Питання до російськомовних

Вот так. Язык матери. Язык обучения в школе и вузе. Язык окружающего общества.

Читала українською і слухала український контент завжди.
Зараз тільки дома з родиною розмовляю російською. Повністю перейшла на українську. Принципово. Хоча тих хто не перейшов, не засуджую , у всіх різні інтелектуальні здібності, ну не вистачає деяким мозку щоб вивчати мову, шкода їх.
Не вважаю що мова на нас напала, але вважаю що наша мова - це наша зброя.

Война не повлияла, у меня сто лет нет рус песен в плей листе, смотрю фильмы, читаю всё на украинском.

фільми дивимось українською, наскільки це можливо, книжки так само, нещодавно почала читати ’Фінансист’ Драйзера російською, тричі намагалася, не розумію, ну хоч стреляйся, 10-20 сторінок і треба спочатку починати, бо не уловила суть

Прикро, що так не думали, ваші батьки-бабусі, коли їм навʼязували російську🤦‍♀️

До чого тут Одеса і Запоріжжя. Йдеться про контретного автора комента ’принципово’.
От я і питаю, в чому ця принциповість?
Давайте контретно по питанню.

Я свободно говорю и читаю на украинском. Нет никаких чувств к языку - ни умиления , ни негатива. Когда вы уже поймёте, что эта война не из-за языка?

Маю російськомовну родину, у свідомому житті споживала літературний та музичний контент як українською, так і російською. Коли кіно почали транслювати українською, я це помітила, лише коли друзі сказали. З початку війни у 2014 виключила зі свого життя російську культуру. З початку повномасштабного вторгнення будь-який контент-тільки українською, в публічному полі теж вживаю українську.
Але от коло спілкування дуже впливає на мову повсякденних розмов, особливо щодо старшого покоління. З мамою і донькою часто українською, але все одно інколи перескакуємо назад, особливо в стресові моменти. А от чоловік і тато продовжують розмовляти російською, правда, тато після інсульту, йому в принципі важко.
З моїми друзями перейшла на українську, друзі чоловіка старші, здебільшого говорять російською, але переписки/привітання вже ні, та й в розмовній буває, що не російською. В принципі, ситуація досить сильно змінилася. Єдине не радують підлітки. Через тік-ток багато російського до них залітає

А мої замовники з Дніпра, Запоріжжя, Харкова перейшли на укр мову.

А в чому тут принциповість?

В побуті переважно російською, телевізор українською, пишу українською, бо на новому телефоні немає рос, а встановлювати не хочу :)))

А в Германии за год до В1 изучают немецкий, что сила денег творит
И куда вся принципиальность девается

Одразу почала як і вся друзі писати українською,слухаю і читаю переважно українською.І спілкуємось теж.Просто автоматично перейшли з лютого 22 р. без нажиму.Настільки були в шоці від війни від ’ братського народу’І тільки зараз прийшло розуміння,що це треба було робити дуже давно.

А что вы под этим подразумеваете?
Я называю русский языком моего общения, не родным.
Родной - это язык рода?
Так в 1897 г. всего на украинском говорило 90% населения во всех губерниях рос империи, которые сейчас относятся к Украине.

Вот интересно,как одно с другим связано? Если перейдет на украинский ,то к их приходу забудет русский?

Повірю, мені 52 роки і російська рідна, але я перейшла і не розумію саме принциповості. От і все.

Взагалі не розумію, навіщо деякі компанії залишають російську версію сайту на третій (одинадцятий) рік війни

Все как и раньше , я принудиловку не люблю .
Интересных мне книг нет , проф -нет украинских сайтов (химик)
Украинский только на работе

А сколько вам лет?
Я из русскоязычного региона, ну как сказать, в сёлах конечно украинский, может даже суржик, в общем я вообще в русской школе училась, но у нас украинский и литература были на равне.

То мусимо починати з себе, а тоді й інші підтягнуться ;) як свідоме рішення повернутися до нашого коріння. Спочатку важко, потім починаєш втягуватись

Так навязывали десятилетиями, а не за пару лет люди под 40 и за должны перестроиться.

Так же как у кого-то родной армянский, грузинский, английский, венгерский, турецкий и т.д.

Ой, вспомнила. В начале войны на пике ненависти к русне я переходила на письменный украинский , но потом вернулась на русский потому что так быстрее.

Ще раз. Принципово не перейшла. Принципово! До чого тут ця принциповість?

Все читаю на другом языке, но перевожу на русский слова. Мне украинский вообще не нужен где живу, как и русский тоже.

под этим я подразумеваю то, что вся семья, практически весь регион до середины 90-х был русскоязычным. и да. я не многого моложе, чем 1897 года рождения

А чего ж дома не перешли? Это типа на пол шишечки?))

Аналогично, я выросла в Киеве
Но я считаю, это результат насильственной русификации.

Меня описали один в один

вы перешли. я - нет. и не планирую