Хи хи, ну ну• 26 июня 2023
Выгорание и работа в ИТ
Как пережили? Что вам помогло?
10
0
Очень тяжело. До депрессии и работы с психологом. Частично я виновата сама: надо было раньше освободиться от этого. Но тянула и коллектив нравился.
3
Было такое, соскочила на стадии джуна-мидла. Возможно, моей большой ошибкой было первое место работы, ведь вначале руководствуется тем, что лишь бы заскочить, а потом после коммерческого опыта можно искать рабочее место получше. Но это не так. Моё развитие полностью тормознулось, коллектив и менеджмент оставлял желать лучшего. Очень тяжело было без менторской поддержки. Решила, что не моё и не потяну далее. Потом через два года собралась с новыми силами и начала опять с нуля, но уже другим темпом. Очень сильно мотивировало и открыло второе дыхание участие в разработке полезных волонтёрских проектов. Сейчас вот уже год как работаю и все ок. Но это лишь после того, как сама взяла себя в руки и поняла, что front-end разработка именно то, чем мне бы хотелось заниматься
2
Айті то важкий темп. Не розумію, чого всі туди так пруться стадом прямо.
Автор, мені допомагало звільнитись, місяців три вдома відпочити. Їздити на річку, в ліс ходити, я таке люблю просто))) Потім шукала своє місце. Я не люблю компанії де 2000 працівників і цей весь тупий тімбілдинг, 100 пустих зідзвонів в день. Моє місце це компанія до 10 людей, де кожен профі, і в нас не має менеджерів над менеджерами проектів. І коли мені треба щось, то я підійшла до програміста і сказала чи спитала, а він мені, що треба йому, 10 тасків не пишем, тупа трата часу. Воно в нас якось так затишно, без пафосу, без міряння айфонами, у половини взагалі телефони на андроїді самсунги)) в Тайланді з мартіні теж не лежим)).
Але все це було до війни... 😪
А що саме вимотало вас? Проект? Керівник, колектив? Чи може оце все непотрібне, що я написала вище?
Автор, мені допомагало звільнитись, місяців три вдома відпочити. Їздити на річку, в ліс ходити, я таке люблю просто))) Потім шукала своє місце. Я не люблю компанії де 2000 працівників і цей весь тупий тімбілдинг, 100 пустих зідзвонів в день. Моє місце це компанія до 10 людей, де кожен профі, і в нас не має менеджерів над менеджерами проектів. І коли мені треба щось, то я підійшла до програміста і сказала чи спитала, а він мені, що треба йому, 10 тасків не пишем, тупа трата часу. Воно в нас якось так затишно, без пафосу, без міряння айфонами, у половини взагалі телефони на андроїді самсунги)) в Тайланді з мартіні теж не лежим)).
Але все це було до війни... 😪
А що саме вимотало вас? Проект? Керівник, колектив? Чи може оце все непотрібне, що я написала вище?
3
В мене було таке, коли зрозуміла, що вперлася у стелю на проєкті і деградую. Вилікувалося курсами додатковими та тим, що попросила собі нову ділянку роботи, тож вирвалася з одноманітності та почала здобувати нові навички і закрутилося.
помогло - отпуск 4 месяца, психиатр, невролог, психотерапевт и смена направления в работе. только месяца через три на терапии стала как-то светло мыслить. благо, семья максимально поддерживает
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу