Ваші батьки погані, невже це таке масове явище? Мені дивно. Проголосуйте.

Ну років у 30 мабуть вже час , ні? Чи про що мова? Тут же з половини почитаєш , то сидять жаліються що живуть з довбнями , чи мільон не заробили тільки тому що батьки якісь не такі , я пишу саме про це , що доросла людина має брати відповідал ність за своє життя , а не виправдовувати своі лінощі , Я от товста , можу сидіть і розказувать що я товста в 40 років бо батьки в дитинстві мене відгодували ))) Ні ! Я товста бо я лінива і все 🤣

З боліт усе краще видно) чи то вже з лугандонсько-кримських підручників?

У мене були хороші батьки до певного часу, генетика підкосила їх обох. Коли мені було 9, мама серйозно захворіла - психоз, госпіталізація, так само як в її мами, вже потім вияснилось що вона на обліку в ПНД з біполяркою, з 14 чи 16 років, точно не пам´ятаю. Ліки не підібрали, тато по суті забив на неї і ’підсів на стакан’, як його батько, вже коли мені було 11 років.
Зараз мені 30+, батьки сильно опустились, не маю і не хочу свою сім´ю. У мене вилізли проблеми по неврології, генетичне, схоже у мене, мами і бабусі 1 хвороба, але різні форми.
Моя думка - маму треба було взагалі стерилізувати після постановки діагнозу і обліку в ПНД. Вона знала, але не хотіла визнавати що і бабця хвора на голову і це, по ходу, спадкове.
В молодості вона була ще в +/- здоровому глузді і просто хотіла чоловіка і дітей. Я тепер розплачуюсь за її ’хотєлки’: їм жменю таблеток щодня, кредитів вагон із-за хвороби, і утримую маму, бо у неї ні пенсії,ні роботи, ні групи.
У брата 3 дітей(1 поховали, вроджена вада ЦНС), сумнівно що нікому не передалось.

У мене були хороші батьки до певного часу, генетика підкосила їх обох. Коли мені було 9, мама серйозно захворіла - психоз, госпіталізація, так само як в її мами, вже потім вияснилось що вона на обліку в ПНД з біполяркою, з 14 чи 16 років, точно не пам´ятаю. Ліки не підібрали, тато по суті забив на неї і ’підсів на стакан’, як його батько, вже коли мені було 11 років.
Зараз мені 30+, батьки сильно опустились, не маю і не хочу свою сім´ю. У мене вилізли проблеми по неврології, генетичне, схоже у мене, мами і бабусі 1 хвороба, але різні форми.
Моя думка - маму треба було взагалі стерилізувати після постановки діагнозу і обліку в ПНД. Вона знала, але не хотіла визнавати що і бабця хвора на голову і це, по ходу, спадкове.
В молодості вона була ще в +/- здоровому глузді і просто хотіла чоловіка і дітей. Я тепер розплачуюсь за її ’хотєлки’: їм жменю таблеток щодня, кредитів вагон із-за хвороби, і утримую маму, бо у неї ні пенсії,ні роботи, ні групи.
У брата 3 дітей(1 поховали, вроджена вада ЦНС), сумнівно що нікому не передалось.

Те ж саме, один в один, не можу сказать, що погана була, але хлора, безпорадна в багатьох життєвих ситуаціях як біл шість психвчно хворих, потом долався алкоголізм.
І у мене спадкові проблеми, але я значно краще соціалізована ніж вона була.

У мене були проблеми з соціалізацією аж років до 20+, поки не переїхала у інше місто. Я на відміну від мами розуміла силу генетики, ходила до психіатра, бо з соціалізацією стало +/- ок, але смущало пару епізодів якихось нервових зривів, невроз без причини. Доцент психіатрії сказав що 26 років то вже трохи багато для дебюту шизофренії. У 30 почали наростати рухові розлади, аж у 32 дізналась діагноз, неврологічна форма але ця хвороба має і психіатричну форму, маму не можу перевірити, вона не піде здати кров, по симптомах у неї з бабцею ’пазл сходиться’.

Що як раз прийшов час мамі допомогти?)

Сами открылись или помогли?

Очень вам сочувствую, но с мамиеой пенсией надо что-то попытаться решить. Вы в соцзащиту не обращались? Может быть, социальная помощь?

У мене гірше, але я більш менш нормально живу. Часто думаю, якби мама була не така, і в мене було б все краще, але не тримаю образи.

Мені так легко стало, коли матір померла. Нарешті мене ніхто не шантажував та не розповідав всім, яка я жахлива дочка.

Сейчас вы стираете руками, выполаскивая белье в ледяной воде?
Бегаете после работы по магазинам в поисках продуктов, выстаивая потом за ними километровые очереди?
Стирали грудничкам руками горы пеленок и ползунков, обвешивая им всю квартиру, т.к. на улице хололно и не сохнет?
Список можно продолжать.

Останні роки не сказала б що нормально живу. Крім боргів із-за хвороби і мами ’на шиї’ - моя хвороба ’зірвала маски’ з оточення, у деяких людях розчарувалась, особливо у рідних😢
Я 3 рази в житті планувала самогубство, на 2 раз передумала, бо я думала що я їм загалом потрібна, що родині буде важко пережити таке. У 32, коли хвороба стала явною, вияснилось що я їм всім потрібна хіба здорова і працездатна і розраховувати я можу лише на себе.

Ви ніколи не чули, що селянам в срср паспорти не давали до 70х років? Далеко не всім було просто переїхати в місто. А укр селяни ще й були травмовані Голдомором.

Я не против, но только за специалистов, а не инста дур.

Да уж…
Моя перевезла ему в итоге почти 100К гривен, потом глаза открылись на него, но передо мной извиняться она, понятное дело, не будет, а мне и не надо. Ещё прошлым летом умер мой папа, так у неё наглости хватило, ходить и плакаться, что у неё умер муж и ещё статус себе в фейсбуке поставила «вдова».

тобто, це вона при батьку спонсувала того мудака?

Спочатку генетика підкосила батьків, а потім і вас? Але вы не маєте дітей, бо маєте більше інформації у часи глобального інтернету?
Психічні хвороби - вони такі, страшні.

Весь ужас в том, что старшая таки и будет их всех колыхать.
Почему-то такой парадокс - чем меньше родители с детьми возятся, тем больше дети их любят.
Ну с эгоистами понятно, они привыкли только брать и проблемы им не нужны.
Но почему отвергнутые дети тащат на себе родителей - это для меня вопрос.
Наконец-то получили внимание и счастливы?
Забывается и гордость и обиды(