Вертатись не можна чекати

Дівчата, поговоріть зі мною, хто в вимушеній еміграції, або повернувся додому. Дано - більше року за кордоном, маленьке село, фізично безпечно, але я тут вже в роспачі. Роботу знайшла мінімальну по інтернету, дитина весь рік плакала, так і не адаптувалися в місцевій школі, школа в селі одна. В селі нічого немає, живемо скромно, але я одна, і на розвинену країну переїзджати кудись, не зможу банально фінансово потягнути. Весь цей рік я думала вертатись (Київ), але заради дитини заставляла себе почекати ще... Зараз просто сил немає, думаю вертатись на осінь. Вдома для мене є робота, житло, улюблена вчителька та школа дитині. Але звісно багато сумнівів та страхів. Може заставити себе чекати ще один навчальний рік, залишатись. Хочеться рішення прийняти з холодною головою, а не від емоцій. Я з тих людей хто ніколи не хотів ніже жити, окрім як в Україні. Поділіться своїм досвідом та почуттями, дуже не вистачає розуміння та спілкування.