і знову про США

Питання ось в чому.

Ми з чоловіком ще 1,5 роки тому вирішили для себе лишатись в Україні, хоча наше місто окуповане з першого дня війни. Тобто житла,ніякої нерухомості,зв´язків і друзів на новому місті ми не маємо. Орендуємо квартиру (кожен міс -600долл). Школа у дитини онлайн (але з наступного року їх клас розформують і треба вже шукати школу в цьому місті де ми живемо). Родичів також у нас тут немає. Тобто життя з чистого листа. Коли деокупують наше місто,ми розуміємо,що жити там перші роки буде небезпечно. Поки все розмінують,відбудують і тд...
Зараз у нас є можливість виїхати по програмі U4U в США. Де є родичі,які по цій же програмі і виїхали.
І тепер кожного дня я питаю себе,чи правильно я роблю,що лишаюсь в Україні. Що моя дитина в небезпеці. В тому місті,де ми живемо постійні тривоги і прилітає також часто.
Нас тут тримає любов до Батьківщини, віра в краще і робота. Вона не стабільна, але є.
Зараз багато з вас напишуть,а що ти від нас хочешь? Це твоє життя і вирушвати лише тобі. І це правильно. Бо я сама не буду обирати подальший шлях по відповідям з форуму.
Питання в тому,як при подальшій якійсь невдачі,не жалкувати,що не спробував? Розумію,що в США життя не мед. Ми звикли в Україні жити нормально. Там треба бути йти косити газони і мити посуд,щоб себе утримувати. Але можливо для дитини життя там буде перспективніше і краще....
Купа питань без відповідей.