Кучерявочка• 03 января 2024
Не відчуваю закордоном в Німеччині відчуття безпеки(( а в Україні також..
В Україні страшно через ті ракети, дрони. Та і власне я ще роки 2 до повномасштабного вторгнення раші не мала відчуття безпеки і спокою, бо трохи не вийшов один бізнес і вийшла в мінус і стосунків не було в той час, тобто не було ніяких опор. Ще й вік - 34 роки (через 3 місяці вже 36) коли як би пока якщо не в карєрі, то хоч у сімейному сенсі состоятися..
От вже понад рік (коли рік тому були блекаути) я в Німеччині. Звісно, оскільки ні грошей, ні знайомих, ні знання мови не було, то я потрапила в забите село Баден-Вюртенберга. І як раз тоді почалися курси мовні. Тому оскільки з нуля, то 7 місяців майже постійно відволікалася від дурних думок вивченням мови... А потом виявилося, що екзамен не здала, хоч усі зусиля в мову вкладала. Звісно в селі особливо не поспілкуєшся, щоб практикувати...
Повтор може через місяці 3 аж буде. Але за ці 4 місяці після екзамену я трохи все проаналізувала, побачила який ту контингент - багато алкашей, мабуть і наркоманів.. ще й занурилася в питання як таки ут взагалі все по роботі влаштоване. З моїми данними я заробляти нетто максимум 1100 зможу. Та і тут роботи мало. А іздити з 2 пересадками де між поїздами 45хв чекати - ну таке.. ще в одну сторону майже 2 години... і це заради тих грошей що і як виплати+аренда+страховка+проїзд...
В більше місто переїхати я не знаю як без робочого контракту. Та і як жек на перегляди квартир ходити, якщо попит великий і треба хоча б 2 подивитися на день, бо ж проїзд майже 4 години туди і назад, і не факт що фермітери погодяться в зручний час, щоб перегляд за переглядом..
Чоловіки тут усі сімейні, або юні.. Та і настрій неромантичний - і воно ж відчувається їм що мені тривожно і страшно тут.
Думаю писати кундігун (це за 3 повних місяці треба) на аренду і їхати в Україну. Але тоді буде майже 1.5 роки яу не в Україні.. Ситуація все важча в Україні (повертатися дасть Бог буде куди в Києві). Ще і ту самотній нічого не відкласти толком по грошам...бо багато чого треба іноді непередбачуваного купувати (я з невеличким чемоданом їхала, тому звісно треба щось докупляти з речей доводилося)- так, за вирахуванням проїзду буде 300євро на перший час..
І це емоційне виснаження ще таке що я перевтомлена навіть якщо типу нічо не роблю. Друзів тут нема.
От вже понад рік (коли рік тому були блекаути) я в Німеччині. Звісно, оскільки ні грошей, ні знайомих, ні знання мови не було, то я потрапила в забите село Баден-Вюртенберга. І як раз тоді почалися курси мовні. Тому оскільки з нуля, то 7 місяців майже постійно відволікалася від дурних думок вивченням мови... А потом виявилося, що екзамен не здала, хоч усі зусиля в мову вкладала. Звісно в селі особливо не поспілкуєшся, щоб практикувати...
Повтор може через місяці 3 аж буде. Але за ці 4 місяці після екзамену я трохи все проаналізувала, побачила який ту контингент - багато алкашей, мабуть і наркоманів.. ще й занурилася в питання як таки ут взагалі все по роботі влаштоване. З моїми данними я заробляти нетто максимум 1100 зможу. Та і тут роботи мало. А іздити з 2 пересадками де між поїздами 45хв чекати - ну таке.. ще в одну сторону майже 2 години... і це заради тих грошей що і як виплати+аренда+страховка+проїзд...
В більше місто переїхати я не знаю як без робочого контракту. Та і як жек на перегляди квартир ходити, якщо попит великий і треба хоча б 2 подивитися на день, бо ж проїзд майже 4 години туди і назад, і не факт що фермітери погодяться в зручний час, щоб перегляд за переглядом..
Чоловіки тут усі сімейні, або юні.. Та і настрій неромантичний - і воно ж відчувається їм що мені тривожно і страшно тут.
