Туся муся• 16 июня 2023
Грусно и страшно.
Знаю, что тут не любят таких, как я - беженка.
Я не жду совета, просто выговориться.
С марта прошлого года прожила в Германии. Но еще давно решили, что летом будем ехать домой в Киевскую обл.
Всегда казлось это решение правильным, а сейчас накрыло.
Стала закрывать дела Германии , а сама себя корю, что не интегрировалась, что не грызла язык и землю, чтобы укорениться тут.
Будущее на родине кажется непонятным и поэтому страшным. Но и в Германии я себя не нахожу.
Жили хорошо, т.к. страна оплачивает жизнь и жилье. Но в сельской глубинке мне (офисному работнику ) работы по специальности нет. Переквалифицироваться потенциально получится в уборщицу, возможно продавца или уходовый персонал в доме престарелых.
А дома квартира, муж и офисная работа.
Перебываниев Германии и я , и ребенок всегда воспринимали , как временное.
А возможно зря...
Чем ближе день отьезда, тем грустнее всем.
Те, кто в Германии, вы верите в свое будущее в этой стране ?
А те , кто в Украине, какие наши перспективы ?
Я не жду совета, просто выговориться.
С марта прошлого года прожила в Германии. Но еще давно решили, что летом будем ехать домой в Киевскую обл.
Всегда казлось это решение правильным, а сейчас накрыло.
Стала закрывать дела Германии , а сама себя корю, что не интегрировалась, что не грызла язык и землю, чтобы укорениться тут.
Будущее на родине кажется непонятным и поэтому страшным. Но и в Германии я себя не нахожу.
Жили хорошо, т.к. страна оплачивает жизнь и жилье. Но в сельской глубинке мне (офисному работнику ) работы по специальности нет. Переквалифицироваться потенциально получится в уборщицу, возможно продавца или уходовый персонал в доме престарелых.
А дома квартира, муж и офисная работа.
Перебываниев Германии и я , и ребенок всегда воспринимали , как временное.
А возможно зря...
Чем ближе день отьезда, тем грустнее всем.
Те, кто в Германии, вы верите в свое будущее в этой стране ?
А те , кто в Украине, какие наши перспективы ?
показать весь текст
2
8
76
1
Автор, заметьте русские немцы, это наши, которые тоже хлебнули не слабо, у меня таких историй много
Автор я тоже в Испании поехала в магазин вечером в незнакомом селе, разразился телефон, не доехала километр, вернулась. На второй день был воскресенье, я тоже поехала, снова ничего не купила. Такие истории есть со всеми.
Но даже если убрать тяжесть интеграции, в германии не очень уютно, куча законов ,правил, штрафов, это реально не для нас
Плюс проблема с жильем, какие перспективы у нас?
Если идти даже по своей специальности, сколько можно за это получить?
Автор я тоже в Испании поехала в магазин вечером в незнакомом селе, разразился телефон, не доехала километр, вернулась. На второй день был воскресенье, я тоже поехала, снова ничего не купила. Такие истории есть со всеми.
Но даже если убрать тяжесть интеграции, в германии не очень уютно, куча законов ,правил, штрафов, это реально не для нас
Плюс проблема с жильем, какие перспективы у нас?
Если идти даже по своей специальности, сколько можно за это получить?
Обстоятельства так складывются. И планировали.
Можно оттянуть на месяц -другой. Но суть не изменится.
Можно оттянуть на месяц -другой. Но суть не изменится.
Автор, я вас очень хорошо понимаю! Мы не в Германии, выехали в первые дни войны из Харькова. Тут с социалкой так себе. Пять месяцев жили у волонтеров в доме, своя комната была. С первых дней работаю на фабрике, эти же волонтеры помогли найти работу. Осенью сняла квартиру, переехала в город (жили в селе). Ребенок ходит в садик, я работаю на фабрике. Денег хватает впритык, но уже сформировалась зона комфорта. Я очень хочу вернуться в Украину. Все ждала, вот-вот война закончится. Уже не жду. Решила ехать осенью домой, к мужу. Потому что нам с ребенком очень плохо без него. Но тоже страшно возвращаться в Украину. Поэтому очень хорошо вас понимаю (( Единственное - мне не грустно, что придется возвращаться. Потому что радость от предвкушения встречи с близкими уравновешивает печаль по новой зоне комфорта
1
Дивіться, ну от щонайменше всі бюджетники отримують ту саму зп, що у вашому населеному пункті. Крім чиновників високого рангу. То своя каста. Але ж і киян у ній не так багато, переважно-вихідці з регіонів. Колись було засилля зі сходу, зараз по-різному. Так само і топ-менеджмент у бізнесі.
