У дитини 1рік і 10міс. немає вказівного жесту.

У невролога не були,були в нашого педіатра ,сказала що зараз рано що казати ,чекати до 2.5 років

Вам потрібен адекватний педіатр та консультація дитячого психіатра (бажано не одногт). Нажаль , гарних не багато, але вони є. І одразу ж шукайте логопеда дефектолога, колекційного педагога, заняття на розвиток сенсорики і таке інше. Це програма мінімум, виходячи з того анамнезу ,що ви описали. Вы впораєтесь.!

Вам в першу чергу до психіатра , в другу до невролога. Якщо ви зробите навпаки, то може бути такий результат - розвиток дитини відповідає нормі. І визаспокоюєтесь. Але, він відповідає нормі неврологічній, але за психічний розвиток ,невролог вам може нічого і не сказати, бо то не його профіль

В Киеве могла бы подсказать, но вы не тут. Займитесь поиском другого педиатра. Не бросайтесь в крайности и не стоит тащить ребенка к психиатрам, как тут вам советуют. Но детского невролога посетить нужно обязательно. Хорошего невролога. Если там есть проблемы, требующие консультации психиатра, он вас направит.

ой, там нема чогось такого, щоб ви пропустили для ’підправити’.
Якщо мови не буде після 3х - то дефектолог, логопед буде працювати
Якщо сенсорні проблеми - нейропсихологи з сенсорною інтеграцією
Якщо агресія - поведінкова корекція
Гірше коли не видно

от у нас не було - бо і мова була, і вказівний жест той був, і на ім´я норм реакція, садок, школа...Але треба було виявляється на інше звертати увагу.
От була і є вібірковість у їжі - треба було звертати на це.
Ну і вже в підлітковому віці все вистрілило сильніше...плюс РДУГ.

Ще дивіться, може у вас чи батька таке шось є. Воно насправді може бути у дорослого не діагностовано. Бо рас - це спектр - і може бути не так виражено.

Діло не в 1000 грн,діло в тому до кого впершу чергу звернутися .

якщо бере вашу руку і нею показує - то це так, теж червоний прапорець рас.
Я читала багато про це все, намагаючись зрозуміти, шо ж я пропустила в молодшому віці
але виявилося шо нічого - і не допомогло)

Іграшками грається правильно? А як спілкується з іншими дітьми на майданчику? Біжить назустріч - як ви приходите додому? Дивиться вам у очі - зоровий контакт підтримує? Як ви розумієте його бажання?
На це треба звертати увагу!!!

Яких саме 12 слів у рік, та ще й усвідомлених?

Якщо він щось хоче ,то просто стоїть і кричить.

У невролога не були,були в нашого педіатра ,сказала що зараз рано що казати ,чекати до 2.5 років

То навчиться.
Знаєте я помітила, що як дитину не вчити цих всіх жестів, то з неба вони не з´являться. Можливо звучить трохи різко, але я про себе і про свій досвід, не приймайте на власний рахунок.

У моїй педіатрії в 9 місяців дитини дали тест. Там всяка дурня була типу чи грається в куку чи шукає іграшку накриту хусточкою. Ні, не робить цього, бо ніхто з нею у саме ці ігри не грає. Гадаю, це педіатри розуміють, тому там приписка була, що пограйтеся з дитиною три дні за усіма цими пунктами (а їх там було близько 50) і лише тоді відповідайте. От немала чим зайнятися. Написала як є. Щось, що ми з нею робили вона виконувала, пару пунктів я показала, вона зробила, пару не зробила (але я знала, що це для доросліших дітей і вона не повинна робити), один узагалі передбачав гру з прозорою пляшкою. Мине купуємо солодку воду і немала я прозорих пляшок та і остогид мені на той момент тест, тому я написала не виконує. Результат, відсталість. Так і записали: уміння вирішувати проблеми - не відповідає віку.

Вказівного почала вчити,от саме вчити з 9 місяців. Зараз показує уже. Але я знала, як всі переймаються тим вказівним, тому реально не злазила з неї, як ото колись бабусі, а де червона машинка, а де синя, де киця, а де тато по сто разів за вечір і постійно кудись тикати, самій показувати, забути про ’невиховано’

Попробуйте повчити пару тижнів і подивитеся чи буде результат. Тільки лиш дайте собі на це більше часу, не кілька днів, бо дитина вже обрала інші способи комунікації.

Я не в Україні, це рутинний тест для 9 м.

Узагалі-то лікарка мала сама його провести, але я так зрозуміла зараз практика давати батькам з настановою 3 дні проходити по всім пунктам, робити все, що написано, грати ці всі ігри і лише тоді відповідати. Я наприклад написала, що моя дитина не підставляє ручки, щоб одягнути річ. Вона дійсно цього не робить, бо не любить одягатися, вона ховає ручки і намагається втікти. Я вирішила відповісти чесно. А це питання як виявилося теж з категорії ’рішення проблем’, оцих двох питань й вистачило для ’відсталості’ (потім подивилася по шкалі)

Зараз не 80-ті роки минулого століття, а тести узагалі почали в 50-60-х розробляти.
Багато змінилося з того часу. Ігри інші. Оточення інше. Дітям уже не показують котика, як щось надзвичайне, а те, що зараз батьки вважають надзвичайним - дітей намагаються від цього уберегти.
Що раніше робили вечорами? Грали з дитиною. Говорили з дитиною. Що зараз робить сім´я вечорами. Чоловік працює, мама чатиться у сотні батьківських чатів, старший брат-сестра теж частенько у телефонах. Розмов нема. Зірочка на небі ейфорії не викликає, щоб показати дитині. Якщо сім´я живе відусоблено (як наша наприклад, без бабусь, дідусів, тіток, кумів та сусідів), то дитина й нікого особливо не бачить.
Звідки вона візьме цей вказівний жест? Звідки вона візьме слова, речення? Я це пройшла з старшим сином і тепер знаю, що цього треба вчити. Також треба давати в садок, бо без взаємодії узагалі важко. Я даю молодшу доньку в садок на півтори години двічі на тиждень. Уже. З її 6-ти місяців. Хоча мені це не подобається. Їй так буде легше згодом. Але у нас обмежене коло спілкування, не думаю, що всім з цим треба поспішати з такого раннього віку. Нам треба.

Ви ж розумієте, що усе, про що говориться зараз у темі - це елементарне наслідування. А наслідувати треба щоб було кого. Якщо є що наслідувати, а дитина це не робить - це проблема. Якщо дитина наслідує якусь іншу характеристику ніж та, яка стала мірилом у тесті - чи це проблема? Навряд чи. Тому треба повчити і подивитися, де саме криється правда.

Зараз не 80-ті роки минулого століття, а тести узагалі почали в 50-60-х розробляти.
Багато змінилося з того часу. Ігри інші. Оточення інше. Дітям уже не показують котика, як щось надзвичайне, а те, що зараз батьки вважають надзвичайним - дітей намагаються від цього уберегти.
Що раніше робили вечорами? Грали з дитиною. Говорили з дитиною. Що зараз робить сім´я вечорами. Чоловік працює, мама чатиться у сотні батьківських чатів, старший брат-сестра теж частенько у телефонах. Розмов нема. Зірочка на небі ейфорії не викликає, щоб показати дитині. Якщо сім´я живе відусоблено (як наша наприклад, без бабусь, дідусів, тіток, кумів та сусідів), то дитина й нікого особливо не бачить.
Звідки вона візьме цей вказівний жест? Звідки вона візьме слова, речення? Я це пройшла з старшим сином і тепер знаю, що цього треба вчити. Також треба давати в садок, бо без взаємодії узагалі важко. Я даю молодшу доньку в садок на півтори години двічі на тиждень. Уже. З її 6-ти місяців. Хоча мені це не подобається. Їй так буде легше згодом. Але у нас обмежене коло спілкування, не думаю, що всім з цим треба поспішати з такого раннього віку. Нам треба.

Ви ж розумієте, що усе, про що говориться зараз у темі - це елементарне наслідування. А наслідувати треба щоб було кого. Якщо є що наслідувати, а дитина це не робить - це проблема. Якщо дитина наслідує якусь іншу характеристику ніж та, яка стала мірилом у тесті - чи це проблема? Навряд чи. Тому треба повчити і подивитися, де саме криється правда.

Невролог в месяц , в пол года , год. Для всех обязательно. Там есть еще и окулист в этом списке к посещению . Ваш педиатр очень плохой. Займитесь поиском адекватного. Вы откуда ?

Зараз немає ніякого обов´язкового проходження вузьких спеціалістів

С адекватным педиатром есть. Но вы можете никуда не ходить

Немає таких вимог, лише рекомендації.

Невролог в месяц , в пол года , год. Для всех обязательно. Там есть еще и окулист в этом списке к посещению . Ваш педиатр очень плохой. Займитесь поиском адекватного. Вы откуда ?