А ви жили бідно чи багато в дитинстві?

Очень бедно и материально и в плане родительской любви. Жила с бабушкой и дедушкой а пгт. Сейчас я довольно обеспеченная, и личная жизнь сложилась, удивительно

Я не вважала,що бідно,жили в селі,дитинство було як раз з 90-2000 . Немає ніяких образ на моє дитинство,алкоголіків в сім´ї на щастя не було.

Бідно, дуже. Рятувало тільки те, що до пори бабуся допомагала продуктами. Вічні борги. Єдине, завжди чиста ходила. Добре було поки була шкільна форма, всі однакові. Потім одні обноски. Спортивної форми не було, ходила в светрі і гамашах. Ненавиділа себе, що не можу повноцінно займатися, бо була мокра на фізрі, як миша. Ніяких гуртків, іграшок. Зимові чоботи до травня носила. В 2000 їли мівіну і закривали вікна ковдрами, бо вікна не було за що вставити. Ненавиджу те згадувати

Как Ваша жизнь сложилась?
Мама к Вам не навязывалась?

Отличное было детство,сейчас когда уже даже свои дети есть,то я вспоминаю и честно даже иногда плачу так хочу туда вернутся.Мама с папой золотые,никогда не обижали.Мама все покупала самое лучшее,каждые выходные новые вещи,с еды тоже все было.На море папа возил летом каждые выходные.Очень хорошое детство,чтоб у всех детей такое было.Я родителям буду всю жизнь за это благодарна.Сейчас с братом всегда помогаем,дарим подарки,каждый день на связи.

Ну ми городи садили,господарство тримали.Брат і сестра старші мене на 11 і 6 років,то прогодуватися.Помагали вони мені вчитися,я меньша.а вони вже працювали,а літом і коли можна було після пар підробляла.Якось так вибиралися і один одного тягнули.

Иногда бедно, иногда средне. Примерно как все.
Когда стали жить чуть выше среднего, но именно чуть, родителям пришло в голову отправить меня учится в крутой лицей в центре города - учится с детишками депутатов и бизнесменов. Я среди них была натуральной нищебродкой, хуже меня не был одет никто, год ходила без телефона, когда у всех они давно были, у некоторых с камерой даже. У меня и без того были проблемы с общением, а тут все стало ещё хуже. Наверное из этого и выросла моя повернутость на деньгах - может это и хорошо в какой-то мере, я неплохо зарабатываю, но мне всегда мало и чувствую себя нищей, я не могу радоваться тому что имею, нужно лучше, больше.

Так боляче таке читати.

В дитинстві жила добре. Зараз фінансово погано. В дитинстві в мене було все, до юності. Короче поки не вийшла заміж

сб, папик подох уже скотина, ненавижу эту тварь земля ему железобетоном.

родительница все эти годы избегала разговоров, типа все нормально и отношения очень натянутые

Так у Вас есть деньги
Подарите любовь и внимание ребенку

Нет, не навязывалась, хотя живёт на соседней улице. Я замужем уже почти 25 лет, двое детей.

Знаю....

А чого саме їх? Що вам не могли супу зварити

Бедно. Развал советского союза+ в те времена умер папа, маме было не сладко. Бывали дни , когда и кушать нечего было. Мама меня очень любила
П.с может поэтому мне во взрослой жизни уже, муж попался богатый))

Да, согласна. Я как мать не могу понять почему и как вообще такое возможно.

С психологами травмы прорабатывали?

З чого?) як вдома була якась тільки мука і де щось там)

В достатке, не богато, но лучше многих других. Счастливая, благополучная семья, счастливое детство.

В советское время бедных не было.Все были равны.И жили все почти одинаково.Я вот,когда умерла моя мамочка,поняла,что у меня было счастливое детство,забота была в семье.А это главное.

