Коплю на груди• 22 октября 2023
Вже і вдома не свій, і закордоном чужий
Як стане спокійніше повернуся додому, але поки з дитиною закордоном. І так на душі погано, бо і вдома вже ти не свій, зненавидять за відсутність у важкі часи…І закордоном чужинець, навіть не плануєш інтегруватися, бо скоро ж додому, а де це «скоро». Так те своє поламане життя і назад не зліпиш…Всі концерти, друзі, все позаду, хоч допомагаю армії, як вмію…Є відчуття , що для наших людей всі, хто з дітьми тікав, зрадники.
показать весь текст
1
7
10
38
118
0
Я теж працюю . Дочка вчиться. Вона мову вивчила і вчиться на ній, а я з книгою відключаюсь після праці. Але стараюсь, все розумію що кажуть, трохи відповідаю, вчу нові слова , коли не сплю😅
4
ну якщо ви з ужгорода чи з тернополя втекли - то таки трохи зрадники
а якщо з Харкова - то молодці, тримайтеся
а якщо з Харкова - то молодці, тримайтеся
4
1
7
У Вас нема реального спілкування? Це раз. Друге: не ставайте з дурними до бесіди і вони самі від Вас відстануть. Дитя чи не дитя, адекватна людина розуміє, що у кожного є свої причини поступати так чи інакше.
7
1
Я прекрасно , на диво, схопила мову на слух навіть не вчивши, але я не стараюся інтегруватися, бо хочу додому , не бачу себе тут в довгостроковій перспективі
1
по індивідах у своєму оточенні бачу, якого рівня контингент подібне транслює
Мені байдуже кому я вдрма не своя. Друзі люблять чекають, інші взагалі мене не хвилюють, а малознайомі і знати не будуть де була. Ото проблема
3
1
Не знаю, мені все одно, хто виїжджав, а хто ні. Звісно, що я більше в цьому плані розумію тих, хто виїхав з дійсно ’гарячих’ регіонів. А тих, хто виїхав зі спокійних максимум вважаю трохи перестраховщиками. Але щоб ненавидіти - такого точно немає.
5
Ви якось так то все пропускаєте( через свої настрої
Як повертаюсь, мене Всі кружать
Родичі, близькі, товариші, колеги
Або, змінюйте круг спілкування
Або там проблема в іншому
Як повертаюсь, мене Всі кружать
Родичі, близькі, товариші, колеги
Або, змінюйте круг спілкування
Або там проблема в іншому
2
Життя одне і час не повернеш, починайте жити ’тут і зараз’. Прочитайте про синдром відкладеного життя
4
Да нет.Похоже, проблема автора в большом количестве свободного времени и отсутвии реальных дел.Тогда бы всякуя фигня не забивала бы голову.
5
Війна кардинально змінила життя якраз після того як остаточно вирішила в Україні, це виявилося помилкою
2
Кто вы, что вы - пофиг. Приедете или нет - я даже не узнаю. Вы слишком много внимания своей персоне уделяете
1
5
Мне пофиг совершенно
Главное семья со мной , и думаю стереотипы свой чужой -всем на всех пофиг и мы никому нигде не нужны кроме семьи и то не всегда и им даже
Главное семья со мной , и думаю стереотипы свой чужой -всем на всех пофиг и мы никому нигде не нужны кроме семьи и то не всегда и им даже
1
9
Виіхала з дитиною ще в минулому році. Я одна виховую доньку і блін все рівно не вгодила залишившимся знайомим. Майже вже ні з ким не спілкуюсь.
2
Автор, ви в якій країні? Це від самотності. В мене багато знайомих виїхали задовго до війни - хтось на заробітки, хтось на навчання, хтось за життєвих обставин. І всі спершу відчували себе чужими. І вдома, коли приїздили, вже якось не вдома, і там чужими. Років 5 була в них адаптація, в когось менше, в когось більше. Так це в мирні часи. А тут війна. Зрозуміло, що почуття загострюються. Туга за домом, мені здається, навіть у довоєнні часи, була і буде завжди, навіть як людина в гарних умовах. Бо це природа людини. Дім є дім. А чому ви не хочете чи не виходить інтегруватися? Мова складна?
6
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу