Навряд чи допоможете. Але хоч понити. А може і допоможете порадою

Мої батьки живуть/жили в окупації. Наша хата акурат над берегом лівобережжя, тоб то зона активних бойових дій. З батьками жив неблагополучний брат. Але тато змусив брата піти на замістну терапію і тримав його в руках. Батько помер під новий рік. Брат пару місяців тримався а потім пішов у відрив. Оскільки наркоту не знайти зараз, він п´є горілку. Я спочатку не зрозуміла ситуації. Він звонив коли був тверезий. Гукав маму і вона розмовляла по гучній связі. Декілька разів я помічала що в неї втомленний голос. Питаю чи все гаразд - вона каже та то я спала.
І ось брат подзвонив мені п´яний, погукав маму і я почула як він на неї оре.принижує її. І я зрозуміла що моя мама в пеклі. Я кажу дай мені побалакати. З мамою на одинці. Оре - балакайте так щоб я чув!
Поговоричши з чоловіком швидко вирішили що забираємо маму до себе назавжди, і нехай він подавиться тією хатою.
І ось питання в тому що я хочу мамі донести що ми її забираємо назавжди, що вона не буде нам обузою (мама дуже делікатна і тиха) але потрібно пройти не легкий шлях виїзду через 3 країни.
В селі де вони живуть уже півроку немає світла немає води. Берег річки заміновано.
Я два дні шукала людину в селі щоб пішла відгукала маму щоб брат не чув розмови. (Не безкоштовно) Дзвоне мені мама з телефона той жіночки і громко каже що у них всьо хорошо. І тут я чую голос брата що сичить - скажи їй що все хорошо.
Ну я просто сказала мамі що хочу забрати її (без подробиць що треба зібрати документи і якісь гроші). Вона вічливо подякувала і сказала що все добре.


Потім ця жіночка що ходила, мені написала що брат ні на секунду не відходив, більш того він її не пускав з хати щоб вона вийшла. Вона молодець півгодини його вмовляла, він дозволив все ж вийти але так і не дав побалакати наодинці.
Поругайте мене, дайте якусь пораду.
Бо я реву геть спустошена.