Чи є у цьому винна батьків?

То, что у меня есть детские травмы, я поняла еще в подростковом возрасте. Насчет того, что у всех есть какие-либо детские травмы - нет. И уж точно не у всех есть такие детские травмы, как у меня

Мені 43, я порівняла вас з собою.
Я ходила на гуртки до ДК (дворец культури), сама або з подружками, після школи, потім їхала за братом в садок, а потім настало щастя , брат підріс і став самостійно ходити до школи.

А я не ходила, бо треба було бути або вдома або в школі,так мамі зручно і спокійно. Так зрозуміло?

Прикольно, а у нас в Киеве не ходили и не предлагали бесплатных кружков. Ходили рекламировали только платные - борьбу, танцы и английский. Был толкьо бесплатный кружок математики исключительно на частных началах учителя математики. А вот мой муж учился в центре - у них были бесплатные кружки при школе типа пения и баскетбола. Может от школы зависит как от директора так и от общей крутости?

Слушайте, я не ною. У меня нет денег на брекеты и ради них я банк грабить не пойду. Белое пальтишко снимите ’идеальная’ вы наша. Пусть ходит. За своими следите, уверенна, там проблем вагон и тележка

Зрозуміло що ви не хотіли, а батьки винні, це дужо зрозуміло, навіть більше, кидається в очі.

Та розумієте в дитячому-підлітковому віці це все робиться швидше легше і дешевше ніж в 30+. Це можна порівняти з тим що людина регулярно відвідує лікаря, пломбує маленький карієс а не чекає поки там все згниє і тоді тільки видаляти і ставити імплант -різниця в ціні і часу дуже відчутна.
В моєму випадку мене в дитинстві не повели до безкоштовного стоматолога витягнути молочні зуби там де було треба (так, вони скотиняки міцно тримались і ніяк не хотіли випадати самі) і в результаті кореневі прорізались вверху десни і в зубний ряд вже не стали. Потім 3 роки брекетів у дорослому віці, видалення, розширювач і інші ’прелесті’ які вилились у досить великі суми.

Все упирается в желание родителей: сказали не будешь ходить и не купим очки с шапочкой сколько б они там копеек не стоили, значит не будешь. Не хочется лишних движений, пусть дома сидит - уроки выучила, убрала и смотри телевизор.
А главное когда такое пофигистическое отношение то ребенок уже с ранних лет понимает что нечего тут что то просить и что то хотеть, все равно будет ’нет’. Вот всем можно, а тебе нет.

Если бы вы своевременно обратились, то и брекеты бы ребенку не нужны были. Но у вас, по ходу, есть на все отговорки, типа есть вещи по важнее, не на часі и т.д. Вот и тема об таком отношении родителей. Пусть ходит так

Ещё раз. Вы даже не знаете сколько лет моему ребенку! Вы решили за счёт меня самоутвердиться? Не выйдет. Займитесь своими детьми, потому что ваш исправленный прикус по сравнению с другими проблемами вашего ребенка могут оказаться цветочками, ’идеальная’ вы мама. И мой вас совет, не суйте свой нос в ситуации о которых вы абсолютно ничего не знаете!

Ви забавна. Так мені мама говорила про туфлі на каблуку. Результат озвучити, чи здогадаєтесь? Мені було 12. Самій заробити і купити? Та не питання. Виправдовуйте далі. Я розумію, коли дітям 6-8. А в 12 я соті баян купила і за музичну платила.

Ну так не нойте, что нужны брекеты и нет денег. Если нужны брекеты, то явно время с пластиной вы упустили. Мне на вас плевать с большой горы. Просто вы яркий пример таких родителей. Удачи

Боже, яка ж ви була розумниця і десь в 12 змогли заробити грошенят. А я була дурепа і не знала де дитині в 12 заробити, уявляєте? Тільки збиранням пляшок хіба що. А знаєте скільки б синців мені мати наставила якби в мене були гроші і я собі б щось купила? Ні? А я знаю скільки, бо одного разу бабуся подарувала трошки, а я мамі не сказала і купила собі пенал і гарні кольорові ручки. Потім тиждень сиділа вдома бо вона тим пеналом так мені по морді надавала що губу розбила застібкою, і треба було щоб ніхто не побачив бо ми ж порядна сім´я! Тре було більше старатись мабуть, єх не всім же бути такими розвиненими.

Ну старшему поколению ж не 80 тогда было. Молодые ещё были в 90е, по 30 по 40 лет. И информация была и открывались и стоматологии, и косметологии, и алергологи, и массажисты и прочее, уже все в какой-то форме но было, желания вот не было.

Денег у них не бьіло в 90 на пожрать, какие косметологи

мама работала в столовой предприятия, жрала творог в три горла со сметаной.
потом приходила и нам это с сестрой рассказывала.
зачем - не знаю.
но нам ничего не попадало и не покупалось.
Помню, купили в декабре мандарины, но есть не разрешали, только смотреть , так они плесенью и покрылись

Ви забавна. Так мені мама говорила про туфлі на каблуку. Результат озвучити, чи здогадаєтесь? Мені було 12. Самій заробити і купити? Та не питання. Виправдовуйте далі. Я розумію, коли дітям 6-8. А в 12 я соті баян купила і за музичну платила.

Да, многим и на водку с сигаретами не хватало ))) какие уж тут стоматологи-косметологи

Тобто ті, кому зараз на випивку і покурити не вистачає, водять дітей до стоматологів і косметологів?

И вьі не понимаете до сих пор,что ето не нормально?

У мене з 13 років ніколи не було регулярних місячних - мама нікуди мене не вела, казала, що у неї були такі подруги. Що я отримала - полікістоз, довге лікуваня від безпліддя. Погані зуби - у поліклкніці одна лікар приймала за гроші і робила дуже гарно, обезболювала, один раз у неї була, але мама водила в кабінет напроти, бо там безплатно, пломби постійно випадали і зуби кришилися.Хоча гроші у нас були, ми не бідували.

Коли почала працювати - збирала гроші на якісні коронки.
Ще є деякі моменти, але - на маму зла не тримаю, зараз у мене дочка і теж є проблеми. Тому зробила висновки і ходимо по лікарям , щоб нічого не упустити.

Я не понимаю, зачем ковырять обиды на родителей?! Зачем? Ведь мы уже давно сами все родители. И вместо того, чтобы вспоминать кака плохо все было в вашей семье, лучше сделайте работу над ошибками - перенести в свою семью все самое лучшее, а сор оставьте в избе. У меня тоже юношество было дерьмо: мама второй раз вышла замуж, родила сестру и брата с разницей в 1 год. Брат вечно болел, были 90-ые, ни лекарств, ни денег… даже молока нормально купить иногда было не возможно. Иногда привозили эту бочку, я стояла по 2 часа в очереди, зимой, ноги примерзали к асфальту, но иногда стояла впустую, так как молоко перед носом заканчивалось. Я практически воспитывала брата с сестрой, гуляла с ними, ходила на утренники в садик, потом в школу на родительское собрание, стирала им вещи, делала уроки … Мама была занята раздоьычей денег, чтобы хоть как-то прокормить семью, а отчиму было все и на всех пофиг- зарабатывал свои копейки и считал себя павлином. С мамой отношений не было от слова совсем, ни бесед, ни поддержки, одни упреки. И вот я выросла, давно уже взрослая тетя, имею двух дочерей. Я в детстве себе еще поклялась, что буду подругой для своих детей, никогда не повторю судьбу своей матери (лучше быть по жизни одной, чем с хреновым мужем ). У меня слава Богу всё теперь есть- заботливый муж, дочки -подруги. Я всегда слышу от них, что я самая лучшая в мире мама, и что они меня любят. Моей старшей 19 лет. Я знаю о ней многое, когда был первый поцелуй и первый секс, когда ей плохо и когда хорошо…второй сейчас 13- сложный возраст, но стараюсь справляться. Она другая, часто замыкается в себе , но я не вешаю нос. Я написала это не для того, чтобы слышать оды в свой адрес, а для того, что надо из всего делать выводы и ставить себе цели, пытаться приближаться к ним. А от того, что мы будем носить деньги психологам, и слушать, какие были плохие наши родители- ведь ничего не изменится. Прошлое не вернешь- оно уже было. Мы сами себе психологи, лучше вас самих никто не сможет залезть к вам голову и расставить там все по местам. Терпения нам всем и благодарных здоровых счастливых детей!

Я маму простила, не тримаю зла. Але наслідки її байдужості маю до сих пір.
- Вгробила мені хребет, бо дитиною заставляла носити дуже важке, робити важку роботу, яку не повинні робити діти. Маю грижі, протрузії, защемлення хребта призводить часом до високого тиску.
- Захворіла, вона зазвичай лікувала мене своїми травками і ’ народною медициною’ тиждень, коли я стала зовсім погана, височенна температура так і піднімалася, виглядала я кепсько, то мене нарешті повели до педіатра, яка при мені виписала триндюлей мамі, чого вона живучи в 5 хв ходьби від поліклініки не привела мене швидше. Було важке запалення легень, я місяць лежала в лікарні.
- Часто були ниючі болі в попереку, на мої скарги, мама казала, ’менше лежи на дивані з книжкою’. В один день була сильна біль і підозра на апендицит, відвела в поліклініку, зробили аналіз, сказали не апендицит, але погані аналізи сечі, схоже що хворі нирки. Мама полегшено вздихнула, що не будуть оперувати апендицит і забула про все. Через рік в мене сильний приступ болі і тоді нарешті завела до уролога і поставили діагноз ’ хронічний пієлонефрит’.
- про зуби мовчу

Нет, вспомните какаЯ была медицина тогда, жуть .

Йо п ось це капець просто…А в іншому теж халатно відносилась?яКормила,одягала,приділяла увагу?Норм?