Вирішила покинути хорошого хлопця. Так боляче на душі(((

Пишу, мабуть, просто виговоритися. Зустрічалися з хлопцем. Так все гарно у нас починалося. Перших три місяці мені здавалося, що я закохалася. Мені було дуже добре з ним, були ці метелики в животі і я була щасливою. І я не розумію куди в мене це все зникло. Чому мої почуття пройшли. Для кожної за щастя зустріти такого. Він і розумний, і турботливий, і ніжний, і щедрий. І з головою, і з руками. Надійний, відповідальний. Мене носить на руках. Всю фінансову відповідальність взяв на себе, в побуті теж і готує, і прибирає. До мене як до королеви. І як людина дуже хороший, позитивний. От все при ньому. Хоче сімʼю зі мною. А я з кожним днем все більше і більше віддаляюсь. Він обіймає, цілує, а я не хочу давати це у відповідь. Я постійно сумна і холодна. Не знаю як вичавити із себе ніжність, якої він достойний. Сказала, що хочу взяти паузу і все обдумати. Вже декілька днів живу окремо у себе і розумію, що не скучаю. А він чекає і надіється, що все у нас буде добре. А я розумію, що так далі тягнути не можна. Не хочу мучити ні його, ні себе цими гойдалками. Я б і рада полюбити його. Могла б вийти щаслива сімʼя. А я не знаю як, не можу собі приказати((
Чому так у житті буває. Відчуваю себе сукою((
Він от прислав повідомлення. На екрані висвітилось, я не відкриваю, бо не знаю, що написати у відповідь. Хочеться плакати. Так жаль його((( У когось було так? Може з часом прийти любов, якщо вирішу залишитися з ним? Я на роздоріжжі((