Думаю писати кундігун (це за 3 повних місяці треба) на аренду і їхати в Україну. Але тоді буде майже 1.5 роки яу не в Україні.. Ситуація все важча в Україні (повертатися дасть Бог буде куди в Києві). Ще і ту самотній нічого не відкласти толком по грошам...бо багато чого треба іноді непередбачуваного купувати (я з невеличким чемоданом їхала, тому звісно треба щось докупляти з речей доводилося)- так, за вирахуванням проїзду буде 300євро на перший час..
І це емоційне виснаження ще таке що я перевтомлена навіть якщо типу нічо не роблю. Друзів тут нема.
показать весь текст
3
1
21
4
28
295
0
я ж не кажу про не витрачати пособіє. то я писала при их хто часто хизується от платять помоьіє і вже за 2 роки 5тис назбирали. оті люди дійсно максимальноекономлять на дітях((( годують з тафеля... і це сумно нащо ті гроші ззбирати так, не даючи дітям норм якості життя
Ой, у вас у сусіда трава зеленіша, а у великих містах все на блюдечку.
Ви можете без переїхати в будь-яке місто своєї землі. Дозвіл не потрібен, він у вас вже є. В Берлін переїхати треба дозвіл. Для усіх випадків треба підстава для переїзду, а це майже завжди робота. Для роботи треба мова.
Немає у великих містах няньки, яка буде слухати українсько-німецький акцент до болі у вузах. Підробіток то мініджоб, хто отримує пособія - кажуть взагалі не варіант, нічого не заробиш, тільки час втратиш.
Інтернет, фітнес і т.д. - все довгострокові контракти майже завжди з підводними каменями.
Свої плюси є, звичайно. Але ну от не буде так, щоб переїхати в Берлін і всі проблеми розсосалися, бо то ж бо столиця.
Ви можете без переїхати в будь-яке місто своєї землі. Дозвіл не потрібен, він у вас вже є. В Берлін переїхати треба дозвіл. Для усіх випадків треба підстава для переїзду, а це майже завжди робота. Для роботи треба мова.
Немає у великих містах няньки, яка буде слухати українсько-німецький акцент до болі у вузах. Підробіток то мініджоб, хто отримує пособія - кажуть взагалі не варіант, нічого не заробиш, тільки час втратиш.
Інтернет, фітнес і т.д. - все довгострокові контракти майже завжди з підводними каменями.
Свої плюси є, звичайно. Але ну от не буде так, щоб переїхати в Берлін і всі проблеми розсосалися, бо то ж бо столиця.
3
Мені все не так, от не знаю за що похвалити. Ну телевежа класна, але то туристом там чудово. А так - брудно, дуууже інтернаціонально.
я ось чому мову за берлін веду. просто знаю себе. і розумію що нове місто, переїзд то стрес, в німеччині ще дуже довгі контракти - це не як тут вище жінка про польщу написала - що контракт на півроку а ппередити можна за 2 тижні перед виїздом.. один раз я не віднеслася вже з усією можливою відповідальністю до тривалості контракту. і вже маю досвід болючий. тож, все одно адаптуватися, все одно гемор з паперами, довгострокові контракти, все одно важко буде в нових обставинах, особливо бо я одна.
чим більше місто, тим більше шансів швидше обрости необхвідними знайомствами, більше шансів знайти місця з доволі непоширеними інтересами, а значить потенційними спільними точками для спілкування з новими людьми. саме це і допомагало мені майже за 2 тижні свого часу в Укиєві отримати популярний в німеччині так званий ’вітамін Б’ (я про беканте, знайомих, щоб пошвидше і ефективніше почати будувати нове життя)..
чим більше місто, тим більше шансів швидше обрости необхвідними знайомствами, більше шансів знайти місця з доволі непоширеними інтересами, а значить потенційними спільними точками для спілкування з новими людьми. саме це і допомагало мені майже за 2 тижні свого часу в Укиєві отримати популярний в німеччині так званий ’вітамін Б’ (я про беканте, знайомих, щоб пошвидше і ефективніше почати будувати нове життя)..
бруд в Європі - то так, класика.. після чистенького доваєнного Харкова і Києва так взагалі. але.. все одно німеччина то не Україна, тому все одно ’те’ не буде ж, це я вже розумію
а як в них податок? також від кількості дітей залежить у польші? і самотні від брутто лише 50% отримують, бо ще не тільки податки а обовязкова медстаховка і т д..
Не знаю, я в Дрезден закохалася з першого погляду. Є райончики ’не доведи Боже’, але вони в усіх містах є. А так дуже чисто. Перед новим роком в Гданськ їздили, також моя чиста любов.
Ну але то моя власна думка.
В цілому просто раджу спочатку поїхати на пару днів, бо раптом столиця викличе такі розчарування як в мене і стільки зусиль не принесуть бажаного задоволення.
Ну але то моя власна думка.
В цілому просто раджу спочатку поїхати на пару днів, бо раптом столиця викличе такі розчарування як в мене і стільки зусиль не принесуть бажаного задоволення.
1
Для практики мови можна спробувати на якомусь СЗ зареєструватися. Десь тут на форумі читала, що не все так страшно, як здається). Але сама не маю досвіду.
з дітьми воно звісно в затишку може легше. але сама.. і мені комфортніше в великих містах... головне щоб там було окреме спокійне житло.
та як от зареєструвалася як раз))) але ще зранку чітко була налаштована сконцентруватися на англ.мові, щоб хоч вона до в2 дотягнула.. бо англ всюду потрібна. а от якщо залишатися в німеччині, то щас поставлю берлін)
правда я не люблю онлайн оті діалоги.. я люблю вживу словами, звуком, а не тексти..
правда я не люблю онлайн оті діалоги.. я люблю вживу словами, звуком, а не тексти..
Піду я спати.
Все вийде, Автор. Беріть себе в руки і вчіть мову. Дуже важко. Мені 40, мені ще важче
. Але це такий маст хев, без якого не виникне отого такого потрібного почуття безпеки і комфорту.
Все вийде, Автор. Беріть себе в руки і вчіть мову. Дуже важко. Мені 40, мені ще важче
. Але це такий маст хев, без якого не виникне отого такого потрібного почуття безпеки і комфорту.
1
Ответ дляВидна міленіалка
Піду я спати.
Все вийде, Автор. Беріть себе в руки і вчіть мову. Дуже важко. Мені 40, мені ще важче. Але це такий маст хев, без якого не виникне отого такого потрібного почуття безпеки і комфорту.
Все вийде, Автор. Беріть себе в руки і вчіть мову. Дуже важко. Мені 40, мені ще важче
. Але це такий маст хев, без якого не виникне отого такого потрібного почуття безпеки і комфорту.
так а де 36 - там і 40)) я знах хто вже і в 30 себе старпером почуває))
надобраніч!
надобраніч!
2
Автор, у меня такая же ситуация. Тоже безнадежно увязла в немецком селе, и возраст почти ваш.
Я здесь пробыла почти сначала и приняла решение уезжать.
Поживя здесь, я поняла что я себя нигде в другом месте, кроме родной и понятной Украины, просто не вижу.
Мне будто дышать тяжело здесь.
Всё недоступно, сложно, напряжно. Уже давно стало понятно что устроиться мне здесь не светит. Та ’сытая счатливая европейская жизнь’ о которой всю жизнь нам рассказывали, оказалась жуткой лапшой. Одно дело пересидеть войну, там где приняли и быть благодарной этой стране за это, но это месяц два, полгода максимум, а я тут 2 года, и конец войны предугадать невозможно. А моя жизнь здесь и сейчас идёт год за годом, ее надо как то проживать и обустраивать, но перспектив нет, и она проходит в этом селе. Сколько лет ещё можно ждать и тратить последние лучшие годы там, где плохо себя чувствуешь?
Язык, уклад жизни, немецкая логика, всё вызывает отторжение всё больше и не перестает неприятно удивлять.
Да, в Украине сейчас несладко, страшно, неизвестно.
Но что лучше, сидеть и ныть в Германии или хотя бы попытаться взять свою жизнь в руки, и уехать домой её менять, вдруг выйдет? Здесь писали в подобных темах что девушкам некоторым вернувшимся вполне удалось адаптироваться
Я здесь пробыла почти сначала и приняла решение уезжать.
Поживя здесь, я поняла что я себя нигде в другом месте, кроме родной и понятной Украины, просто не вижу.
Мне будто дышать тяжело здесь.
Всё недоступно, сложно, напряжно. Уже давно стало понятно что устроиться мне здесь не светит. Та ’сытая счатливая европейская жизнь’ о которой всю жизнь нам рассказывали, оказалась жуткой лапшой. Одно дело пересидеть войну, там где приняли и быть благодарной этой стране за это, но это месяц два, полгода максимум, а я тут 2 года, и конец войны предугадать невозможно. А моя жизнь здесь и сейчас идёт год за годом, ее надо как то проживать и обустраивать, но перспектив нет, и она проходит в этом селе. Сколько лет ещё можно ждать и тратить последние лучшие годы там, где плохо себя чувствуешь?
Язык, уклад жизни, немецкая логика, всё вызывает отторжение всё больше и не перестает неприятно удивлять.
Да, в Украине сейчас несладко, страшно, неизвестно.
Но что лучше, сидеть и ныть в Германии или хотя бы попытаться взять свою жизнь в руки, и уехать домой её менять, вдруг выйдет? Здесь писали в подобных темах что девушкам некоторым вернувшимся вполне удалось адаптироваться
1
Я не знаю с чем это связано.
Маленьких квартир нет, общежитий нет вообще.
Жильё плохое. Наши панельки - дворцы, по сравнению с этими сараями.
Маленьких квартир нет, общежитий нет вообще.
Жильё плохое. Наши панельки - дворцы, по сравнению с этими сараями.
1
Для аусбильдунга тоже нужен Б2 и одобрение ]джобцентра. Бюджет у них сильно, видно сейчас, урезан. Аусбильдунг они на пфлеге и ерциерин(воспитателя) сейчас только одобряют и то на последнего предпосылки должны быть. И это должно быть по месту востребовано, в ее селе. У меня есть знакомая, пошла в пфлеге, потому что в ее селе вообще кроме большого альтерхайма никакой работы нет, зато была избавлена от колебаний и даже довольна
А церковь у вас есть? Обычно при церкви можно хоть какойнибудь ферайн найти, или поговорить хотя бы
1
Не знаю как в Чехии, в Польше возвращают раз в год какой-то процент от доходов, если есть ребенок, а доходы маленькие или если больше одного ребенка, несмотря на доходы. Мне в том году вернули 300 евро за год, не думаю что эта сумма может влиять на выбор страны. Тем более это только для тех кто на временной защите или на карте побыта. Так вроде у них тут с налогами без заморочек. С нового года можно 75% от минималки вообще нигде не показывать, налог с нее не платится, юр лицо не открывается.
Но работы тут низкооплачиваемые. Я бы искала более перспективную страну.
Но работы тут низкооплачиваемые. Я бы искала более перспективную страну.
1
так я ж о том же, але ще 4 місяці хазяйка вимагає платити аренду, або поїхати хоч зараз але 1800євро в мене нема, щоб за 4 гарячі аренди їй віддати.
а Вам десь 40?
2 роки, бо мабуть і вовсе контракт аренди на 2 роки без права розривання? бо я знаю що це мені ще повкезло що всього 1 рік, бо деякі 2 роки вимушені мучатися..
а Вам десь 40?
2 роки, бо мабуть і вовсе контракт аренди на 2 роки без права розривання? бо я знаю що це мені ще повкезло що всього 1 рік, бо деякі 2 роки вимушені мучатися..
Це лише моє враження від вашої теми. Не маю на увазі вашу соціальну роль, статус, професію і т.д. Тут ви знаєте хто ви і що ви. Я маю на увазі про внутрішнє відчуття себе. Можливо, у вас просто поганий настрій був)
в меня як раз внутрішне відчуття себе хто я і що я незламне. а от в соціальна реалізація - так, з цим все важко наразі.. бо одне діло якби я колись хтіла закордоном жити, а інше коли ніколи такого не було і тому оскільки часто соц.ролі,статуси це нпбутки від перебування у конкретній державі, то так - з цим в мене погано зараз.. бо я і не в укрвїні не реалізувала те до чого йшла, і тут закордоном через мовний барєр і іші соц.цінності і ритм життя я не можу якось себе обозначити як соц.фігура..
яка розовая мечта???? я ніколи не хотіла жити в європі. але війна і довелося, а через незнання мови попала на той нерозривний договір аренди річний.
Вы и правы,и нет.Вам тяжело ,потому что с детьми и ответственностью за них.Но легче,потому что Вы не одна.Одиночество может и в депрессию загнать,и похуже
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу