Питання до російськомовних

Іноді навіть не можу згадати, якою мовою читаю. Але спілкуюсь виключно українською з українцями. Дивуюсь і не розумію тих, хто переходить ніби то з поваги до візаві на російську. Вважаю, що це наслідки імперського гноблення всього українського. Видно великі зрушення в сторону українізації навіть тут, на нашому форумі, де колись мене навіть хейтили за українську. Шкода, що для популяризації рідної української треба було аж війни.

На всякий случай, поздравляю автора с 8 Марта, а чож вам там, мужикам, обидно - все женщины в Росии гуляют, а ты на фронте.

принципиально не переходила.
не люблю лицемерие, двуличность и под кого-то подстраиваться.
не люблю делать то, что мне указывают.
и начинают манипулировать языковым вопросом.

на русском языке общалась, общаюсь и буду общаться.

До чого тут ваша агресія? Де я писала про весь світ і українську? Втопіться самі, якщо вас щось коробить.

Дуже добре мати принципи. Всім!

Читаю, слушаю, люблю.
Но моя семья, мои родители русскоговорящие. Я выросла в такой семье
Все мои знакомые разговаривают на русском языке. Это язык моей семьи.
Мне уже много лет.
Не переживайте меня пожалуйста.
И от...битесь

вас посодят, потом заставят каяться на камеру, сделают звездой тиктока, потом вас отмажет ажвокат, а на вырученные деньги вы купите билет на
Бали, а там шторм века. Оно вам надо?

Розмовляю українською з народження. Коли поїхала вчитися, говорила і російською інколи. Після початку війни російською не говорю, не використовую взагалі. Українська або англійська (сайти, кіно).
Вкрай негативно ставлюся до тих, хто не поважає українську мову.

Слушаю ,люблю . Понимаю ,читаю, говорю иногда . Мне стыдно ,и считаю не правильным ,это слабость и позор не знать свою державну мову. Но не могу себя заставить ,не могу найти когото с кем бы можно было общаться и расширять словарный запас.

Хотя за 6 мес дважды ездила на западную ,и постоянно там говорила только на укр. Языке- но приезжая в Одессу опять русский.

Книги читаю на каком в руки попалась, например Джейн Эйр Женщина в белом, Лунный камень на украинском читала, это то что помню, украинских писателей тоже читала. фильмы тоже смотрю на каком нашла, то есть русскоязычную озвучку не ищу, если попалась на украинском. Музыку на русском только Би2 слушала, они меня не разочаровали, поэтому слушаю иногда, а так мне нравится Скорпионс, Рамштайн, Расмус, Лара Фабиан, из украинских старые Рушник (моя мама любила эту песню), Червона рута (тоже маме нравилась), может сейчас есть хорошие песни, но я новинками не интересуюсь, годами слушаю одни и те же группы. В быту говорю с родней мужа и соседями, на украинском, со своей родней на русском, на работе на русском или суржике, на улице если не знакомый что-то спросит говорю на том, на каком спрашивают, в интернете пишу на русском преимущественно, иногда на украинском по настроению, думаю на русском. На компе и телефоне украинский по умолчанию.

Тобто, чоловік не принципово російськомовний, що значить, вільно, добровільно може переходити на українську і не вважає це якимось насиллям, тиском, чи знущанням над собою.
Але ви чомусь підписали його і інших військових українців, які швидше за все усвідомлюють, що були колись русифікованими окупантами, під свої особисті принципи: «гаваріла гаварю і буду разгварівать на русскам, патаму чіта радной і нєзамєнімий».

Мне даже вас как-то не жалко. Вы в своём уме? Что вы молотите? Вы ещё на коленях проползите. Украина - многонациональная и многоязычная страна. А даже, если бы был запрет на язык то что? расстрел, Соловки, урановые рудники???

