Мама. Всю жизнь помогает и всю жизнь упрекает. Как с ней разговаривать?

Никак, только отселять, а еще лучше- устроить ее на работу, кто она по жизни, кем работала?

Никак, только отселять, а еще лучше- устроить ее на работу, кто она по жизни, кем работала?

Сляжет-это вообще нормальная история. После каждой малейшей обиды может не есть три дня,мол вы меня довели и аппетита нет.

Дівчата, ви смієтесь?
Ну яка з наших мам, тим більше після 70 років сяде і вам це напише.
Це якісь тупі поради, які в житті геть не мають сенсу.

Такі батьки на допомогу та подарунки теж своєрідно реагують і не вміють приймати.
В мене схожа мама і в нас справді хороші стосунки, але їй важливо зробити самій непотрібні справи (наприклад попрати вручну гору одягу та білизни, бо пральку шкода і наче економія), а перед оточенням поставити себе в роль мучениці ще й причитати, що без неї все завалиться.
Подарунки і будь яку фінансову допомогу вона намагається одразу повернути. От буквально - ти їй подарунок, а вона тобі намагається його грошовий еквівалент віддати, а я потім шукаю способи повернути гроші назад. Доходило до того, що я їй ці гроші просто непомітно підкидала, а вона і не розуміла цього (розсіяна і не надто уважно стежить за витратами, тобто думає, що то її).
А в очах родичів я певно монстр, бо неодноразово ловила її на телефонних розмовах, коли розповідає, що то вона сама зробила, купила і т.д, хоча це робила я чи ми це робили разом. З останнього - в сім´ї її сестри проблеми їз здоров´ям і я через маму передала конверт з невеликою допомогою. Звичайно все припіднесли так, що то мама з скромної пенсії і зп виділила їм суму. При цьому мама вже і сама так вважає, фактично забула, що ці гроші дала я. Мені не принципово, але трохи неприємно.

Игнорирование проблемы совершенно не решит ситуацию, а только ее усугубит.Это отрицание, бег от проблемы, а не решение.Решение это компромисс, сотрудничество.
Я так понимаю, что вы когда маленько были ваши родители к сожалению на вас и ваши проблемы не обращали внимания, занимались своими делами и вы теперь не умеете по другому.А есть много способов решения конфликтов , не агрессивных.
Ну и конечно я считаю, что к маме нужно быть добрее

Сляжет-это вообще нормальная история. После каждой малейшей обиды может не есть три дня,мол вы меня довели и аппетита нет.

Ой,попрати вручну-це улюблене!От скажіть,для чого прати свої джинси,рушники руками,коли є машинка???Прошу її цього не робити,відповідь-мені 70 год, а ти мені зауваження робиш,я краще знаю, що мені робити!

Это маме надо быть добрее к детям и внукам,она старше. Понятно,что это все старческое,но тогда мама не должна строить из себя главу дома.

обривайте контакти і блочте її номер. За 5 хвилин можн авирішити питання

Автор не писала, что мама строит из себя главу.И мама добра,иначе она не помогала бы.Маме не нужно быть главой ,у нее другие потребности, и я их описала выше

обривайте контакти і блочте її номер. За 5 хвилин можн авирішити питання

Маме 70 лет и я уже её не брошу.Ехать ей некуда,у неё дома фронт.Но и терпеть постоянные упрёки больше не могу.Как донести, как убедить,как научить не делать то,чего не просят,чтобы потом не обижаться и никого не упрекать?

Я ей благодарна, я забрала её к себе,я ни копейки с неё не беру-ни пенсию,ничего вообще. Но я не могу постоянно выслушивать, какая я бессовестная и как я сама ничего не умею. Готовлю всё сама-и выпечка,и мясное,и гарниры.На ней максимум суп 1-2 раза в неделю, о котором её вообще никто не просит.

А без этого непонятно,что мама чувствует себя матроной и все хочет держать в своих руках,но ей доступен только быт.
Мама нихрена не добра,она выражает любовь как умеет, чувствует себя обязанной,но это точно не доброта.

снимите ей однокомнатную квартиру рядом - в идеале, в вашем же доме.
Она до этого жила отдельно - как думаете, легко ей сейчас в этом общежитии с вами? Тем более, в таком возрасте, когда хочется покоя, чистоты вокруг и тишины.
А насчет дочери - это вы зря. У нас в соседней школе ребенок пропал, 4 класс, шел домой,близко. Сейчас время такое, что и за взрослых детей переживаешь, а тут ребенок. Лучше спасибо маме скажите.

Нам не нужны её услуги,мы вполне справляемся сами.Она сама хочет быть полезной, но в то же время тыкать мне,что я сама не справлюсь,не смогу и т.д.

Що ви пропонуєте?
Я добре розумію, моє оточення теж 70+. Я спостерігала поведінку своєї бабусі, свекрухи, моя мама живе зі мною. І мама - прекрасна людина, без всіх оцих загонів. На відміну від інших двух. Богу дякувати, я з ними не живу. З свекрухою півроку вистачило, це було вимушено на початку війни. З нею був один вихід - поїхати від неї, щоими і зробили.
До чого тут ВПО? Як це впливає на поведінку ?
Мама автора могла б бути вдячною за надану можливість жити спокійно і не перейматися за дах над головою, одяг і харчування. Але вона хоче ще й морально всіх построїти під себе.
Чому ви вважаєте, що 70+ не можуть працювати з психологами?

Автор не писала, что мама строит из себя главу.И мама добра,иначе она не помогала бы.Маме не нужно быть главой ,у нее другие потребности, и я их описала выше

Может у автора нет возможности снять отдельные жилье? У мамы маленькая пенсия снять отдельно хотя бы комнату? И мама не хочет отдельно, с кого там эмоции пить? Самой себя занимать, развлекать - это все можно делать, живя с дочерью, но нет.

Відповідаю на ваше питання до чого тут ВПО.
Так от. Людина жила собі у своїй хаті, зі своїми справами та проблемами, сама собі була господинею, коли хотіла лягала/вставала/готувала/відпочивала і т.д. Тут її, і не тільки її, війна просто вирвала з рідної землі. Нерви як думаєте, відчули це? Як ви думаєте переїзд у 30 і у 70 років це одне і те саме? Як ви думаєте зміна місця проживання, регіону дає відбиток на здоров´я? Плюс, чи чули ви що з віком ідуть гормональні збої, зміни у характері? А війна то тригер, який їх пришвидшив. Також такі люди відчувають себе непотрібними, бо знову ж радянське виховання вчило їх не жити для себе, а багато працювати на ’благо страны´ і звичайно ж сім´ї. Тому вони не кинуться зараз у подорожі, на курси, чи пити каву з подругами у кафе. Є такі одиниці, але ці одиниці, то ж не статистика для більшості.
Ви геть, абсолютно, не розумієте про що говорите.
І прийде така жінка до психолога, якій років 27-30)))) і розкаже про своє життя. І дівчатко почне вчити ’уму-разуму´ по книжним прийомам, скаже ще на папері намалювати свої переживання. Агов, ви про що?

Значит, ограничить общение, в чем проблема? Или открытым текстом высказать свое мнение.

Проблема,что мама не хочет ограничивать общение

Так делать-то что?

Работать в 70? И какие же вакансии, кроме консьержки, уборщицы или няни есть в таком возрасте? В 70 большинстве работает от нужды. А ценные специалисты востребованы сами и их не нужно ’устраивать’.
Автор не пишет, что мама ’ мечтает’ идти работать. Её сме устраивает и так.

Это не манипуляция.Она открыто говорит чего хочет .Манипуляция это когда’ если ты не скажешь сто раз спасибо, то не пойду дочку забирать’ .

Ви у 70 підете працювати? Ви знаєте як люди себе у 70 почувають?
Тут де я живу зараз багато таких ВПО жінок. Багато з ниж вже дуже слабкі. Є звичайно і живчики але то таке, на пару годин, а потім треба відпочить. Ким мама автора піде працювать? Максимум прибиральницею. І то, чи зможе тягати відра, чи не крутить руки від холодної води і чи зможе так багато рухатись і нахилятись.
В нас жінки такого віку ось тут ходять плести сітки та різати тканину на сітки. І це добре, що можуть ще бути при ділі.
Зараз дівки в 30 років на диванах лежать, тою ж прибиральницею не підуть робить. А ви кажете про жінку, якій 70.

Відповідаю на ваше питання до чого тут ВПО.
Так от. Людина жила собі у своїй хаті, зі своїми справами та проблемами, сама собі була господинею, коли хотіла лягала/вставала/готувала/відпочивала і т.д. Тут її, і не тільки її, війна просто вирвала з рідної землі. Нерви як думаєте, відчули це? Як ви думаєте переїзд у 30 і у 70 років це одне і те саме? Як ви думаєте зміна місця проживання, регіону дає відбиток на здоров´я? Плюс, чи чули ви що з віком ідуть гормональні збої, зміни у характері? А війна то тригер, який їх пришвидшив. Також такі люди відчувають себе непотрібними, бо знову ж радянське виховання вчило їх не жити для себе, а багато працювати на ’благо страны´ і звичайно ж сім´ї. Тому вони не кинуться зараз у подорожі, на курси, чи пити каву з подругами у кафе. Є такі одиниці, але ці одиниці, то ж не статистика для більшості.
Ви геть, абсолютно, не розумієте про що говорите.
І прийде така жінка до психолога, якій років 27-30)))) і розкаже про своє життя. І дівчатко почне вчити ’уму-разуму´ по книжним прийомам, скаже ще на папері намалювати свої переживання. Агов, ви про що?