Ситуація жах. Змушені позичати дитині на їжу та школу.

Дуже втомилась і щось мені так наболіло все це що просто хочу поділитись. Мені 43 чоловікові 50 років, я працюю і чоловік також.
У нас є спільна дитина 6 класс, офіційно не одружені. Всю зиму і більше чоловік просидів без роботи, лікувався після служби, ми чудом вижили на останніх припасах і лише моїй зп, нам вже навіть були зауваження із боку школи та вчителів що до дитини. І ось на початку літа чоловік таки вийшов на роботу, тепер працює в будівництві кладе асфальт та заливає бетон, зібрав на власне грузове авто та знайшов напарників. А зараз знову сидить без роботи вже понад 2 тижні, а ще це при тому що замовлень тут вистачає і що до цього люди звонять і мені теж.
Як я зрозуміла вони разом з іншими 4 напарниками почали не встигати робити, бо другий майстер та підсобники прогулюють роботу, запізнюються, а інших робітників тут зараз не знайти і тому він також залежить від них, бо робота фізично важка, самостійно її ніяк не зробиш, особливо після травми що чоловік отримав доки служив. Я це розумію і намагаюсь його підтримувати, але мені від того звісно що не легше, бо у нас є дитина, на яку як мені здається чоловікові стало останнім часом трішки байдуже і він дуже мало часу проводить із донькою.
А я вже навантажила себе роботою, в мене вона також частково фізично важка, і я вже валюсь з ніг від втоми, ще і домашнє господарство майже цілком на мені. А вчора взагалі довелось позичати трохи грошей, та думати як нам вижити ще півтижня.
Додатково змушена сама шукати підробіток хоча б онлайн щоб мати змогу працювати і ввечері, бо там де ми живемо дуже маленьке містечко і з роботою тут у всі часи було не ласо. Я душе втомлена та у розпачі від всього цього, тож просто прошу будь-яких порад, як би ви вирішували таку ситуацію на моєму місці?? Дякую.