Тут вы правы и ютуб каналов мало, так кулинарные еще ничего, попробуйте на украинском найти что-то о компьютерах, каких то программах, этой информации ну очень мало на украинском, медицинские статьи, информация о содержании котов, собак тоже не много и это сейчас хоть что-то стало появляться, а до войны совсем беда была. Я вот не понимаю, что мешало и что мешает сейчас, нанять людей и посадить тупо переводить статьи на украинский, хоть с русского, хоть с английского,

Перейшла півтора року тому, одним днем, коли якась кацапка за кордоном вирішила що я ’своя’ їй. Я багато років прожила в москві, мама звідти, тому акцент в мене дійсно був російський.

Так у 45 років довелося наново вчитися говорити, перші півроку ще дивилася фільми та читала робочу літературу переважно російською, бо українську мозок погано сприймав. Але наразі рос не користуюся, навіть клавіатури є лише наша та англ.

Я директор компанії і усвідомлюю, що маю вплив на людей, тому інших варіантів для себе ніколи не розглядала. Але вдячна своєму оточенню, що перейшло на мову ще після 14го і терпляче вислуховувало мою ’принципову позицію’. До цього дійсно має дорости кожний з нас самостійно.

Вы о чем и зачем мне это пишете???

А я в 90-х на работе вслух раздумывала ’ну, наверное, перейду на украинский’, а сотрудница Галя из Львова мне и говорит ’ти николи не будеш нашою’, я аж присела. Ну и? Ты вимовляешь ’чЯй’, а правильно ’чАй’. Чот мне обидно стало за себя, но внимание не обратила. Через неделю услышала фразу ’мне по руськи какось лёгше’, и на это внимание не обратила. А вот когда корабль стали называть ’суднОм’- вот тогда я поняла, что нелады у нас.

Не знаю, за всі роки мого життя в Україні, а я народилася і жила до 24 років в регіоні і мандрувала з батьками країною, я жодного поганого слова на адресу своєї мови не чула.

Але мої батьки завжди з повагою відносилися до української, хоча і настільки вважали її ’колхозной’, що я і брат навчалися в російськомовній)
З дитинства мені читали книжки обома мовами.

При зустрічі з людиною, що віталася до нас українською, батьки завжди вчили як мінімум відповідати українським привітанням і вже потім переходити на російську.

Зараз розумію як насрато було їм у голові. Та й в нас також, на жаль. Але вже як є, і наша задача те виправити.

Как бы вам объяснить... Не должно быть разговора о языке вообще, ну некультурно это. Особенно в многоязычной стране. Колхозная - это о диалектах, кстати, во всём мире такое. Самое неприятное, что мы это с вами понимаем, но таки встреваем, сдержаться не можем (я инстинктивно реагирую, например). Просто нас кто-то дергает за непрочную ниточку, а у нас кишка тонка промолчать.

До війни навіть не знаю що могло б мене змусити взагалі тему мови обговорювати.
Хоча зернятко логіки я в тому бачу - це дуже зручний маріонетний важіль всередині країни.

В любом случае, вижу что нас на 20 страниц задели за больное, для того что бы потом тупо дергать отрывки из постов и скармливать ботам /Я по хозяйски подошла к теме, просто не хочется в пустоту))))))))))))))))

Книги люблю читать с детства, и на украинском очень много читала. Отец выписывал украинские газеты и журналы.
Родилась и жила на Донбассе до 1998 года, потом уехала в Киев.
Музыку люблю всякую. В моем плейлисте на ЮТ старые украинские и народные песни, из современных- немного.
Не перехожу на мову, т.к.русский - мой родной язык, впитанный с молоком матери.
Говорю по-украински с людьми, которые ко мне обращаются на украинском. С украиноговорящими друзьями ничё не изменилось: они на своём родном языке, я на своём.
Своей позиции насчёт языка я не стесняюсь, сильно принципиальных людей считаю фанатиками.
Интервью не смотрела.

👍

За три тижні окупації нашої громади було вбито більше ста місцевих жителів, знищено 2450 приватних будинків та обʼєктів інфраструктури рашистами. Ось так буває. Яка вже тут принциповість.

Мені й примазуватися не треба, я і так українка)