Всем мамам, которые увезли деток от войны посвящается

Не все. У некоторых возвраст и здоровье не дают. Вот эти ооооочень верные.

Говнотворчество.
В Ужгороде или Чернигове не видели ни шахедов, ни ракет, но денег не дают, это да… Почему в стишке не отображен этот факт?

бо в тій частині України де Львів, було менше всього тривог, прильотів й руйнувань. очевидні речі

Какая же это ’страсть, привязанность и любовь’, если при первой же трудности бросаем и вспоминаем о ’самоценности’?))) И если в принципе на смену всей любви и страсти приходит сентенция о том, что ’кто-то, мол, готов штаны сторожить, но только не я’?)))

Меня один вопрос интересует вот уже пару дней.
Сейчас очень массово все приезжают на Пасху домой.
У нас во дворе прямо ’беби бум’ - в том смысле, что приехало очень много мам с детьми на 3-4 недели. Вчера на площадке места не было, несмотря на погоду. Киев.

И одни разговоры - приехали по врачам походить, потому что там дорого, препаратов купить, решить вопросы какие-то и обратно. Потому что здесь война и детей нужно спасать.

Вопрос такой: зачем привозить детей в опасность аж на месяц почти? Ещё и на праздники, когда опасность обстрелов выше.

Я рада за тех, кто уехал, кто хочет там остаться. Но можно же прямо сказать - пользуюсь возможностью уехать и закрепиться, или хотела давно мир посмотреть, или как автор - из-за работы осталась.

Но если люди говорят, что спасают детей от войны и тут же везут их на целый месяц в войну - это что за спасение?

Авторе, Ви сеанси психотерапії проходите? Дуже сподіваюсь, що так.

мужу вашему ’стих’ понравился?

Посмотрела время создания темы- начало четвертого
Автор, чего вам не спится по ночам, что лежите и пишете стишки жалостливые?
Вам же там шахеды не мешают спать вроде.
Или вы с панчохами и светриком уехали туда, где день, когда в Украине ночь?)

Зіпсували гарний вірш маминою ’пісею’.

Це у ФСБ такі недолугі віршики-метрдички складають, а ви далі поширюєте. Щоб українці сварилися і гризлися між собою. Останній стовпчик це взагалі зашквар.
У мене особисто є декілька пар сімейних знайомих, де ’тато без пісі лишився’, то вини вже розлучилися давно. Нах тоді така сім´я взагалі, це була як перевірка на міцність. Мама з дитиною щаслива і наврядче вже повернеться.
І ніхто нікого не засуджує. Кожен вирішує сам де йому краще і спокійніше.

Что за ху....плет эту чухню написал?
Москаль удавился, что папа без пііісі лишився?
Мои глаза слезятся от прочитанного.
Мир не без добрых б..дей, ......

Ви не зрозумієте, навіть якщо дуууже постараєтесь.
У вірші ж матюків немає 😀

Ви не зрозумієте, навіть якщо дуууже постараєтесь.
У вірші ж матюків немає 😀

Говнотворчество.
В Ужгороде или Чернигове не видели ни шахедов, ни ракет, но денег не дают, это да… Почему в стишке не отображен этот факт?

О, ви з тих пані, які у чорному квадраті бачать прекрасне всесвіту. )))

В Чернигове не видели ракет? Штаааа?

Ага, а бачать тільки житло дороге
Хоча б самі те ж саме зробили.
Мій чоловік працює на львівську компанію. Так от. Почалася війна. І йому кожен співробітник написав. Приїжджай, живіть так. Живіть за комуналку. Є кімната в моїй квартирі, є вільна квартира. Ну хоча б дружину відправ із дочкою.

Говнотворчество.
В Ужгороде или Чернигове не видели ни шахедов, ни ракет, но денег не дают, это да… Почему в стишке не отображен этот факт?

Блекаут був, ми точно добу сиділи без світла, і не раз (ще й на електриці все було), і по 12 годин також. Ще від ліній залежить( Але то в жовтні- листопаді було. В вересні і на поч. жовтня мене не було у Львові, тому не знаю.
За початок війни можете не писати, я з Харкова і не виїжджали в перші дні, тому що відбувалось - знаю як ніхто(
Але якщо писати про безпеку, то точно не про Львівщину, тому я і зреагувала. Це не саме найбезпечніше місце.

Не смішіть мої тапки… коли Чернігів сидів в березні без води світла і тепла під авіаударами, львів’яни спокійнісінько залишили гуманітарні генератори для Чернігова - собі.
Ледь вицарапали з пазурів ділків. Скандал на всю країну був, коли зі складів забирали ящики з надписом «Для Чернігова»
Так шо не пухнасті там і не білі аж зовсім.