Як часто доводиться наказувати дитину

Ну если мамине призрачное ’собьёт машина’ не пугает, то может хоть страх получить по заднице удержит от перебегания дороги. Это на том этапе, когда ребенку ещё не доходит, что выбегать на проезжую часть нельзя, как не объясняй. Ну или приковать к себе наручниками.

втікати з майданчика на дорогу, виривати руку перед тим як переходити дорогу, висовуватися з відчиненого вікна після 10-го попередження, що це небезпечно. є різні діти, ви говорите про свої і поняття не маєте які бувають ситуації.

Підтримую

Ситуації, які ви перерахували, трапляються у кожній родині, але не в кожній родині б´ють дітей

А в некоторых семьях дети попадают под колеса автомобиля. А такие случаи случаются. Может, как раз в той семье и не наказывали за такое. Вы узнавали?

значить ви молодець, можете собою гордитися і в такі теми не заходити, тому що вам немає що порадити тим, в кого це не вдалося і в кого інші діти, з іншими темпераментами. я розумію, якби ви були в такій ситуації і можете порадити як вам вдалося досягти результату, а зайти щоб самоствердитися за рахунок інших. такий собі варіант....і так, всіх дитячих психологів книги перечитала: Гіппенрейтер, Петрановська, Мурашова і інші, це перші, хто згадався.

Дорослі попадають під колеса авто. За вашої логіки їх мало били у дитинстві? Я ж не кажу не розповідати про ПДД, але бити це вихід власним нервам, а не безпека дитини.

Мы говорим о детях. Взрослые сами за себя отвечают. Или взрослые все ещё должны бояться получить по попе от мамы )))

Ви ж розумієте, що вирішення кожної ситуації індивідуальне. Моїм достатньої було побачити мої перелякані очі, щоб так більше не робити. Знайомі діти перестали так робити, коли побачили голуба, якого не встигли прибрати з дороги. І я не самостверджувалася, я просто хочу донести, що можна по-іншому, вдарити - це найлегше.

Я так в дитинстві вирвалась від мами, трохи колесом ногу подряпало, знатно получила, теж єдиний раз. Вважаю, що мама правильно зробила, запам´ятала раз і на завжди.

Плюсую

моїй дитині моїх переляканих очей не вистачило, ні про яке систематичне побиття мова не йде, я вище вже писала. в повсякденних халепах використовуються методи покарання тих же психологів: без мультиків, без гаджетів, лягати спати в 19.00 (це не люблять найбільше до речі), іноді куток, це крайня міра. але було в житті два чи три рази, коли отримав по попі, бо на мої перелякані очі просто не дивиться, йому нема часу, він виривається і біжить далі. тому й написала, що це не кінець світу, коли доводиться інколи щось донести і таким способом. а взагалі в свої 8 років це лагідна, весела, відкрита дитина. ті два рази в молодшому віці вже і не пам’ятає.

Не бью и не наказываю. Редко могу прикрикнуть, но это уже когда совсем, но и то, стараюсь этого не делать.

Ок ваша дитина вилізла на диван і дивлячись вам в очі напісяла ваша реакція?

У мене був результат тільки після грандіозного скандалу, і так щодня пі ля школи. Спочатку я вмовляє, розповідаю, заохочуючи,намагаюсь домовитись. Потім зривають на крик і істерику,дитина починає плакати, потім як бабка пошептала, все виконував. Але мене на довго не вистачило. Уже 3 роки я не гавкаю, він не вчиться, зараз взагалі нічого не хоче робить. Вмовляння і розмови в моєму випадку не працювали. Татові все рівно, в виховання ніколи не втручався. Можливо такою поведінкою син хоче привернути увагу батька? Я в розпачі.

Прочитайте книгу Эмоциональный интеллект

Я теж не кажу, що це кінець світу, але без цього можна обійтися. Я розповіла дитині після тієї ситуації, що вона для мене значить і це призвело на неї більше враження ніж погрози. А взагалі найголовніше, щоб дитина відчувала, що її люблять, бо найнещасніші діти ті, які відчувають, що їх не люблять. Довелося працювати з родинами, де дітей систематично били за найменшу провину, може тому я так болісно сприймаю фрази, що з ними по-іншому неможна. Щастя і здоров´я вашій дитині

А может попадают те, кого наказывали

А можна ’наказувати і бити по жопі’ дорослих, які не слухаються? Я б ще за безграмотність ’наказувала’, це ж з кров з очей.

Чашку розбила?

Плюс

Давайте Ваш чоловік Вас два рази влупить, а решту часу буде ласка і любов. Влаштовує?

Тобто своє невміння виховувати чи утримувати дитину переносимо на саму дитину, і лупцювати її? Себе за невміння виховувати відлупцювати не хочете?

Коти так часто роблять в знак помсти. Отже, виникає питання, як Ви поступали з дитиною ДО того?

Ви серйозно?? Мда... а самі Ви чи Ваш чоловік жодної чашки чи тарілки в дорослому віці не розбили?

Каким может быть серьезный проступок сотрудника, чтобы я его избила? Ну хорошо. Очень больно удврила ногой мли кулауом в лицо.

если он нарушит технику безопасности и будет угроза другим работникам. За это можно?

Сдаст отчет так, что вгонит фирму в убыток, и это отразится на всех? Тут оправдано?
Всем отвечать без стеба. Хочу знать. К детям автора перейдкм потом.

За розбиту чашку, чи навіть дорогоцінну старовинну вазу карати не можна, якщо це сталося ненароком, точно так само ви самі могли її розбити. Якщо ж дитина з якоїсь причини (психи, капризи, мама щось не дозволила) навмисно хватає чашку і кидає на підлогу - так, треба покарати. Для тих, хто за те, що дітей карати не можна: значить тюрми, колонії теж не можна, штрафи не можна,догани не можна, хай хто що хоче, те і творить. Батьки несуть відповідальність за те, що роблять діти. Сильно ти 2-3річній дитині поясниш,чому так не можна поступати. Покарати - це не зірвати злість на дитині, інакше буде травма, якщо гніваєшся - спочатку заспокойся, тоді дай ляпаса, але дуже важливо, щоб дитина розуміла, за що получила. В нас є правило: перший раз попереджаю, другий раз караю. Звичайно, ляпас можна замінити іншим видом покарання для більш старших дітей, а маленькі реагують саме на нього. Важливо себе контролювати, щоб цей ляпас був помірним, щоб на тілі не залишалося жодного сліду. Бувало, що мій старший 11р не слухався, я казала: зараз получиш ляпаса, як маленький! І це діяло. Не тому, що боїться болю,а тому, що вже соромно.

Вы реально считаете что за это надо бить?