Треба виговоритися про роботу

Дівчат, треба виговоритися. Я задовбалася, правда( Хочу допрацювати до тепла і звільнятися. Працюю віддалено. Чим далі, тим мене вже верне від роботи. Від завдань ні, бо робота по спеціальності. Верне від свого відділу. Начальник на своїй хвилі, колеги теж. Пишу по роботі в чат спільний — до сраки. Можуть відповісти через 5 годин або зовсім не відповісти. Наче я не по роботі пишу, а питаю "як справи?". І тут питання, що це не тільки мені так відповідають, а навіть тому ж начальнику — нуль реакції. Взагалі зібралися якісь пофігісти, які задний зайвий раз піднімати не будуть задницю. Але, звичайно, всі ж хочуть гроші мати і чималі. Про відділ наш теж думають, що нічого не робимо, бо начальник такий, що не знає, чим займаються його підопічні взагалі. Я не хвалюся, але намагаюся все робити вчасно, у мене немає такого, що за мною бігати треба. Чого не скажеш про колег, яким треба по 100 раз нагадувати, аби її величність почала свою роботу виконувати, за яку їй платять. Коли влаштовувалася, то не думала, що в таке потраплю. Намагался адаптуватися, що це такі люди, всі різні, але розумію, що не моє і все. Тільки нерви собі тріпаю. Так, немає ідеальних колег та начальників, але це ж не виправдання, аби бути там, де тобі погано? А як вам люди, з якими ви працюєте? Особливо, якщо це віддалена робота.