Жити зараз чи завмерти?

Затормозила наполовину . Возможен момент , что нужно будет бежать , а бежать нужно с деньгами . Соболя и сумки врядли с собой прихватишь ) Потом и море будет и поездки . Всему свое время .

Поддерживаю
Наш сказал надо 500 тыс мобилизировать, ок так рашисты 1млн мобилизируют, а надо и 2-3…. И что тогда?
Те не отступят разве не понимает никто?
Сегодня новостью ошарашили, одноклассник погиб на войне. Забрали 3 мес назад, месяц плюс минус был в учебке и всё, нет человека ( 37 лет) …

Конечно жить сейчас, у вас есть запасная жизнь?

Живу. Я конечно не из тех кто любит банкеты и шумные веселья, но живу без откладывания на потом. Покупаю то, что нужно и елку буду ставить. Еще год назад перестала смотреть всяких аналитиков, оградила себя от информационного шума, зачем себя лишний раз накручивать. Из Украины не уезжала, но живут в Одессе здесь достаточно спокойно

Щось подібне відчуваю. Що не можу розслабитися, а раптом хтось захворіє, а може знову бігти, а ще може бути звільнення з роботи, тобто купа непередбачуваного і ніякої стабільності і шапантій. І розумієш, що живеш раз, що повторення не буде, що у дитини дитинство теж проходить і що деякі речі неможна буде надолужити, бо їх цінність пройде. А відпустити не можу.

Не звертайте увагу
Завжди були хейтери (зараз просто тема така)
Щодо питання та не втрачати життя - я стараюсь жити, але не дуже виходить :/

Живіть зараз.. шліть нах.. тих хто говорить що мусите не жити бо війна

я мовчки роблю і нікому нічо не розказую. та і розказувати нема кому, власне.

Я так не рахую , то нема такого що не можна надолужити . Моє дитинство пройшло в селі у бабусі , коровам хвости крутили . І знаєте що , то було саме щасливе дитинство . А зараз ми живемо стереотипами / обовʼязково море , репетитори , кружки , розважалки , гаджети.. Повезеш на те море , як не вірус то рота вірус ))) приїжджаємо і лікуємося від того моря . Я розслабилась і живу , як мені подобається

Я стараюсь жить
Правда никуда не езжу, мне спокойнее в Киеве. С апреля 2022 из города не выезжала.
И в инстаграмме у меня ни одной новой публикации с 2021
Считаю, что не надо триггерить людей.

Хоть одна правду сказала

Не надолужити це про те, чого хочеться зараз. Через 1-2 роки вже нема цих бажань. Я раніше хотіла мандрувати, кудись їхати, а дитина маленька, часто хворіла.. А зараз постаріла, вже не хочу, втомлена, нема енергії. Дитина виросла, а їхати не хочу, в душі шкодую, що не змогла їздити тоді, коли було бажання і енергія.

почему бы не жить своим умом без оглядки? к тому же Вы делаете достойное дело- помогаете ЗСУ,

Вот вы знаете, на дороге выпало 20 евро из кармана парня, я ему кричала остановиться, но он сильно спешил на свой автобус. Я с его деньгами почти добежала до дверей, но те уже закрывались, и автобус отправился. Так 20 евро я отдала одному из бездомных этого района, и регулярно также приношу еду/вещи в хорошем состоянии, то, что местным не по размеру - сдаю в социальную службу, там принимают. Так что совесть моя чиста.

Ставлю ёлку, вешают носочки, буду накрывать стол для семьи, все придут. Не вижу ничего в этом такого, НО..! Не украшаю окна гирляндами, не будет фейерверков, не будет гуляний на площади города с плясками и шампанским, не пойду на веселье в ресторан с новогодней программой и т.д. В моей семье 2е мужчин под Авдеевкой сейчас, молюсь за них.
Никому не делаю замечаний, каждый сам решает как ему быть.

Я дуже довго взагалі існувала, бо прийшлося в один момент покинути домівку та своє життя. Страх, сум, відчай, безсоння. Відходила довго. Через рік більш меньше відійшла, але не живу на повну.

жити,зустрічатися,любити і т.д.і нічого не відкладати на потім

Просто живу..гуляю, хожу по ресторанам, жру свою любимую шаурму и пофигна эти лишние кг....
Всем нам война показала, что такое ’Синдром отложенной жизни’.
Завтра может не наступить.
И елку поставила
И подарки купила
и НГ стол плаинирую с друзьями.

я 24.02 умерла просто...

Сам.
Це ж треба, ви восени 22 року розчарувалися. Цікаво, в якій рожевій бульбащці ви провели попередні роки, починаючи з 2014-го?

І так, я хочу, щоб ваша квіточка пішла і замінила мого чоловіка і таких, як він, які там вже скоро 2 роки.
І чесно кажучи, мені байдуже, чи ваш пупсік піде сам нарешті чи його відправлять по мобілізації.
Ніякого жалю.

Бо ви до тих, хто побіг в перші дні, його теж не маєте. Чого я маю ваших зіроньок ’для війни ненароджених’ жаліти?

Ну 99% ваша родина голосувала за ’просто прєкратіть стрєлять’ і ’хоть поржем’, обрали нам на голову війну, а тепер знову сидите і ниття розводите, як погано там воюють, як ніяк не переможуть, і яка влада поганюча.

З родини, де є неповнолітня дитина, всі піти не можуть.
Від нашої воює чоловік.

Безправний скот - то не до моєї родини. Бо це був вибір, і вибір обдуманий.
Це якраз до тих, хто сидить і труситься на вулицю вийти, бо там бабайки, пробачте, співробітники тцк.

Мне довольно сложно жить ’как раньше’. Мы переселенцы. И в принципе мало что можем себе позволить. Если бы не донатили - могли бы. Но это общесемейное решение.

Первые месяца 2-3 жизнь была на паузе. Потом начали как-то жить.
И в том, и в этом году у нас не елка, но еловая ветка есть. И гирлянда. И подарки, хотя бы символические. Я не хочу, чтобы из детства мой ребенок помнил только войну.

Есть главное условие, особенно для женщины... (на ней много всего держится в этой жизни, мире...)
В любом моменте женщина ОБЯЗАНА быть в ресурсе! Моральном (психологически), физически, энергетически... ты можешь скучать, тосковать, болеть, стардать, НО! ты обязана иметь силы выжить и помочь выжить близким и тем кто рухнул на твоем пути... а чтобы быть в ресурсе надо его восстанавливать. От того, что Вы себя загоните в яму уныния - ВЫ лишь навредите окружению..Потому шиковать и плевать на всех - нельзя! Это преступление! Но, заботиться о себе, чтобы были силы жить, созидать, помогать, выручать и вдохновлять близких - это ВАША обязанность.. - от этого и рулите!

Машина её переехала на пешеходном переходе, умерла в скорой. Мега жизнерадостной была, варила борщ на костре под летящими снарядами, и говорила что сегодня не умрёт и вообще жить будет долго

Можно ссілку на єтот стрим или название для поиска в Ютубе? Спасибо

У меня нет ни мужа, ни мч, ни отца, ни сына, кого бы могли мобилизировать. У меня есть друзья и родственники, кого я бы не хотела потерять, но увы уже потеряла. И да, я голосовала вообще на тех выборах, т.к. не увидела ни одного достойного кандидата.
А вы просто хотите, чтоб всем вокруг было максимально плохо, как и вам. Типа раз моего забрали, пусть всех заберут. Интересно, что те, у кого убили их родных не желают смертей другим. Стоит задуматься..

ну так это ваш выбор! почему другие его не имеют???

я тоже знаю о семье мариупольцев, которые чудом выжили и выехали из страны, им дали убежище во Франции и на мальчика 6 лет на набережной налетел электросамокат...летально((( под обстрелами выжили, а смерть нашла там, где не ждали..

Ні, я не хочу, щоб було всім погано. Я вважаю, що якщо чесно та по черзі, то ми перестанемо ділитися на вдарених війною та ухилянтів. Нормально - по черзі нести погане.

Моя родина теж заслуговує бачити щодня чоловіка, батька. Який гарно заробляв і запросто замінить бійця економічного фронту, а може, й двох.

А зараз так виходить, що ті, хто вже там, як списаний матеріал. Хай там і лишаються, тільки б мого не чіпали. Жінка, яка гордо ’не пустила чоловіка, маю думати тільки за свою родину’, виходить, по-вашому молодець. А для мене - вона прикрилася моїм чоловіком і хоче, щоб так і далі лишалося, і ніхто не смів навіть її пупсіка ухилянтом називати :)
Логічно. Це ж я маю і далі продовжувати не спати. Щоб вона спала спокійно разом із своїм чоловіком:)

Бачили опитування, яке знесли - ’капітуляція чи мобілізація’ (десь так)? У мене на ньому взагалі остатки терпимості спалило.

Думаєте, нема з чого злитись?:)

живу повніше, ніж до цього, бо кожен день може бути останнім.
Так і в ресторан ходжу щотижня, бо вкалую як проклята, не сплю в триваги, а там ... наче час зупиняється ... є я, чоловік, донька, і наче нічого більше не має. Зараз мені це дуже потрібно.
І не ставити ялинку коли в тебе вдома 8річка - це злочин.
ці паскуди і так багато забрали, дитинство у моєї дочки їм не забрати. Досить того, що вона і так знає, що таке війна, робить завжди поробки на ярмарки, щоб збирати на ЗСУ, і плаче у ві сні коли чує тривогу ...
Мені один раз знайома спробувала зауваження зробити.
- краще б ти донатила
- а ти донатиш?
- ні, в мене зарплата менша ніж у тебе, ну якщо особисти знайомі, то може 100-200 гривень кину
- я в минулому місяці більше 10 тис задонатила, як стільки ж перерахуєш, тоді і будеш мені розказувати дщо мені робити.

Єдине не закінчую ремонт на кухні. в мене кухня залишилась з незакінченим ремонтом, якраз у січні зібрали основу, а фасади якраз у березні планувала замовляти. І ось якось принципово не лежить душа закінчувати поки ... і до речі це так зручно)))