Як помститись коханці чоловіка

Підкажіть, що для чоловіка придумали, я теж хочу своєму щось зробити

Здесь все зависет от того какие у них отношения сейчас. Если она может просматривать вашу соц.сеть - можете выставить совместные фото с мужем где вы счастливы, целуетесь, обнимаетесь. Подпишите самый лучший мужчина в мире. Эти фото ей все равно не очень приятно будет смотреть. Потом выложите фото якобы подарков от него: шикарные цветы, дорогой парфюм, телефон и прочее. И подпишите, что ради меня он готов на все. Это самое безобидное. Но поверьте, если у них есть отношения ее это заденет, будет думать ей все, а на мне экономит...

Так, нажаль.
Вона слідкує за моїм інстаграм,а аккаунт у мене відкритий,бо працюю з людьми.
Стежить за дітьми, свекрухою.
Фото не просто краде,а моє обличчя фотошопить, коментує і так далі.
Зараз пару скрінів зкину,щоб ви розуміли наскільки хвора людина.

А звідки стільки ненависті? Те що людина в шлюбі (не важливо то чоловік чи жінка) не робить його чиєюсь власністю. Вона має право робити усе що не заборонено законом. Якщо комусь так поведінка то не подобається він так само має право припинити стосунки і розпочати стосунки з іншою людиною, поведінка котрої влаштовує. Це схоже на те як живуть з алкоголиками і скиглять ’ааааа в нього дурзі алкаші’. Пити алкоголь не заборонено. Тому тут треба або бухати разом, або жити із поборником тверезості.

ЗІ
щоб не писали гидоту - я знаю що таке зрада, це важко. Ми розійшлися коли дитині був 1 рік. Але чоловік не моя власність, і якщо з іншою він щасливий - це його право.

Тю, так ви ж вище самі писали - ’коли вам зрадить чоловик і ви горда розлучітесь з ним,тоді і поговоримо,а зараз махати шашкою це такої.’

Ну так от ось вам мій приклад - як раз точнісінько як ви хотіли: чоловік зрадив- я горда-розлучилася. + бонус для драматичності ситуації - маленька дитина і декрет.

По темі я і відповідаю вище - чоловік не власність дружини (і навпаки), коханка тим більше, тому незрозуміло за що саме мститися. Треба тоді жити в тих країнах де зрада є злочином за котрий карають, тоді б автор була б права. А так... ну не подобається вона чоловіку, ну хоче він іншу - це його право, це не заборонено. В нас є якісь закони котрі змушують займатися сексом лише з однією людиною?

Цей батл між дружинами/коханками вічний)) немає рецепту. Для кожного все індивідуально, дружинам потрібен час повірити в себе, коханкам втримати те, що заслужили) і ніяка карма не працює, нажаль, якщо людина вірить, що вона все робить правильно, то так і є. Тому часто коханки щасливі, а дружини розбиті на тисячі шматків...

А чому не можна сидіти на 2 стільцях? Чим ви це аргументуєте окрім вашого власного небажання щоб чоловік щось робив чи не робив? Ви ж самі кажете що чоловік не ваша власність, то чому ви вважаєте нормальним вказувати що йому можна робити, а що ні?

Чоловік не власність, а от ліжко, будинок, білизна, гроші, все, що жінка легкої поведінка бере без просу є також власністю і дружини. І так, якщо чоловік не власність і хоче піти, то хай йде, мова ж про те, що вони з коханкою брешуть і переховуються, забираючи у дружини час, який вона може витратити на пошук людини, яка буде її цінувати.

Ви так кумедно об´єднуєте власноруч вигадані правові норми із майновими правами по закону. За законом узгоджувати з подружжям треба лише купівлю-продаж-відчуження ’іменного’ майна (тобто котре має офіційні документи належності - будинок-авто, тощо). Тому фантазії про крадіжку то просто емоції, котрі не мають ніякого відношення до реальності.
Стосовно моральних питань... Кожен маєте право на власне бачення світу, але не може вимагати того від інших людей. Кого з подружжя власне не влаштовує формат наявних стосунків? Чоловіка як раз все влаштовує (ну скоріш за все). Це ж дружині не подобається. Відповідно питання - а нащо вона тоді залишається в таких стосунках? Ніхто не відповідає за життя дорослої людини окрім цієї самої людини. Дружина обирає погоджуватися жити в зраді - ок, це її право зробити такий вибір, чи обирає не погоджуватися і припиняє стосунки - це теж абсолютно рівнозначне право. Але все спирається на особисте рішення, а не на вимагання такого рішення від іншої особи.

Інститут шлюбу взагалі передбачає вибір і обов´язки, а якщо і вінчання, то ще й клятви. До ЗАГСУ і церкви вхід і вихід вільний, якщо хто не знав.

Працює, у 90 відсотків випадків, коханки яких я знаю, отримали своє і навіть більше.

По закону, майно подружжя - спільне, тобто ліжко в якому коханка займається гімнастикою, належить дружині так само, як і чоловікові, а вона проти такої гості. Дружина не може знати подобається їй це чи ні, доки її не посталять до відома, тобто у чоловіка канфетно-букетний період з іншою, а дружина ні сном, ні духом. Вибір, це коли вона знає, що він спить з іншою і буде продовжувати це робити і її це влаштовує. В такому разі ок, це дійсно вибір, все інше - крадіжка найціннішого, що в неї є. Часу і можливостей.

