Діти, війна і родаки на росії

Колись не було війни, всі могли, що українці, що росіяни, одружуватися та жити, створюючи сім´ї, а зараз так, йде війна. Як нам всім, пояснювати це своїм дітям, зовсім не зрозуміло, якщо дитина побачить фото, або якісь нагороди діда, який воював з німцями разом з росіяами.
Але.. я наприклад, сказала б дитині, що час змінить все, ти маленька, та не розумієш поки що нічого, головне що ми їм не вороги, тільки вони чомусь, так не вважають, нам потрібно пережити цей час і все буде добре.

Звісно будемо, але коли прийшли німці з 1940 чи 1939, наші бабусі та дідусі теж говорили, що ми будемо все життя з ними ворогами, а тільки зараз тих слів, чомусь ніхто вже не пам´ятає.
Більшість поважають німців.
Я вважаю, що лише час, все поставить на свої місця.
Потрібно вірити в перемогу, та не колотитися між собою, заради того, що хтось іншої думки, адже ми українці, та маємо одне одного розуміти, хоч трішки, тому що час дійсно змінює все.

у невестки тоже там, сказали , что с ней трудно разговаривать, не звонят, внуками не интересуются, одна дочка трое деток...а так любили, так любили...

нахрена кому-то его прозрение ценой жизни наших ребят?

А чтобы он вернулся без ноги в свою россеюшку и всем кому можно донёс, даже своим видом, что не фиг шастать, может люди задумаются и не пойдут в Украину. То, что их хоронят тысячами не все видят, тем более там большинство это зеки конченные, по ТВ же все прекрасно - потери минимальные, у них там все прекрасно. Естественно, если бы они вообще здесь не появлялись, это было бы отлично, но к сожалению пропаганда у них на высшем уровне.

И чтоб из-за него наши ребята остались без руки-ноги или погибли, не дай Бог? или, думаете, наших такие вояки не убивают?
они уже сколько тысяч похоронили - и что, сильно дошло?
Как можно вообще такой бред писать - призывать рашиков на войну ’чтоб прозрели’??

Автор, нема чого соромитися. Я теж маю сестру двоюрідну, яка живе (а може вже й ні) в Луганську. І, коли Луганськ заблокували і я втратила з нею зв´язок, тут по всім темам питала та просила людей глянути, чи стоїть її будинок. Коли сестра вийшла на зв´язок, я наче воскресла, бо вона була моїм найближчим другом та порадницею. І ось 8 років я здалеку спостерігала, як у неї зникає критичне мислення. Плюс мені здається, що її покійний чоловік співпрацював з рашистами. Бо вона взагалі не говорила про його роботу, лишень раз обмовилась. що він отримує зарплатню в валюті. 24 лютого вона теж мені написала про потерпіть, скоро вас звільнять. Я їй досить емоційно пояснила, куди можуть йти ті звільнятелі. Весною ще раз намагалася щось їй пояснити, але зрозуміла, що марно. З тих пір я не спілкуюся з нею. Відкриваю вацап, бачу, що жива і закриваю. Прошу Бога, щоб їй клепки виправив і дякую, що наша бабуня до цих днів не дожила.
Тому живіть спокійно і не перевиховуйте ту бабцю. У її пам´яті той онук не буде вбивцею, а гарненьким хлопчиком. Хай так і буде.

Испанский сдыд именно за вас.
У вас не хватило смелости изначально даже тут написать открыто.
ВЫ пришли сюда потрясать соим патриотизмом и тем, какая вы вся из себя правильная.
А бабушка ваша ’неправильная’
Возможно , в силу возраста
Возможно, в силу сердца, которому тяжело убить свою любовь и воспоминания, в котором этот внук остслся маленьким мальчиком.
Ваше поведение лично я расцениваю как лицемерное и тема в целом нкорректная.
Обсуждать свою семью и пожилых родных, полоскать им кости явно не але.

Мені соромно писати НЕ анонімно.

Тому, що для бабусі усі діти і онукі однакові.

А ви б написали?
На моєму місці?

Що в мене є така рідня

Ви їх собі не обирали.
А тепер чітко окресліть свою позицію.
До такої бабусі моя б діти не ходили. Якщо фото в моєму домі - викинула б. За потреби - разом з бабусею.

Шо?

Яка нісенітниця нечувана..

Та бабуся за Україну, вона плаче за своїми сусідами коли нема звістки від них (хлопці на війні), молиться за них. Ненавидить всю росію і всіх руських, але своїх любить.
Я ж кажу ситуація не проста

Аж серце стислося…
Може вони хоч не підтримують війну?
Просто в меншості і бояться говорити?
Бо мої точно підтримують

мені цікаво,якщо ваші діти будуть колись в росії(чи в такій самій ситуаціі,чи підтримувати агресора,ви відмовитеся від них,повикидаєте усі фото?

Нет, я не призываю, я их ненавижу лютой ненавистью. Я желаю им мучительной жизни и мучительной, долгой смерти. Но они ползут, как тараканы, я очень надеюсь, что их пыл и рвение идти против Украины поубавилось, именно после рассказов тех, кто здесь уже был. У нас тоже есть родственники, они поменяли свою позицию, конечно не координальнно, именно после того, как с войны вернулся коллега, вернее половина человека и они задаются вопросом - ради чего и зачем.

мені цікаво,якщо ваші діти будуть колись в росії(чи в такій самій ситуаціі,чи підтримувати агресора,ви відмовитеся від них,повикидаєте усі фото?

Да вы еще спрашиваете относительно молодого человека.
А как бабушке в 83 года справиться с этим, да еще и пишут тут-и с бабашкой общение прекратить, и выкинуть бабушку и из дома, и из жизни.
Гаплик, какие правильные.
При этом обсуждая вопросы, которые касаются толко семьи и обгаживая старого человека из родни только потому, что ей труднее с этим всем справиться.

Я прийшла за порадою, як в цій ситуації розібратися. Як я маю ставитися до цього та інше.
Я не критикувала бабусю, але анонімно хотіла погляд з боку на ситуацію.
Анонімів зняли
Що не так?
Для того і є форум шоб такі ситуації допомогти розплутати.
Який хліб купити я і сама в змозі вирішити.
А тут було чітке запитання «як я маю пояснити це доньці»
А не «що робити з бабусею та фоткою»

Вот так и объяснить.
ЧТо бабущке 83 года и ей сложно вырвать из сердца того, котого она помнит совсем ребенком и кого она любит.
ЧТО война покрошила жизнь всем.
ЧТо идеология-это оружие.
ЧТо она вообще не вправе, ваша дочка, спрашивать у человека такого возраста, почему она не выкидывает фотографию.
И что жизнь в целом непроста, и не может быть категоричности во всем,что нет только белого и только черного.
И чт оот того, что у бабушки стоит единственное фото, как память, не означает ровным счетом ничего.
И что вашей дочери в целом, не по возрасту задавать такие вопросы вообще.
Почему не выкинете..
И что надо задуматься, что жизнь может в будущем повернутся по разному, и как бы она отреагировала бы, если бы попытались выкинуть ее воспоминания, фотографии и часть жизни.
В озрасте, к примеру 83 лет.

Автор, молите Бога, чтобы все таки он пошел воевать, да, против Украины, но хотя бы есть шанс, что именно на войне у него откроются глазенки, что его россия это жестяные бронежилеты, ржавое оружие, надувная техника, глупые приказы командиров и самое главное, что он ноль без палочки и никому не будет нужен, когда у него оторвет правую ногу и снесет пол челюсти.

Я о позиции с бабушкой

мені цікаво,якщо ваші діти будуть колись в росії(чи в такій самій ситуаціі,чи підтримувати агресора,ви відмовитеся від них,повикидаєте усі фото?

З половиною згодна, але що ви маєте на увазі « нема тільки білого та чорного»?
Звучить наче «не все так однознано»
А для мене все однозначно

Ні, ви про анонімність ніка також пишете. Я і питаю - навіщо авторові знімати анонімність? Що це може їй дати?
Чи у вас просто не було інших аргументів?