Який саме смисл вкладають в цю фразу? Зростуть ціни, зміниться робота чи по інших вулицях будете ходити? Невже дійсно все так кардинально змінилось (зміниться)? Просто бісить ця фраза
показать весь текст
17
5
82
267
0
а як жити ’безтурботно’ військовому ,який був у самому пеклі ,чи навіть хай і гражданському ,що вирвався із їх полона ? чи ві думаєте це пройде ?? а їх буде багато !
7
2
Для этого должно пройти время. У меня прадед воевал активно, был ранен, в плен попал, думали что он умер и бросили его к трупам, он пролежал с трупами сутки, бежал. Так вот, более жизнерадостного и доброго человека моя семья не знала.
Кто пережил ад - только время и что-то хорошее в жизни может изменить ситуацию
Кто пережил ад - только время и что-то хорошее в жизни может изменить ситуацию
2
1
10
Шо з вами не так ?? не порівнюйте ’тоді і зараз ’ ! ніхто не говорить ,що всі ці люди будуть ходити з оскалом на обличчі і кидатися на інших ! хоча і такі можуть бути ! До того ж не всі ,хто пережив ад -вистояли ,багато поламалися і уйдуть в депресію.Так -час повинен пройти ! але скільки поколін повинно змінитися -три-чотири ?? Вашего прадад кинули до т рупів -мабуть це найлегший страх,що може статися у порвнянні ,коли тебе катують коден день,насилують,виривають зуби цілі, морять голодом ....список довгий-бо ці тварюки ,як виявмлося хворі генетично ,-цн садисти і манїякі вроджені ...подивіться інтервїю на каналі ’Гулагу нет’ нашого полоненого бившего Алексея Ануля ....-і він після всього життерадісний ! там просто АТЛАНТ ! але не такий як раніше ! і точка !
1
8
1
4
Автор, а як ви думаєте, для жителів Бучі, які пережили окупацію, ота вулиця (вибачте, не пам´ятаю назви) де вбили найбільше цивільних і де лежали трупи до деокупації, це та сама вулиця чи вони тепер до кінця життя ходитимуть по іншій вулиці? Я думаю друге
Ну і зараз ми ламаємо свій ментальний код, карму, стаємо іншим народом. З бідних нещасних по яких вічно топчуться сусіди стаємо переможцями,які боронять себе. Нажаль я не впевнена що у нас все вийде, але сама спроба нас точно змінить. А в який бік залежить від результату
Ну і зараз ми ламаємо свій ментальний код, карму, стаємо іншим народом. З бідних нещасних по яких вічно топчуться сусіди стаємо переможцями,які боронять себе. Нажаль я не впевнена що у нас все вийде, але сама спроба нас точно змінить. А в який бік залежить від результату
11
Коли сталася Буча, трагедії в інших містах в Київській області, ще до наступних катастроф, я подумала - плювати як будуть жити з цим кацапи, але як будемо жити ми? Це ж діра в серці. На віки страшенна величезна діра. Потім подальші жахи..Маріуполь, Бахмут, Вінниця, Дніпро, Краматорськ, Херсон..Боже, усіх не перерахувати, дводенна дитинка в труні, немовля з мамусею..страти родин, страти воїнів і тортури, нескінчені кладовища..ви зможете це забути і бути як раніше? Наші діти зможуть? Зараз українці роблять все аби наступні покоління жили безтурботно, аби країна повністю переродилася, а ми і наші діти, які бачили все це на свої очі і переживали це - будемо жити з цим і це в наших серцях, мізках, спогадах буде завжди.
6
1
Автор, ну як можна мислити так обмежено і примітивно?
Я в спокійному місті і мої вулиці цілі, нема чоловіка, дітей чи рідних братів, за яких можна хвилюватися. Але мене іноді охоплює жах від незворотніх змін, коли задумуюся про масшиаби руйнувань, кількість загиблих і птср у вцілілих. Це не реально повернути на рівень до війни, навіть якщо задумуватися про такі не суттєві зараз речі як екологію, виробництво і промисловість чи архітектуру. А тут ще зруйновані чи травмовані людські життя.
І так, деяких вулиць буквально немає, немає людей, які по них ходили, у когось немає кінцівок, житла, хтось втратив рідних. Хтось повернеться з війни чи з під обстрілів зовсім іншим. Як це можна повернути на рівень до?
Я в спокійному місті і мої вулиці цілі, нема чоловіка, дітей чи рідних братів, за яких можна хвилюватися. Але мене іноді охоплює жах від незворотніх змін, коли задумуюся про масшиаби руйнувань, кількість загиблих і птср у вцілілих. Це не реально повернути на рівень до війни, навіть якщо задумуватися про такі не суттєві зараз речі як екологію, виробництво і промисловість чи архітектуру. А тут ще зруйновані чи травмовані людські життя.
І так, деяких вулиць буквально немає, немає людей, які по них ходили, у когось немає кінцівок, житла, хтось втратив рідних. Хтось повернеться з війни чи з під обстрілів зовсім іншим. Як це можна повернути на рівень до?
6
И заметьте никто не хочет это прекратить..
Все продолжают радоваться поступлению оружия, рады что дадут, просят, собирают с последних денег, чтоб отправить родственника на войну...пороблено, больше я обьяснения не нахожу.
Все продолжают радоваться поступлению оружия, рады что дадут, просят, собирают с последних денег, чтоб отправить родственника на войну...пороблено, больше я обьяснения не нахожу.
1
5
12
Мне вопрос автора очень отзывается, потому что я сейчас за границей и хочу вернуться в Украину. Читаю Советчицу, тоже часто вижу, что ’умные люди не возвращаются’, ’подумайте о будущем детей’, ’как до войны, уже не будет’. И тоже иногда думаю, что именно люди вкладывают в это ’не будет как раньше’. Так что ответы читать интересно. Но непонятно, почему на автора так нападают некоторые. Или агрессия - это перманентное состояние некоторых советчиц практически в любых обсуждениях?
2
11
Да, я хочу мир. А убиваться до последнего украинца это утопия.
По вашей логике я вижу, что если у вас кто то погиб, вы желаете это испытать каждому. А я за мир, нужно прекращать. Пути могут быть разные, но нужно это сделать прям сейчас, а лучше вчера.
По вашей логике я вижу, что если у вас кто то погиб, вы желаете это испытать каждому. А я за мир, нужно прекращать. Пути могут быть разные, но нужно это сделать прям сейчас, а лучше вчера.
2
8
2
10
Сподівайся на краще, готуйся до гіршого.
Якщо ми зараз не будемо готуватися до посттравматичного суспільства, то ми втратимо багато сил і часу намарно, коли зустрінемося з проблемами після перемоги
Якщо ми зараз не будемо готуватися до посттравматичного суспільства, то ми втратимо багато сил і часу намарно, коли зустрінемося з проблемами після перемоги
2
1
Руснява мантра ’да паслєднєга’ - просто маркер вже.
Саме до останнього можливо лише при окупації (фізичній чи гібридній). Що й потрібно русні.
Саме до останнього можливо лише при окупації (фізичній чи гібридній). Що й потрібно русні.
3
1
6
Ви хочете миру, а я - ПЕРЕМОГИ. І не до останнього українця, а до останнього кацапа на нашій землі. Де ви бачите, що я хочу щоб хтось втратив рідних на війні? Я хочу щоб смерть наших рідних не була марною.
7
1
3
1
О, нагадали про ПК. Завжди ’подобалось’, теж скоріше за все з руснявих вкидів, про ’не відвойовувати, а тут розбудовувати і тоді вони самі до нас захочуть’))
1
1
Я накупила якісь круп та дешевих макаронів, піддавших паніці. Тепер крупи віддала собакам. Макарони істи не можу, вони не варються.
Продукти подорожчалі, але все є, Дніпро.
Продукти подорожчалі, але все є, Дніпро.
3
как вы видите это ’хочет прекратить’? не пытайтесь даже перекинуть вину на Украину, напала параша и это нельзя прекратить по желанию
3
1
2
6
Я працюю менеджером з продаж і зараз обдзвонюю базу колишніх постійних клієнтів, які перестали купляти.
Ви навіть не уявляєте який контраст в спілкуванні з клієнтами, які, як виявилося, за кордоном. Здебільшого вони привітні і якісь більш живі, раді чути, хотіли б знову купити, деякі прям кажуть, що хотіли б повернутися і замовити. Не завжди, звичайно, залежить звідки виїхали і що пережили.
А частина клієнтів, які залишилися тут, розповідають то про безгрошів´я, то про те, що близькі воюють/в полоні/поранені/загинули. Інший голос, інтонація, настрій, часто негативно налаштовані і агресивні. Це й зрозуміло, за вікном війна, а тут я пропоную купити засоби не першої необхідності.
Але то я обдзвонюю саме тих постійних клієнтів, які перестали купляти, а в усіх них причина - брак коштів, виживання і зміна пріоритетів. І від регіону залежить.
Ви навіть не уявляєте який контраст в спілкуванні з клієнтами, які, як виявилося, за кордоном. Здебільшого вони привітні і якісь більш живі, раді чути, хотіли б знову купити, деякі прям кажуть, що хотіли б повернутися і замовити. Не завжди, звичайно, залежить звідки виїхали і що пережили.
А частина клієнтів, які залишилися тут, розповідають то про безгрошів´я, то про те, що близькі воюють/в полоні/поранені/загинули. Інший голос, інтонація, настрій, часто негативно налаштовані і агресивні. Це й зрозуміло, за вікном війна, а тут я пропоную купити засоби не першої необхідності.
Але то я обдзвонюю саме тих постійних клієнтів, які перестали купляти, а в усіх них причина - брак коштів, виживання і зміна пріоритетів. І від регіону залежить.
8
1
Ні. У мене померла мама і багато з родини загинули, у дитини від стресу вітіліго. Воно не виліковне. Буде як до?
12
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу