В шлюбі 15 років, є двоє донечок 11 років і півтора, сказати, що я щаслива дружина, то ні, але я щаслива мама! Але сьогодні моя старша донька, сказала що вибрала поганого тата для них, що він нікуди їх не возить, нікуди з ними не ходить, а от тато її подруги він класний, бо скрізь з ними їздить і гуляє... Я вибачалася перед дитиною і сказала, що я ж з вами скрізь і в театри ходимо і а парках гуляємо і кафе відвідуємо, а тато, ну такий в нас тато...
Ніколи не говорю дітям погано, про їхнього батька, просто він такий, його все бісить, він педант чистоти, наприклад малеча накришить печиво він починає горлати і біжить з пилососом, дітям ніде не можна нічого їсти окрім кухні, гроші він видає сам, бо боїться, що я лишнє потрачу, з моїми батьками взагалі не спілкується і нічим не допомагає, навіть тестя в лікарню відвезти з хворими ногами він не хоче, а тещу взагалі ненавидить, бо вона помішана на городах, завдяки яким ми не купуємо овочі, а їмо свої, але він того не розуміє... Мені важко... В 2 рочки малої планую виходити на роботу, щоб я змогла забезпечити діток всім необхідним... Чоловік не п´є, не палить, не б´ється, але сім´янин він ніякий, чути мої розмови, прохання, щодо його поведінки він взагалі не хоче, ще й часто принижує мене перед дітьми... А ще його постійна фраза, одному жити краще, одному легше... Діти хворіють, я винна, малечу другу народила, я ж хотіла він ні, і він це він до крито каже, ну ти ж хотіла, тобі ж скучно жилося... Я розумію, що він не реалізувався як працівник, немає хорошої роботи, працює на 16 тисяч зарплати, а коли я починаю говорити, що шукай краще, то він починає нападати на мене, що я з двома вищими освітами працюю на 20000 грн на держ службі... Але для мене це стабільності... А він...він був інший колись, коли ми одружилися майже 16 років назад... Житло у нас своє у Києві, є машина, є чудові дітки, але немає тієї сім´ї, яку мені б хотілося для донечок.... Вибачте, накипіло, виговорилася, бо подруг в 37 років практично не лишилося, виїхали за кордон і у всіх свої проблеми і про особисте і не поговориш....
Ніколи не говорю дітям погано, про їхнього батька, просто він такий, його все бісить, він педант чистоти, наприклад малеча накришить печиво він починає горлати і біжить з пилососом, дітям ніде не можна нічого їсти окрім кухні, гроші він видає сам, бо боїться, що я лишнє потрачу, з моїми батьками взагалі не спілкується і нічим не допомагає, навіть тестя в лікарню відвезти з хворими ногами він не хоче, а тещу взагалі ненавидить, бо вона помішана на городах, завдяки яким ми не купуємо овочі, а їмо свої, але він того не розуміє... Мені важко... В 2 рочки малої планую виходити на роботу, щоб я змогла забезпечити діток всім необхідним... Чоловік не п´є, не палить, не б´ється, але сім´янин він ніякий, чути мої розмови, прохання, щодо його поведінки він взагалі не хоче, ще й часто принижує мене перед дітьми... А ще його постійна фраза, одному жити краще, одному легше... Діти хворіють, я винна, малечу другу народила, я ж хотіла він ні, і він це він до крито каже, ну ти ж хотіла, тобі ж скучно жилося... Я розумію, що він не реалізувався як працівник, немає хорошої роботи, працює на 16 тисяч зарплати, а коли я починаю говорити, що шукай краще, то він починає нападати на мене, що я з двома вищими освітами працюю на 20000 грн на держ службі... Але для мене це стабільності... А він...він був інший колись, коли ми одружилися майже 16 років назад... Житло у нас своє у Києві, є машина, є чудові дітки, але немає тієї сім´ї, яку мені б хотілося для донечок.... Вибачте, накипіло, виговорилася, бо подруг в 37 років практично не лишилося, виїхали за кордон і у всіх свої проблеми і про особисте і не поговориш....
показать весь текст
1
16
10
90
0
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу