Мама. Всю жизнь помогает и всю жизнь упрекает. Как с ней разговаривать?

Да какая уж там работа!Говорю-знакомься с бабушками ,идите гуляйте,давай книжки тебе найду,будешь читать.Ой,такие причитания-мне неееекоооогда,я суп варюююю!

Мій коментар номер 23, прочитайте.

Это ее проблема. А автору все это нравится, раз дальше терпит.

Девочки, которые пишут , что маму нужно игнорить или выгнать.Почему бы ее вообще в лес не увезти или не выбросить...Вы ,что думаете ,что у человека в 70 лет нет эмоций, потребностей, чувств? Они есть только у вас ?
Предлагаю к просмотру на Ютубе ролик ’ Если бы психологи могли говорить правду’
Ссылку не могу прикрепить, даю скрин.
Всем желаю гармонии в ваших душах и жизни.

Автор, включайте броню. Їх не зміниш. Це старість, так. Плюс війна, страх за все: що вона сама, що залежить від вас, що стає обузою, що не може заробляти. Постарайтесь просто її зрозуміти, переводьте все на гумор, десь перемовчіть. Ну таке життя, нічого не зробиш. У вас вистачить совісті відрізати кінці, як порадили вам вище? І як з тим жити потім.
Моя мама ще не така, бо молодша вашої, але як овдовіла вона змінилась. З чоловіком була смілива, життєрадісна, а потім його смерть, війна, і я бачу геть не ту свою сміливу маму, а таку, яка стала всього боятися, яка стала за щось чіплятися, часом і сваритися, у якої пенсія 3000 грн і вона тепер частково залежить від мене, і це її дуже гнітить. Я довго її не розуміла. Але потім дойшло.
Просто зрозумійте її. І все на гумор, гумор рятує. І не забувайте, що ви донька, жінка, і теж мама, і перш за все людина.

Автор, включайте броню. Їх не зміниш. Це старість, так. Плюс війна, страх за все: що вона сама, що залежить від вас, що стає обузою, що не може заробляти. Постарайтесь просто її зрозуміти, переводьте все на гумор, десь перемовчіть. Ну таке життя, нічого не зробиш. У вас вистачить совісті відрізати кінці, як порадили вам вище? І як з тим жити потім.
Моя мама ще не така, бо молодша вашої, але як овдовіла вона змінилась. З чоловіком була смілива, життєрадісна, а потім його смерть, війна, і я бачу геть не ту свою сміливу маму, а таку, яка стала всього боятися, яка стала за щось чіплятися, часом і сваритися, у якої пенсія 3000 грн і вона тепер частково залежить від мене, і це її дуже гнітить. Я довго її не розуміла. Але потім дойшло.
Просто зрозумійте її. І все на гумор, гумор рятує. І не забувайте, що ви донька, жінка, і теж мама, і перш за все людина.

Ей не нравится. Она создала тему. А тут одни терпилы.
У автора нет +5000-10000 на отдельный съем. И что делать?

До психолога можно йти в будь-якому віці, якщо є бажання. Можно знайти психолога ’не молоденьку дівчину’. Чи в нас нема психологів 50+?
І без війни у 75 по стану здоров´я їй би могло знадобитися переїхати, що тоді?
Таке враження, що це ви геть не розумієте, що з літніми людьми можно і треба працювати психологічно. Ви пропонуєте лише терпіти всій родині і потакати паталогічним змінам надалі.
Ви не думаєте, як це позначається на онуках, на чоловікові, яку модель поведінки їм закладають на майбутнє? Терпіти, поки бабця сама не вмре і гратися в її маніпулятивні ігри.
Автора це більше не влаштовує. А її пишуть - та всі так живуть і ти продовжуй.
Ви сама якого віку? Таке враження, що віку як мати автора плюс-мінус.

Ей не нравится. Она создала тему. А тут одни терпилы.
У автора нет +5000-10000 на отдельный съем. И что делать?

Терпіти це не 100 років, а якийсь час, поки не стане можливим щось змінити. Багато хто з нас зараз щось терпить. І не завжди в житті будуть супер сприятливі тепличні умови, щоб жити сугубо по своїм правилам. Бо життя таке, хтось помирає, хворіє, війна, епідемія, затяжні хвороби і т.д.
Раз до цих пір автор мамі не вийнайняла окреме житло, значить немає змоги фінансової. От і що по вашому зробити? Викинути маму чи перевиховати?
І мені 35.
Я теж маю маму, свекруху (другу вже), дві тьтоті, і в мене було 4 бабусі)) з якими я багато проводила часу, знаю з практики про що говорю.
Автору бажаю терпіння і розуміння. Все наладиться!
А вам дякую за дискусію. Я сказала все що мала, піду.

То что нет лишних денег-это одно.А второе,а вернее даже первое-она не справится сама -это 1000%!Затоскует и просто умрёт от тоски.Она даже интернетом пользоваться не умеет,машинку загрузить не умеет,дверь закрыть может забыть.И тогда я буду бегать на два двора и решать и свои,и её проблемы отдельно.А потом ещё и прочитать будет, что выгнали её.Вижу это на примере её родственников.Ее племянница выехала из зоны боевых действий со своим родным братом,пожили какое-то время у её дочки и зятя,а потом брат ушёл на отдельную квартиру, а племянница осталась у дочери жить.И тут моя мама начинает причитать-какие бессовестно,выгнали Сашку из дому!Говорю-мааам,блин,Сашке 45 лет!Почему он должен сидеть сидеть на голове у дочки сестры и её мужа??Хватит и того,что дочке на шею села ее мама!Но почему еще и дядя должен сидеть у них в двушке?Он больной?Инвалид?Нет!Ответ-та вони ж родичи,та хиба ж можна выгонять???

Відповідаю на ваше питання до чого тут ВПО.
Так от. Людина жила собі у своїй хаті, зі своїми справами та проблемами, сама собі була господинею, коли хотіла лягала/вставала/готувала/відпочивала і т.д. Тут її, і не тільки її, війна просто вирвала з рідної землі. Нерви як думаєте, відчули це? Як ви думаєте переїзд у 30 і у 70 років це одне і те саме? Як ви думаєте зміна місця проживання, регіону дає відбиток на здоров´я? Плюс, чи чули ви що з віком ідуть гормональні збої, зміни у характері? А війна то тригер, який їх пришвидшив. Також такі люди відчувають себе непотрібними, бо знову ж радянське виховання вчило їх не жити для себе, а багато працювати на ’благо страны´ і звичайно ж сім´ї. Тому вони не кинуться зараз у подорожі, на курси, чи пити каву з подругами у кафе. Є такі одиниці, але ці одиниці, то ж не статистика для більшості.
Ви геть, абсолютно, не розумієте про що говорите.
І прийде така жінка до психолога, якій років 27-30)))) і розкаже про своє життя. І дівчатко почне вчити ’уму-разуму´ по книжним прийомам, скаже ще на папері намалювати свої переживання. Агов, ви про що?

Научите интернетом пользоваться, у нее сразу не станет свободного времени. Может, это выход? Увлечется, потом ещё к реальности будете возвращать.
Но вообще это странно, моя свекровь в селе живёт, так она прекрасно умеет , ей 65 лет, смотрит рецепты, про огород, про курей, новости, сериалы . И мама моя тоже , ей 70, для нее ноут оказался лучшим подарком, давно дарили , на юбилей в 60. Оплачиваем свекрови интернет. А свекор не умеет и не хочет, у него только телевизор. Но у них и хозяйство, целый день заняты, некогда сидеть.

Терпіти це не 100 років, а якийсь час, поки не стане можливим щось змінити. Багато хто з нас зараз щось терпить. І не завжди в житті будуть супер сприятливі тепличні умови, щоб жити сугубо по своїм правилам. Бо життя таке, хтось помирає, хворіє, війна, епідемія, затяжні хвороби і т.д.
Раз до цих пір автор мамі не вийнайняла окреме житло, значить немає змоги фінансової. От і що по вашому зробити? Викинути маму чи перевиховати?
І мені 35.
Я теж маю маму, свекруху (другу вже), дві тьтоті, і в мене було 4 бабусі)) з якими я багато проводила часу, знаю з практики про що говорю.
Автору бажаю терпіння і розуміння. Все наладиться!
А вам дякую за дискусію. Я сказала все що мала, піду.

При малейших моих попытках научить,начинает рыдать -мені 70 год,мені важко,нашо воно мені,я його не понимаю и т.п.Научилась только с вайбера и телеграмма звонить и то не понимает,что звонить можно только благодаря интернету и только тем,у кого тоже есть вайбер и интернет.

Може почати і їй тикати тим що ви її утримуєте, що живе на вашій шії?

Говорила,но не как упрёк,а как аргумент на её стоны-я для вас всё,а вы для меня ничего,я вам детей вырастила, я вам суп сварила, а теперь стала не нужна и т.п.Вот только тогда и говорю, что была бы не нужна,не забирали бы тебя,а бросили б под обстрелами.

А вона що на це?

Намагатись коригувати поведінку. Перевиховати, по вашому.
А що з часом можно буде змінити? Мама не молодшає і не стає самостійніша. Вікові психологічні зміни без корекції прогресують. Вона вже не відселиться ніколи. Ви мали б це знати на прикладі ваших чисельних родичок.І саме ця ваша емоційна відповідь означає, що я права. І що вас це дратує.
Бо ви привчені терпіти і не знаєте, що можно по іншому.

Она в таких ситуациях меня вообще не слышит,орёт своё и рыдает-не нужна,не нужна,нет,всёравно я вам не нужна

Маме 70 лет и я уже её не брошу.Ехать ей некуда,у неё дома фронт.Но и терпеть постоянные упрёки больше не могу.Как донести, как убедить,как научить не делать то,чего не просят,чтобы потом не обижаться и никого не упрекать?

Ну може вас так виховали, що маму можна ось так відрізати, як ви написали. Тільки напевно ж і ви мама, не забувайте, що постарієте колись і ви.

Або компенсуйте матеріально або краще організуйте все необхідне самостійно

Тоді живіть окремо

Мої численні родички всі жили окремо, були і є самодостатніми, сильними жінками. Пережили сирітство, смерть дітей, голод 33-го, Другу світову, хвороби, смерть чоловіків, інвалідність чоловіків, і т.д. і якби не терпіння, то як? Вони мені всі стали прекрасним прикладом.

Ви мабуть психолог, ще й такий з трьохмісячних курсів. Типова порада, набивша вже оскому - не терпіти. Так, щось треба не терпіти, якщо дитину б´ють у школі, а йти і розбиратись. Давайте напишіть, що в мене не пройшла сепарація, що і моя мама абьюзер, а я жертва, чи що я ’спасатєль’ своєї мами і мама не вона, а я і т.д.)))

Якщо можна по-іншому, будь ласка, робіть. Яку корекцію ви зробите людям 70+? Арт-терапію проведете? Ну-ну... От приведіть мені приклад.

Она в таких ситуациях меня вообще не слышит,орёт своё и рыдает-не нужна,не нужна,нет,всёравно я вам не нужна