Обов´язку вірності шлюб не накладає. Та й взагалі шлюб окрім врегулювання майнових питань та певних питання виховання/утримання дітей ніяких інших обовязків не накладає, і тим більше не гарантує.
Вінчання (мається я так роузмію традиційні конфесії християнства) так має в собі певні клятви, але навіть церква поважає вільний вибір людини. Ніхто в церкві не змушує каятися чи ходити на сповідь, можуть закликати, але не більше. Тож знову таки повертаємося до вільного внутрішнього вибору людини. Ми не можемо вирішувати за інших, якби нам того не хотілося - тільки за себе. Тож якщо стосунки не подобаються жінці, то відповідно їй і обирати терпіти (поки чоловік не набігається по коханках, або поки совість не прокинеться, або поки сам не вирішить поміняти дружину) або припиняти все це власноруч.

Мій колишній чоловік щасливо живе з коханкою, вже більше 15 років, виховують спільну дитину. І все там нормально. Він щасливий у шлюбі. Я не розумію чого він не має право на щастя і чому мені треба ненавідити ту жінку? Ну не подобалося йому зі мною, ну буває так, помилився у виборі. Чому він повинен усе життя мучити себе та мене? Нащо? Якась дивна не зрозуміла мені теорія.

Ой ну давайте не змішувати закон, та ваші особисті емоції. Немає ніякого закону котрий би регламентував узгодження використання речей у побуті подружжя. Тільки те що стосується купівлі продажу недвиги та авто, ну і подібних речей. Решта то вже ваші фантазії.

В одиничних випадках дружини знають про коханок і їх влаштовує. В переважнійвони або не знають, або їм брешуть, що біс попутав і люблю тільки тебе. Тож вибору дружину позбавляють, вона не знає правди, щоб його робити.
Вінчання, релігія однозначно забороняє зраду, без варіантів, немає там ніякого вибору після клятв.
Щодо обов´язків у шлюбі, серед них піклуватися про сімю, чи якость так, точно не памятаю і лінь гуглить.

До чого тут теорія, я зараз серед ночі по пам´яті можу згадати 3-х коханок, у всіх онко. Одній з них ворожка сказала, щоб не робила того, що робить, бо буде горе, не послухала (знаю з подробицями, бо це моя тітка)

Християнство забороняє зраду, але якщо людина зраджує, то вона не хватає його силоміць не прив´язує до батареї біля дружини/чоловіка, не розвішує плакати ’Петренко морально розлагається’ і карає людину. Лише закликає того не робити і при щирих вибаченнях прощає. Все. Бачте - це є вільна воля людини: закликаємо не робити так, але чи прислуховуватися до наших закликів - це особистий вибір кожного. От я власне ж це і кажу - вільний вибір людини у вчинках ( в рамках закону, що церкви, що цивільних) ніхто не може і не повинен забрати.

От якби ж то було все так просто...А як бути з тими людьми котрі не зраджували, а все одно хворіють? Що з ними не так? А як бути наприклад з моїм дядьком котрий вже чи то третю, чи то четверту дружину має (заплуталася рахувати скільки там було офіційних та не офіційних дружин)? І все з ним нормально. А з кумою котру чоловік поки вона була в пологовому забрав всі гроші і кинув, поїхавши до іншої. І таких історій можна наводити просто тонни... Не працює то все не працює... Бувають співпадіння, але чомусь як показує життя страждають як раз ті люди котрі, чесні, вірні, добрі. Далеко ходити не треба - поки ми тут по підвалах сидимо божевільні сусіди в більшості за поребріком спокійно собі живуть і радіють з нашого нещастя.

До чого тут емоції, ліжко куплене в шлюбі є також власністю дружини, так чи ні?

Ще раз, перелюб - гріх, це заборонено, можна потім виправити каяттям.

Чого ви мене питаєте, як з бути з цим всим? Я сказала про тих людей, що знаю особисто.

і чому ж вона нещасна?

Кошмар . Что говорит Ваш муж ? Это же из за него все.

Что она фсбшная,и из за того,что он в соцсетях чмырил росиян,она на него зла.
Что не повелся на ее ложь,не начал делать то,что ей нужно.
Если уже даже СБУ взяли дело,то явно муж повлиять не сможет.
А эта мадам знала в каком городе мы живём,и чем я занимаюсь.
Нашла в Инстаграм, украла фото и начала мне портить жизнь.

Мій колишній чоловік щасливо живе з коханкою, вже більше 15 років, виховують спільну дитину. І все там нормально. Він щасливий у шлюбі. Я не розумію чого він не має право на щастя і чому мені треба ненавідити ту жінку? Ну не подобалося йому зі мною, ну буває так, помилився у виборі. Чому він повинен усе життя мучити себе та мене? Нащо? Якась дивна не зрозуміла мені теорія.

Чому ж не зʼявлялась, я не обрана)) Все було, але вигріб чоловік по повній, мене та чепуха не цікавить, забагатл честі таким, щоб я об них маралась. І зрадив чоловік, а не вона.