мистерЛяпсус• 08 марта 2024
а ваші батьки, мама теж кажуть, що ви все придумали, такого не було
про дитинство , підлітковий вік мій та і просто про минуле,наприклад 5 років тому чи 10.
я ій кажу , що так було, а вона все завжди заперечує та каже, що я придумала і такого не було. чому вони так роблять? дійсно не пам´ятають чи соромно зізнатися, що вони таке робили, чи спеціально принижують мої емоції? і як до цього відноситися?
я ій кажу , що так було, а вона все завжди заперечує та каже, що я придумала і такого не було. чому вони так роблять? дійсно не пам´ятають чи соромно зізнатися, що вони таке робили, чи спеціально принижують мої емоції? і як до цього відноситися?
показать весь текст
115
0
Та куда там. А обвинять в своей лени и мягко скажем, не умных решениях, кого потом? Так есть удобная груша для битья - а ты помнишь, что было 20 лет назад.
Главное, когда я начинаю вспоминать - а помните, что вы творили? Сразу никто ничего не помнит и все срочно вспомнили, что забыли выключить утюг и телевизор, и телефон разряжен
Главное, когда я начинаю вспоминать - а помните, что вы творили? Сразу никто ничего не помнит и все срочно вспомнили, что забыли выключить утюг и телевизор, и телефон разряжен
5
Мої батьки теж не усвідомлюють мій рівень, записали мене до тупої з дитинства, казали що я не вступлю до вузу, хоча атестат був хороший, працювала на керівних посадах, а вони пропонували мені то прибиральницею, то листоношею
2
1
Ясно, вам для реванша.
У вас обеих нет любви друг к другу, к сожалению. Так бывает.
Это психика мамы так защищается, ей проще думать, что виноваты вы.
Вы ж знаете правду, вот и отнеситесь к ее словам как к старческому маразму.
Научитесь сразу прекращать неприятные темы- сэкономите кучу сил и здоровья.
У вас обеих нет любви друг к другу, к сожалению. Так бывает.
Это психика мамы так защищается, ей проще думать, что виноваты вы.
Вы ж знаете правду, вот и отнеситесь к ее словам как к старческому маразму.
Научитесь сразу прекращать неприятные темы- сэкономите кучу сил и здоровья.
Жаль что вам пришлось все это пережить. Теперь родители стареют и вспоминать свои неприглядные поступки им неприятно - проще забыть. Моя мама такая же - и не била она меня, и не обижала, как вспомнишь тоже сначала ’не было такого’, потом нехотя признает что было, но ’зачем это вспоминать?!’ зато все обиды от бабушки (ее мамы) помнит и регулярно мне про них рассказывает.
3
1
Моя мати така ж.Лупила мене все дитинство шлангом від пралки, при тому що я була відмінниця, тиха, забита, ніде не ходила і боялася її як вогню.Називала мене ’кусок зарази’, розповідала що це з-за мене вона заміж не вийшла більше бо типу з дитиною була.А тепер глазки закочує типу та що ти видумуєш, не було такого, дурочку з себе корчить.Теж не розумію навіщо так робити
6
Супер, у вас всё получится!
Да, вы все до 35 делали для чужого одобрения, а не для себя.
А самое главное- осознать это и захотеть перемен. Не всем это дано.
Да, вы все до 35 делали для чужого одобрения, а не для себя.
А самое главное- осознать это и захотеть перемен. Не всем это дано.
да, вы правы, к сожалению, любви у нас нет. да вот всю свою жизнь (ну много лет своей жизни, я пыталась доказать родителяи, что меня можно любить и все старалась засслужить их любовь. но не получилось.