У меня тоже после замужества все изменилось в худшую сторону

Бідні чи багаті дивіться самі:
Коли жили я, мама, тато, брат - знімали двушку, тато мав бізнес, подавав іграшки і солодощі. Всі гроші йшли в копілку (на свою квартиру). На нас не тратилося нічого. Мама ходила в спортивному костюмі одному декілька років. Одягу було мало, економили на всьому. Елементарні платочки в садок не куплялися, а різалися зі старої простині. Батьки розвелися.
Коли жили я, мама, брат і вітчим знімали однушку. Але купляли все що хотіли. Одягу багато, вкусняшок, розваги.
Мама втікала з одних стосунків в інші, бо хотіла розваг та хорошого життя для нас і себе. І єдине, що в цій ситуації було незрозуміло, то чому не знімали ну хоча б двушку. Нам потрібен був простір і їм. Гроші були. Мама могла просто сидіти скучати, чоловік приходив, казав - ідемо тобі колечко купимо, або телефон. Або нам плеєр, сега, денді. Потім комп. Зараз мама і з цим не живе, але така і залишилася. Любить багато всього купляти собі і нам. Якось так)

в часи мого дитинства всі жили приблизно однаково

Не розумію,чого блини, пампушки якісь, пиріжки тоді,в мене мама коржики пекла.все це набагато ситніше

Ну а внуками она интересуется,помогала Вам?

До 90х навіть мажорно. Батько був виїзний з совку, працював у турагентстві Супутник, організовував путівки, тому делікатеси та дефіцити в домі були завжди. Жили ми в Криму, Євпаторія. Але...алкоголь також носили.
Мама наполягла на зміні роботи та переїзді.
Потім також ок було, батько мій великий молодець.
90-ті батьків дуже підкосили.
Батько відкрив свій бізнес і щось десь пішло не так - бандюки в нас з хати за борги повиносили абсолютно усе. Але згодом я почала свій бізнес, допомагала батькам. Вони знову стали на ноги. Батьковій бізнес також пішов вгору.
Батько мій помер доволі молодим, 53 роки, серце (є підозра на вбивство, він оборудки з землею в Криму провертав, ще задовго до окупації це було).
Так що в принципі окрім короткого проміжку часу у підлітковому віці я жила у добробуті. Для більшості людей напевне лакшері.

Мое детство пришлось на бедные 90-е, поэтому я до сих пор себя от этого лечу, покупаю хотелки. При этом наибольшее удовлетворение приносит покупка дорогих и мало кому доступных вещей, чтобы испытать чувства как тогда, но теперь я это могу))

Дужедуже бiдно 90 -стi роки.
Нас було 3 , 1 банан бачили раз в мiсяць та дiлили його на трьох. Вiтчим алголiк , маму бив. Коли менi було 9 мама померла , мiй батько забрав мене до себе , жила з ним та бабусею , теж бiдно , завжди в недоносках вiд когось ходила, батько абьюзер та теж дуже пив , кожного разу говорив менi , що як би мене не забрав то жила б на смiтнику, права його труси, носки руками бо не було пральноï машинки , готувала йому ïжу. Дуже не люблю згадувати свое дитинство.
В 17 поïхала вчитися , одразу знайшла роботу , вчилась та працювала . Як зараз пам´ ятаю першi своï новi , не пiсля когось недоношенi чоботи , якi я купила за своï грошi, це був якийсь кайф для мене.
Життя свое подальше вибудувала сама, стала на ноги. Маю сина , якому я даю все по максимуму, навiть занадто, дуже не хочу щоб вiн вiдчував себе так як я та щоб мав дитинство.

До смерти отца жили нормально, после смерти жили бедно+у матери крышу сорвало окончательно. Моральный и физ террор. Загнобила бы меня, но я сопротивлялась. Сейчас живу нормально, отношений с мамашей не поддерживаю.

Моє життя склалося нормально. Я не жаліюся якщо чесно. Чоловік хороший, зі своїми причудами звичайно 😄 будинок невеликий свій, машина середня, двоє працюємо. Чоловік не жмот. Я деколи собі шкодую якщо чесно. Купую багато дешевого хламу замість однієї хорошої речі