Из какой вы области? Как переживаете войну?…

Сначала стрессанули, Николаев, уехали заграницу, через год вернулись.
Ощущаю себя, как в дурном кино, как будто это не со мной, но нет, со мной, значит, просто терпеть и ждать.

Ничего не поняла

О, і я коли мене вночі будить сирена - йду на пробіжку.

Вообще нет.
Только теперь не доначу всем подряд, как раньше, а только тем, кого знаю.
Многие себя абсолютно дискредитировали, большемне ведут на стерненков, притул и т д

У меня любимый человек на передовой. Тут хочешь-не хочешь про это не забудешь. Может поэтому и ситуация у нас вообще не напрягает. Там в 100000 раз хуже...

Мы спим всегда и будем спать.Утром из новостей узнаем что и как

Ой, мы тоже из Одессы , вы прямо книгу написали

Харьков, норм

А я не могла спать. И в Германии ещё 3 месяца не спала

И я из Херсона! Сейчас в Одессе! Звук сирен на меня не действует! Я уже давно ничего не боюсь, ещё из оккупации. Пофиг. Ты можешь лишиться всего в один момент!
Что то поздно автор спохватилась бояться, как бы полтора года уже прошло

Киев, привыкли, и к сиренам и к обстрелам, живем в своем ритме, даже на море в Одессу в первых числах сентября съездили

Всі емоції вийшли у лютому - березні 2022 року. Київ.

Аналогічно, лише рідним напряму.

Киев. Учусь, работаю, волонтерю.

Так, погоджуюсь. Зараз в пріоритеті знайомі військові та бригади.
Доначу тим хто працює на Херсонському напрямку, або хопцям з моєї малої батьківщини, та місцевим хлопцям ( я впо, для їхньої громади)

Київ, стала більше бухати на ніч, їм багато. Пью джин тонік або шампанське і сплю як убита, та не чую нічних тривог і вибухів. Але сьогодні проснулася від свисту та вибухів, бо алкоголь вийшов. Треба переходити на якісь заспокійливі, бо вже організм алкоголю не витримує.

какой-то набор невразумительных слов

Киев. Нервы на пределе. Не знаю, как можно привыкнуть к взрывам. Еще весной я спала во время тревог, сейчас по накопительной, все тревожней и тревожней каждый раз во время взрывов

Та тож методички новые не подзвезли.Я все жду Светки нет и замерзнем.Раскачивали тему голода,но не зашло

Капец. Сопьетесь

Давно були в місті? Так хочеться додому. Нехай місто пусте, нехай обстріляне, але все таке рідне

Из Донецка, переехала оттуда в 2017 году. Там застала, теперь в Киеве застала. Ну норм, но я на антидепрессантах

Суми. Плету сітки, це заспокоює.

А я все ждала-ждала голод, думала хоть так похудею)) не дождалась

В фонди не доначу, бо нащо тоді державі напрягатися, бачимо вже що й до чого, ще й волонтери 20 відсотків заберуть з цих копійок, бо ж мають право... постійно на зв´язку з людьми,які там, і щодня чи через день щось та потрібно, от постійно і думаєш, де і що дістати,щоб врятувати життя людям. Це вимотує,але не дає розкисати вдень. А ввечері,чи ближче до ночі - капець. Заспокійливі, навіть вже відносно сильна хімія не брали,або якогось овоча з мене робили. Допоміг персен реально тільки він заспокоює,наче картинка перед очима змінюється і такий спокій)) але обов´язково капсули, спочатку 6 на день, а тепер 2-3 і супер. А шукати реальні причини для оптимізму - то в мене ж не як в рибки інтелект. немає таких причин,видно,що відбувається і до чого йде ((випало на нашу долю найстрашніше, то що ж...живемо день до вечора, в майбутнє не дивлюся, але намагаюся планувати на день - два , все прямо по пунктам продумувати. Це і не самообман, і водночас завдяки цьому немає часу для хандри і паніки.

Запоріжжя,все добре-живемо,вчимося,працюємо(не виїзжали нікуди).На сирени не реагуємо, тільки на вибухи-йдемо інколи в коридор з дитиною.А так страху та істерик немає.

Моя тема недавно була про Херсон. Так шо не нада ляля.

В Херсоне сегодня суммарно 30 прилётов, но от автора это далеко, пусть не боится🤦‍♀️

А ви замітили як час летить? Вже вересень закінчується. Одеська-то густо то пусто. Недавно обстріляли сильно -був зрив. Попила заспокійливі,болить серце. Лікую сердце. Працюю,донатю і не вірю що зі мною і моєю родиною це дійсно відбуваєьться. Хоч я змалечку знала що буду жити в часи війни. Боялась дивитися фільми про війну. Все що тоді сталося пропускала через себе.Тримаюсь,але нічого хорошо не відчуваю .Життя на паузі. Така осінь славна,тепла. Таке небо гарне. І війна .І все не миле .Хочу перемоги і миру