Різдвяне чудо

Ім´я дівчини було Ельза, і вона завжди вірила в чудеса Різдва. Цього року вона вирішила відсвяткувати це свято в старому особняку, що стояв під кущами снігу.

Особняк виглядав майже казково, і саме туди Ельза звернулася, прагнучи відсвяткувати Різдво в особливому амбієнті. Її дні наповнювалися готуванням, прикрашанням та чеканням на чарівну атмосферу.

Одного вечора під час прогулянки Ельза знайшла старий фортепіано в зали особняка. Сядьте за інструмент, вона розпочала грати мелодії Різдва. З дивною вродою з коминів почали витиратися сніговики, а місячне світло проникло через вікна, освітлюючи кімнату чарівним сяйвом.

Тим часом вона познайомилася з таємничим незнайомцем, який також прийшов в цей особняк. Вони поділилися історіями, грілись біля каміна та впивалися атмосферою чарівного Різдва.

Проте, чим ближче був кінець свята, тим більше ставала відчутна меланхолія. У останню ніч, Ельза та її новий друг прогулювалися під зірками, натхненні теплом моменту.

Але надто швидко настав ранок, і незнайомець повідомив, що йому потрібно вирушити. Вони обнялися під ялинкою, обіцяючи одне одному, що збережуть спогади про ці чарівні дні.

Ельза залишилася в особняку ще трошки, дивлячись в вікно на заходження сонця. Різдвяне чудо згасло, із сніговим покривом особняк виглядав самотнім. Вона залишилася зі смутком серця і надією, що можливо, в наступному Різдві вона знову знайде своє чарівне чудо.