Работа или дети

І який дійсно належить тільки тобі, який не доводиться витрачати як скажуть, який не зникне, якщо щось трапиться з ’другім чєловєком’ і ти сама зможеш ту пасивність коригувати?)

У меня именно такой. Не много. 600 евро всего. + Алименты. + Киндергельд (я заграницей)
Кроме того, ежемесячно мой нынешний муж выделяет мне 1000 евро по брачному договору

У меня именно такой. Не много. 600 евро всего. + Алименты. + Киндергельд (я заграницей)
Кроме того, ежемесячно мой нынешний муж выделяет мне 1000 евро по брачному договору

І вам цього вистачить на життя у разі чого, і житло у вас є, і навички не пропадають?

А, все дочитала.
Для мене Ваш шлях то буквально в нікуди, але якщо вам комфортно, то ок.

В смысле? Почему вникуда?
Я занимаюсь ребенком, домом, садом. Мне ок

У мужа пенсия 4000 евро. Не дай Бог с ним что-то случится, я имею право на 50% его пенсии. Кроме того, у меня недвижимость в Украине.

Я б вибрала няню. Навіть, точніше, не няню, а домашню помічницю.

У вас не має ніяких планів по бізнесу, проектам? Не хочеться щось своє, самостійно вибудувати?

Тому що цей досвід неможливо монетизувати і реалізації ноль.
Але то для мене, якщо вам комфортно то і добре)

У меня почти 30 лет стажа в украинской госслужбе. Монетизации там особой не заметила

Ви працювали 30 років на одному місці і у вас не має жодної навички, яку ви не можете монетизувати?

В другой стране? Нет. И зачем? Мне хватает денег

Навички вони ж універсальні то ж не диплом.
Вам комфортно і ок. Але я б так не змогла. У мене купа ідей, і якщо я їх якось не рухаю, то це як мрія, мабуть, яка не здійснюється. Демотивує. І справа не тільки в грошах.

Так практично всі жінки суміщяють. Не втрачайте кваліфікацію.

Практически все совмещают, потому что дохода одного не хватает на всю семью, а не потому что они карьеристы.

У вас не правильні умови. Вибір не між дітьми та роботою. А між залежністю та свободою.

У всіх по-різному. Моєму молодшому 2.8, грошей вистачає, в декреті подобається. Але на роботу буду виходити вже зараз, в п´ятницю подзвонили і покликали в інший підрозділ. Посада на кілька щаблів вища, ніж була до того, перспектив більше, зп, відповідно, відрізняється суттєво.

От і мене покликали на більшу з/п в іншу компанію. Всьому доводиться вчитись з початку, керівництво не дуже допомагає - в результаті робота більше стресу приносить, ніж задоволення. І я б його витримала, якби на мені ще не було обовʼязків по дітям, а так виходить витрачаю енергію не там де треба.

Навички, які можна монитизувати та власні гроші дають свободу.
Залежність від грошей іншої людини -- це втрата контроля, як мінімум.

все работники и так зависят других людей, своих работодателей. это иллюзия свободы.

У автора как раз между детьми и работой

Ні.

Вы автор? Где в тексте сказано, что муж ее ограничивает в финансах?

Ви не бачите позначки поруч з аватаром та ніком?
Де сказано що користування чужими коштами гарантовано хоч чимось? Вище, у стрічці відписалися жінка, в неї є мінімальні гарантії. Чи є такі у авторки, я не знаю, але у будь-якому випадку не мати власного доходу -- великий ризик для жінки.

Якщо у вас немає позначки автора, то ви не можете нічого стверджувати від її імені.

Ви не бачите позначки поруч з аватаром та ніком?
Де сказано що користування чужими коштами гарантовано хоч чимось? Вище, у стрічці відписалися жінка, в неї є мінімальні гарантії. Чи є такі у авторки, я не знаю, але у будь-якому випадку не мати власного доходу -- великий ризик для жінки.

Для мене це в першу чергу питання правильності пріоритетів. В спину заробляти кошти ніхто не гнав, в фінансах не обмежували, в мене є бюджет щомісячний, який я розприділяю на свій лад, залежно від своїх і сімейних потреб (вважайте з/п за домогосподарство). Просто за цю роботу стаж не йде і в кваліфікації не ростеш. І діти доглянуті, з тобою поруч ростуть, а не з чужими тітками (нянями), і всіх все влаштовує. Але офіційно декрет в 3 роки закінчився. Пора подумати і про себе, запропонували роботу, але не дарма з/п вище середньої - нервів вистачає, не знаєш де і коли тебе можуть підставити і обовʼязки розмиті. Зато посада в межах твого профілю. Можеш рости, як спеціаліст. От я і думаю, чи вартує так «зберігати кваліфікацію» втрачаючи контроль над дитинством своїх дітей. Ними ж теж хтось опікуватись має, самі по собі не ростуть. А в сучасних реаліях материнство ще нервовіше стало. Ми не можемо вимагати тієї самостійності від дітей, яку від нас батьки вимагали в такому віці.