвг?

Нет. У нас обычно крайности. Или-или

Да, так бывает при расстройствах поведения. Он отличается от других, ему в школе скучно и это проявляется таким поведением. Не хватает усидчивости, не может высидеть на уроке. Но к сожалению, учителя видят в нем просто избалованного невоспитанного ребенка, а у него есть проблемы с нервной системой. Воспитание тут тоже нужно, но подход отличается от воспитания обычных детей, потому что многие методы не действуют и приведут к противоположному. С таким ребенком трудно и ему самому тоже трудно от своего поведения

Так в нього і є
У школі нічого не робить.
Усі уроки спить
А на перервах творить усіляку хню
Купа двійок по усім предметам
Вчитися ненавидить
Дислексія, дисграфія
Пише шозря і як зря, читає через рядок, по пів слова
Усе на відчепись
Не слухає нічого
100 раз проси не кидати використані ушні палички за кровать - похєр
І так в усьому

Но как бы вы сказали, у него есть жестокость в поведении? Или больше вызывающее поведение, чтобы обратили внимание? Потому что угрожать расправой или по-настоящему кого-то бить это не одно и тоже

Ну , камни же кидает ...

Ну да, лучше пусть идёт машины трощит и людей мочит.

В поведінці жорстокості нема.
У нього такий собі багатогранний характер, якби можна так висловитися. Він може бути чуйним, чарівним. Він подобається дівчатам. Він сам може зненацька купити мамі квітку чи іграшку молодшій сестрі. З дівчатами, з якими він гуляє, поводиться красиво в міру своїх фінансових можливостей, що складаються з карманних грошей - тобто квіти, кафе, подарунки, це все ініціює сам. З молодшими сестрою і братом із задоволенням проводить час і помітно, що любить їх. І вони його також. Вдома інколи поводить себе так, що хоч до рани прикладай. Чуйний, відкритий, чемний парубок.

Але тільки заходить річ про школу або якісь елементи неадекватної поведінки надворі чи вдома (вдома це ігнор правил розпорядку чи елементи, пробачте, ’чєртулайства’ - тобто брудні вушні палички за кроваттю, брудні чоботи посеред кімнати, брудний посуд поряд із клавою тощо) - починаються скандали, під час яких він висловлює батькам все, що про них думає.

’Я вас ненавиджу, не хочу ніколи бачити, віддайте мене у дитбудинок, тільки б не з вами, я піду з дому, я зроблю із собою теє і теє.’

Про машини була така ситуація. Він зі своїми друганами дебілами кидали сніжки. Водій їх догнав, і цьому герою опусу розбив носа. Він прийшов додому дуже злий. Розказував, що у той момент дуже хотів вибити тому чоловікові скло. Тобто розуміння, за що йому набили морду, геть нема. Йому треба ще й далі усугубляти, і при цьому він певен у своїй правоті і одєржим жагою помсти. Тобто причинно -наслідкового зв´язку він не розуміє, і поводить себе так, ніби він нікого не чіпав, а його побили. І він завжди, от буквально у всьому правий, а усі навколо вороги і проти нього.