Так, в новобудовах більш заможні мешканці. Воно й зрозуміло, бо мали гроші купити житло. І там трохи інша реальність, вони можуть не розуміти, як це заробляти мало, бо коло спілкування таке. Знову ж таки, з двох моїх знайомих, що перед війною купили житло, одна пара з Закарпаття, інша дівчина з Кіровоградського регіону. І ще земляцтво в Києві дуже гарно працює, перетягують своїх із міст і сел, гризуть землю, інколи йдуть по головах.
А є цілі великі масиви, де мешкають прості люди з невеликими зп. Є й такі, хто довго не може знайти роботу, під час війни з цим не так просто, зараз наче стало трохи легше. З чим погоджуюсь, так це з тим, що роботи в принципі більше, ніж поза Києвом. Але ж і присадибної ділянки нема, все купуєш, і до роботи доїзд інколи 3 види транспорту
Так, в новобудовах більш заможні мешканці. Воно й зрозуміло, бо мали гроші купити житло. І там трохи інша реальність, вони можуть не розуміти, як це заробляти мало, бо коло спілкування таке. Знову ж таки, з двох моїх знайомих, що перед війною купили житло, одна пара з Закарпаття, інша дівчина з Кіровоградського регіону. І ще земляцтво в Києві дуже гарно працює, перетягують своїх із міст і сел, гризуть землю, інколи йдуть по головах.
А є цілі великі масиви, де мешкають прості люди з невеликими зп. Є й такі, хто довго не може знайти роботу, під час війни з цим не так просто, зараз наче стало трохи легше. З чим погоджуюсь, так це з тим, що роботи в принципі більше, ніж поза Києвом. Але ж і присадибної ділянки нема, все купуєш, і до роботи доїзд інколи 3 види транспорту
Ми всі дачі ще до війни позакидали. Дуже дорого їздити, ще й крадуть врожай. А зараз ще й небезпечно, заміновано.
Роботи немає, я змушена була поїхати за кордон. Але не до Німеччини, де можна не працювати. Там, де я, доводиться важко працювати щоб вижити.
Як же хочеться додому! Але куди? Нікуди.
Роботи немає, я змушена була поїхати за кордон. Але не до Німеччини, де можна не працювати. Там, де я, доводиться важко працювати щоб вижити.
Як же хочеться додому! Але куди? Нікуди.
Так, дуже шкода. Свекри колись мали ділянку, покиеули з тих самих міркувань. Щоправда, влни аж через 2 області їздили.
Боляче за вас. Ви у Польщі? Я на початку війни виїжджала на кілька місяців, тож знаю, яка там робота. Добре, що скоти відійшли і змогла повернутися. Вдома найкраще, хоч і не найлегше. Але ж я з житлом
Боляче за вас. Ви у Польщі? Я на початку війни виїжджала на кілька місяців, тож знаю, яка там робота. Добре, що скоти відійшли і змогла повернутися. Вдома найкраще, хоч і не найлегше. Але ж я з житлом
Ні, я в Ізраїлі. Це ще гірше, ніж Польща. З дитиною сама не виживеш, доводиться пахати як проклята. На додачу спека і геть інший менталітет. Нерви не витримують.
Так. Ніколи не була ніде за кордоном, думала, що там епіцентр цивілізації. Дуже важка азіатська країна. І вибору не було, ні з чим було їхати.
Євреїв приймає Німеччина
На ПМЖ.
Зайдіть на сайт міграційної служби, там навіть окремий розділ для євреїв з України
Ви зможете переїхати, при бажанні
На ПМЖ.
Зайдіть на сайт міграційної служби, там навіть окремий розділ для євреїв з України
Ви зможете переїхати, при бажанні
Ні, родичів не потрібно
Якщо єврейка, Німеччина прийме. Моя колега так поїхала без родичів, але з України
Але треба поцікавитись, чи після Ізраїлю це можливо, бо тут може бути проблемка
Ось умови
Якщо єврейка, Німеччина прийме. Моя колега так поїхала без родичів, але з України
Але треба поцікавитись, чи після Ізраїлю це можливо, бо тут може бути проблемка
Ось умови
’Вы не должны ранее мигрировать в другую страну в прошлом, например, в Израиль или США, или уже постоянно проживать в Германии.’
Вже не підходжу.
Вже не підходжу.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу