Отдать дочку отцу? Не могу решится

Что то мне подсказывает они на это не поведутся

Мама может взять всех детей и уехать туда, где бомб нет, а не думать отказаться от ребенка или нет.

Ну как бы по-свински предложить спасать от войны только одного ребенка...

Это логично, учитывая, что родной только один ребенок (если я правильно поняла автора)

Про війну , бо коли є загроза життю , то весь інший досвід не актуальний

Не актуальна тут лише ви

Коли нема аргументів , переходять на особистості

Коли нема аргументів , переходять на особистості

Віддайте дитину батьку і через років 15 напишете )

**Девочке особенно нужна именно мама рядом, никакой папа ее не заменит.**
В таких случаях вспоминается мем ’капитан очевидность’.
Война идет. И мир еще не скоро.

Ну по такой логике наших беженцев никто не должен был бы принимать, ведь они все даже не дальние родственники принимающей стороне...

Я стараюсь убрать все эмоции и нормально решить . Что будет лучше для нее ? Это ведь самый сложный возраст впереди

Ей и там и тут хорошо . Но одно дело каникулы , а второе учеба на другом языке , друзья и тд . Она на счет этого переживает.

Автор, а чому рішення треба приймати зараз? Відкладіть до кінця літа. Дочка ж на канікули все одно поїде до батька? Поговоріть, щоб вона за цей час подумала як вона хоче, так і буде. Може вона спробує, а через 3 міс навчання знову подивитись на її настрій. Повернутись в Україну вона ж завжди зможе.
Я з дочкою зараз у Польщі. Ми виїхали з початком війни і їй було майже 10. Зараз їй 11. Як раз ваш вік. Адаптація і прийняття переїзду були важкими. Майже щодня розмови, що в Польщі все погано (школа не така, подруги не такі і тд). Сприймала як щось тимчасове - пересидіти, тому і не дуже хотіла адаптуватися і вчити мову. Але я була поруч і постійно пояснювала чому ми тут. Що ми хоч і тимчасово, але можливо на довго, тому треба сприйняти ситуацію і цінувати, що ми в безпеці. За цей рік дочка із дитини стала підлітком- дуже швидко виросла, тому перепади настрою і сльози були часто - щось собі надумає і плаче. Дуже важливо було бути поруч в цей момент, обійняти поговорити, зробити какао і посидіти разом. У вас, на жаль, не буде такої можливості(((( Тому нічого не раджу. Це має бути ваше рішення. Бо я то поруч з дочкою....

Я так понимаю, автор как раз и спрашивает о том. говорить ли ей дочке ,что та может выбирать. где остаться. Вы бы отдали дочку?

Пусть поедет и отец оформит ее в дневной детский лагерь. Это будет для нее мини тест, комфортно ей до 16-00 с детьми из другой страны.

Вы бы знали как она плакала когда я в августе ее забирала в Украину . Ревела , обнимала папу и не хотела его отпускать .

Он выездной , у него 3 детей .

То есть фактически отдадите свекрам, а не отцу.
Я бы не отдавала. Впереди подростковый период, когда нужна мама. Дочь вам не простит, сужу по своему мужу. Его отдали отцу в 8 лет, он не общается с матерью. Отправьте на каникулы, а там будет видно

Вашего мужа отдали отцу в мирное время. У автора другой случай