3
1
Соромно за свої вчинки їм. В мене мама так робить теж. Батько завжди каже, що таке було. Але батько до мене ставився добре, то і брехати не доводиться))) А мама могла тряпкою відходити за те що напортачу щось, або в школі не ту оцінку отримаю в табелі. Ну я і не сахарок була))) То каже, що вона мене за оцінки ніколи не сварила)))) Я мовчу, не хочу згадувати. Скажімо так, ставилися вони взагалі по їх міркам добре: кормили, модньо одягали, в Артек відправляли, на моря возили, виконували наші забаганки і бла бла)))) Іноді я отримувала від мами тряпкою за якісь продєлки. З папою взагалі супер все було..
ха. якби все так просто було. таке враження, що вона спеціально мене намагається на конфлікт витягнути. вже думала , що вона вампір та моєю енергією харчується. коли так з нею погоджуюся, як ви кажете, то вона потім ще і ще раз починає те саме казати. але начебто і на маразм не схоже
Співчуваю, любов не можна заслужити, вона або є спочатку, або немає, я теж не усвідомлюючи намагалася заслугувати любов батьків, але коли усвідомила то й необхідність відпала
Все що завгодно це ви зараз так говорите при тому що з дитинства не маєте тих жахливих спогадів.А якби ви згадували той тваринний жах що огортав вас вас при тому що мати гамселить вас як грушу, матюкаючи різними словами, як ридали потім і як відчували що здохнути хочеться а не так жити то і не хотілося б щоб така мати зараз вам розповідала та що ти видумуєш, я не била тебе і не обзивала.Руки мені на ніч зв´язувала бо здавалося їй що з вільними буду мастурбувати.Фу, ніколи не буду сумувати за мамою, не було в мене її нормальної
2
7
ага, а моя розповідала, що з-за мене вона не розводилася, щоб у мене був батько)) і я забита, і теж і зараза, і скотина, і тварюка . і теж вона не памятає цього.
2
Так, намагається вивести на емоції, щоб підживитися, є люди які харчуються емоціями інших, в такому випадку без заспокійливих не обійтися
дитяча памʼять дуже вибіркова. вже по сину бачу. наприклад він розказує те що пам’ятає з садочку зовсім не так як воно було насправді. він постійно каже що я забирала його останнього, хоча це було лише 2 місяці таке, а останній рік взагалі забирала одним з перших. бо ходили на підготовку до школи. але ті два місяці в молодшій групі коли він був йшов з садочку останній такий йому стрес дав що йому здається що так було всі роки. і навіть коли ми це обговорили, і він згадав, але він всеодно продовжує казати що він йшов з садочку останнім завжди)). і таких невеличких ньюансів я замічаю багато))
1
Поняла Вашу ситуацию, спасибо за объяснение, Ваша мама видела всё так, как она себе это представляла, а Вы видели это по своему, поэтому она и отнекивается, говоря что такого не было, это очень неприятно, я прекрасно Вас понимаю теперь.
Постарайтесь не вспоминать об этом и не тревожить свои душевные раны, которые в разговорах с мамой начинают кровоточить и вам становится больно, а она даже не замечает этого, потому что в её понимании было всё не так.
Вы с ней дочка и мама, а мысли, чувства, эмоции, виденье ситуаций у Вас абсолютно разные, это нормально, так и должно быть в природе.
Постарайтесь не вспоминать об этом и не тревожить свои душевные раны, которые в разговорах с мамой начинают кровоточить и вам становится больно, а она даже не замечает этого, потому что в её понимании было всё не так.
Вы с ней дочка и мама, а мысли, чувства, эмоции, виденье ситуаций у Вас абсолютно разные, это нормально, так и должно быть в природе.
О, це прям слово в слово, як про мого чоловіка і його маму. Тільки там замість шланга був шнур від праски. Тепер у нього астма, тиск, нервові розлади.
Співчуваю вам!
Співчуваю вам!
Так, є таке. Але на їх ’такого не було’, спокійно відповідаю, ’не знаю чому їм так соромно зізнатись зараз і не соромно було робити тоді, але я все дуже добре пам´ятаю і нічого не забула. Це було.’ Після цього тиша у відповідь. Все вони пам´ятають.
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу