Критикує ЗСУ і Залужного. Слухала вчора Світана і Рустамзаде - кажуть протилежні речі. Рустамзаде на песимізмі, Світан на оптимізмі
4
55
0
У цьому 12-хвилинному відео він каже, що Україна вже пів року не протидіє російській тактиці малих піхотних груп, а також програє контрбатарейну боротьбу, хоч і має якісну натовську техніку. Каже, що у війні на виснаження ми можемо не виграти
3
В Айзербаджані достатньо проблем із Нагорним Карабахом, тому краще цьому експерту зосередитися на проблемах своєї країни, а не лізти зі своєю ’цінною’ думкою до України.
36
Агиль всегда, как и Купер , за арту! И За ракеты дальнобойные. Они считают эта война не выигрывается танками. Тем более рашисты уже показали, что танки не помогают.
Свитана не читаю, военные его считают шизиком.
По Бахмуту куча разных мнений. Что это политическое решение.
Свитана не читаю, военные его считают шизиком.
По Бахмуту куча разных мнений. Что это политическое решение.
11
Видели его летнее? Он говорил - он ошибся в прогнозах. Но признал.
Мы не идем в атаку, потому, что не готовы, после осенних успехов пауза связана с поставками с запада.
Мы не идем в атаку, потому, что не готовы, после осенних успехов пауза связана с поставками с запада.
7
У Шора читала и коменты были в лентах военных
У шора могу найти
А диалоги военных, вряд ли принесу.
У шора могу найти
А диалоги военных, вряд ли принесу.
Так
Я декілька разів читала
Думаю, ок. Вони ж знають.
Жданова і арестовмча вони теж хейтять. Але ці два, в них інша аудіторія
Я декілька разів читала
Думаю, ок. Вони ж знають.
Жданова і арестовмча вони теж хейтять. Але ці два, в них інша аудіторія
Это то что я за минуту нашла
В ленте атошника знаменитого
А еще было, не только у него, просто пометку себе сделала и все
В ленте атошника знаменитого
А еще было, не только у него, просто пометку себе сделала и все
Конечно политическое. Ценности в нем нет, но сдавать нельзя или не хотят. Их опы целы, сколько погибнет людей похрен.
4
Мнение
Дісклеймер (не впевнений, що я правильно використовую це слово) - я не з ГШ ЗСУ, я не маю військової освіти, тому я не можу ані підтримувати, ані критикувати рішення щодо утримання/відходу з того чи іншого населенного пункту. Але маю три зауваження:
1) В історії вже були випадки, коли надмірні спроби утримування стратегічно важливих населених пунктів призводили до катастрофічних наслідків; у нашій війні утримання міста в облозі (Маріуполь), принаймні у дечому - навпаки, позбавило росіян певних наступальних можливостей і дало можливості оборони нам.
2) Оголошення міста фортецею (фестунгом) не призводило до значних наслідків з воєнної точки зору; офіційне повідомлення про те, що «оборона міста Х є військовим, а не політичним рішенням» вже само по собі є заявою політичною, бо ГШ ЗСУ не має обов´язку звітувати перед суспільством щодо доцільності своїх рішень.
3) Враховуючи демографічну ситуацію в Україні, нам, в першу чергу, треба берегти людей; відхід з Сєвєродонецька та Лисичанська не став критичним для ЗСУ.
А тепер щодо коментарів ЗМІ та аналітиків по ситуації в Бахмуті:
1) Я не сприймаю WSJ (Wall Street Journal) як джерело - але автор цього матеріалу (поверхневе ознайомлення з його особистістю не виявило якоїсь зради) наводить слушний коментар:
«Метою Вагнера, за словами Прігожина, було не стільки взяти Бахмут, скільки розгромити українську армію. До певної міри цей план спрацював: оскільки в останні місяці Україна кинула на захист міста кілька своїх найкращих бригад, навіть співвідношення втрат на користь українців зрештою спрацювало на користь Москви, враховуючи більшу чисельність населення росії - і той факт, що росія обмінювала погано навчених в´язнів на життя українських солдатів.
Такі втрати в районі Бахмута ставлять під загрозу здатність Києва здійснити стратегічний контрнаступ, як тільки навесні закінчиться нинішній сезон багнюки і ґрунтові дороги знову стануть прохідними.
«Війну виграє не та сторона, яка здобуває територію, а та, яка знищує збройні сили супротивника, - говорить старший лейтенант Горбатенко, командир батальйону третьої штурмової бригади. «Тут ми витрачаємо занадто багато наступального потенціалу, який нам знадобиться для прориву, коли висохнуть українські чорноземи».
2) Вищезазначений матеріал коментує Роб Лі, який, як і Майкл Кофман, нещодавно побував у Бахмуті:
«Співвідношення втрат для України погіршилося, коли вона втратила контроль над флангами Бахмута. Умови для оборони Бахмута менш сприятливі, ніж для оборони Вугледара/інших населених пунктів, і Києву потрібно якомога більше сил для стратегічно важливого наступу»;
3) Ось що пише сам Майкл Кофман:
«Ми з Робом були в Бахмуті минулого тижня, і ситуація виглядала складною. Від нестачі артилерійських боєприпасів, дедалі більшої боротьби за лінії зв´язку та виснажливої битви на несприятливій місцевості - ця боротьба не грає на користь українським силам.
Я вважаю, що наполеглива оборона Бахмута досягла багато чого, витрачаючи людські ресурси та боєприпаси росіян. Але стратегії можуть досягати точки зменшення віддачі, і, враховуючи, що Україна намагається мобілізувати ресурси для наступу, це може зашкодити успіху більш важливої операції.
4) І, у якості вишеньки на торті - Томас Тайнер: (до слів якого, після заяв про «ATACMS вже в Україні» чи «система наведення по GPS, яку змонтували на Точку-У чи Грім», треба ставитися обережно)
«На даний момент перебування в Бахмуті є суто політичним рішенням.
У близьких міських боях в Бахмуті втрати захисника починають ставати схожими на втрати нападника.
Відступ на нові рубежі, що змусить росіян наступати відкритим полем, як під Вугледаром, був би розумним військовим рішенням.
Під Вугледаром російські втрати, ймовірно, становлять 7:1 до українських втрат, оскільки міни та артилерія вбивають більшість росіян ще до того, як вони опиняються на відстані пострілу від українських окопів.
У Бахмуті втрати росіян, ймовірно, лише 2:1. Тому я б відступив».
Дісклеймер (не впевнений, що я правильно використовую це слово) - я не з ГШ ЗСУ, я не маю військової освіти, тому я не можу ані підтримувати, ані критикувати рішення щодо утримання/відходу з того чи іншого населенного пункту. Але маю три зауваження:
1) В історії вже були випадки, коли надмірні спроби утримування стратегічно важливих населених пунктів призводили до катастрофічних наслідків; у нашій війні утримання міста в облозі (Маріуполь), принаймні у дечому - навпаки, позбавило росіян певних наступальних можливостей і дало можливості оборони нам.
2) Оголошення міста фортецею (фестунгом) не призводило до значних наслідків з воєнної точки зору; офіційне повідомлення про те, що «оборона міста Х є військовим, а не політичним рішенням» вже само по собі є заявою політичною, бо ГШ ЗСУ не має обов´язку звітувати перед суспільством щодо доцільності своїх рішень.
3) Враховуючи демографічну ситуацію в Україні, нам, в першу чергу, треба берегти людей; відхід з Сєвєродонецька та Лисичанська не став критичним для ЗСУ.
А тепер щодо коментарів ЗМІ та аналітиків по ситуації в Бахмуті:
1) Я не сприймаю WSJ (Wall Street Journal) як джерело - але автор цього матеріалу (поверхневе ознайомлення з його особистістю не виявило якоїсь зради) наводить слушний коментар:
«Метою Вагнера, за словами Прігожина, було не стільки взяти Бахмут, скільки розгромити українську армію. До певної міри цей план спрацював: оскільки в останні місяці Україна кинула на захист міста кілька своїх найкращих бригад, навіть співвідношення втрат на користь українців зрештою спрацювало на користь Москви, враховуючи більшу чисельність населення росії - і той факт, що росія обмінювала погано навчених в´язнів на життя українських солдатів.
Такі втрати в районі Бахмута ставлять під загрозу здатність Києва здійснити стратегічний контрнаступ, як тільки навесні закінчиться нинішній сезон багнюки і ґрунтові дороги знову стануть прохідними.
«Війну виграє не та сторона, яка здобуває територію, а та, яка знищує збройні сили супротивника, - говорить старший лейтенант Горбатенко, командир батальйону третьої штурмової бригади. «Тут ми витрачаємо занадто багато наступального потенціалу, який нам знадобиться для прориву, коли висохнуть українські чорноземи».
2) Вищезазначений матеріал коментує Роб Лі, який, як і Майкл Кофман, нещодавно побував у Бахмуті:
«Співвідношення втрат для України погіршилося, коли вона втратила контроль над флангами Бахмута. Умови для оборони Бахмута менш сприятливі, ніж для оборони Вугледара/інших населених пунктів, і Києву потрібно якомога більше сил для стратегічно важливого наступу»;
3) Ось що пише сам Майкл Кофман:
«Ми з Робом були в Бахмуті минулого тижня, і ситуація виглядала складною. Від нестачі артилерійських боєприпасів, дедалі більшої боротьби за лінії зв´язку та виснажливої битви на несприятливій місцевості - ця боротьба не грає на користь українським силам.
Я вважаю, що наполеглива оборона Бахмута досягла багато чого, витрачаючи людські ресурси та боєприпаси росіян. Але стратегії можуть досягати точки зменшення віддачі, і, враховуючи, що Україна намагається мобілізувати ресурси для наступу, це може зашкодити успіху більш важливої операції.
4) І, у якості вишеньки на торті - Томас Тайнер: (до слів якого, після заяв про «ATACMS вже в Україні» чи «система наведення по GPS, яку змонтували на Точку-У чи Грім», треба ставитися обережно)
«На даний момент перебування в Бахмуті є суто політичним рішенням.
У близьких міських боях в Бахмуті втрати захисника починають ставати схожими на втрати нападника.
Відступ на нові рубежі, що змусить росіян наступати відкритим полем, як під Вугледаром, був би розумним військовим рішенням.
Під Вугледаром російські втрати, ймовірно, становлять 7:1 до українських втрат, оскільки міни та артилерія вбивають більшість росіян ще до того, як вони опиняються на відстані пострілу від українських окопів.
У Бахмуті втрати росіян, ймовірно, лише 2:1. Тому я б відступив».
4
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу