НашлаПерепискуМужа• 21 апреля 2024
У вас хорошо развито чувство эмпатии?
Мешает ли это вам в повседневной жизни? Мне иногда мешает.
И часто встречаю людей, у которых это чувство совсем отсутствует.
И часто встречаю людей, у которых это чувство совсем отсутствует.
показать весь текст
59
0
Тим, що Ти занадто ща все і всіх передеживаєш, все пропускаєш через себе від цього страждає твій емоційний стан, нервова система і як наслідок здоров´я в цілому
3
Это у вас психологическое что-то. Наверное всем вокруг сочувствуете,сопереживаете,а на себя болт забили и себя не щадите. Чаще всего так и есть.
То а переживаєш тому що мало мазо,чи допомогаеш всім за кого переживаєш? Хоча б 1 й людині в день емпати допомагають фізично,матеріально чи підтримкою? Не в інеті бла бла, а в житті . Якщо ні то то просто любить постраждати і всім показувати яка я переживальниця добра.
2
1
Очень страдаю от этого, потому что у меня муж не эмпат. Он может повысить голос на детей и при этом норм себя чувствовать, он может грубо разговаривать с моими или своими родителями и норм себя чувствовать. Его не трогают чужие проблемы, он не ощущает что он перегибает если мы ссоримся. А мне вечно всех жалко, если у близких что-то болит я могу не спать нормально, а про детей я вообще молчу. Это наносит урон моему здоровью, у меня обнаружили бруксизм, из-за этих переживаний стали лопать вены на руках, на ногах. Синяки под глазами появляются. А муж спокойно спит, его не трогает. Ну может где слеза упадёт от чего то конкретного, например фильм 20 дней в Мариуполе. А так, на все пофиг
Ну якщо це близькі люди і проблема серйозна, то так. В цій ситуації переживання - це нормально.
Якщо сторонні - тут або якось допомогати чи підтримувати, чи абстрагуватися.
Якщо я розумію, що вчителька дитини не вчасно виставляє оцінки, а в неї син на фронті і вона сама не своя, що я можу зробити? Не насідати з оцінками і продовжувати плести сітки і донатити. Але накручувати себе і пити заспокійливе через те, що їй дуже тяжко, я не буду. Тому як це неконструктивно.
Якщо сторонні - тут або якось допомогати чи підтримувати, чи абстрагуватися.
Якщо я розумію, що вчителька дитини не вчасно виставляє оцінки, а в неї син на фронті і вона сама не своя, що я можу зробити? Не насідати з оцінками і продовжувати плести сітки і донатити. Але накручувати себе і пити заспокійливе через те, що їй дуже тяжко, я не буду. Тому як це неконструктивно.
Например, как?
Всилу природных данных человек НЕ ЧУВСТВУЕТ особого сострадания. При этом может помогать. Почему нет? Он считает это правильным и делает. Но внутри у него этого нет.
Всилу природных данных человек НЕ ЧУВСТВУЕТ особого сострадания. При этом может помогать. Почему нет? Он считает это правильным и делает. Но внутри у него этого нет.
1
Переживати/співчувати і страждати від того - різні речі. Ви дали дуже хороше визначення емпатії. Це розуміння. Але що потім вже робити з цим розумінням - це особисте рішення людини.
А в цій темі конгрес святош, які такі добрі і емпатичні, так страждають від своєї доброти, що їх треба ще й пожаліти.
А в цій темі конгрес святош, які такі добрі і емпатичні, так страждають від своєї доброти, що їх треба ще й пожаліти.
1
2
то не эмпатия, а эмоциональное слияние.
Я психотерапевт, и без эмпатии моя работа была бы неэффективной. Но если бы я переживала все те эмоции, что и мои клиенты, то не смогла бы работать.
Когда вы впадаете в депрессивное состояние, потому что другому плохо, то в этот момент смещаете внимание на себя, на свои переживания. То есть вы уже переживаете о чем-то своем личном.
Я психотерапевт, и без эмпатии моя работа была бы неэффективной. Но если бы я переживала все те эмоции, что и мои клиенты, то не смогла бы работать.
Когда вы впадаете в депрессивное состояние, потому что другому плохо, то в этот момент смещаете внимание на себя, на свои переживания. То есть вы уже переживаете о чем-то своем личном.
2
2
А, може, це просто лінь займатися своїми межами і ментальним здоров´ям і пошук тернового вінця страждалиці?
2
Так, я завжди допомагаю, в межах своїх можливостей. Але ж мова не про це, а про саму суть емпатії
вашому б психологу розибратись спочатку зі своїм ставленням до ініціативи, щоб розмірковувати про це разом з клієнтом)
По суті вам навішує власні обмежуючі переконання.
По суті вам навішує власні обмежуючі переконання.
3
Будь-які наукові методи працюють за однієї умови - якщо склався терапевтичний альянс.
Тільки терапевтичними стосунками проблему клієнта не вирішити, але без довіри і взаємопорозуміння терапія не складеться.
Якщо ви не відчуваєте, що ваш терапевт на вашому боці (в сімейні терапії це трохи інакше), ніякі наукові методи не спрацюють.
Тільки терапевтичними стосунками проблему клієнта не вирішити, але без довіри і взаємопорозуміння терапія не складеться.
Якщо ви не відчуваєте, що ваш терапевт на вашому боці (в сімейні терапії це трохи інакше), ніякі наукові методи не спрацюють.
1
Довіра і взаєморозуміння - погоджуюся, без цього не вийде. Це співпраця. Але щоб бути на чиємусь боці не обов´язково бути емпатичним, достатньо розуміти людину.
так це і є емпатія - розуміння переживань іншої людини. Емпатія - це не плакати разом з клієнтом, хоча буває, що ситуація клієнта викликає сильні почуття у терапевта. Це також нормально, і в деяких сутуаціях це важливо, наприклад при проживанні втрати.
А так переважно мова йде про когнітивну емпатію - тобто розуміння глибини болю і переживань іншої людини і співчутливе ставлення до неї. Але разом з цим є тверде переконання того, що цю ситуацію точно можна вирішити. І це підтримує в роботі і не дає ’розклеїтись’ разом з клієнтом.
А так переважно мова йде про когнітивну емпатію - тобто розуміння глибини болю і переживань іншої людини і співчутливе ставлення до неї. Але разом з цим є тверде переконання того, що цю ситуацію точно можна вирішити. І це підтримує в роботі і не дає ’розклеїтись’ разом з клієнтом.
ні, емпатія жодного відношення до страждання не має. Я про це написала вище. Коли ви страждаєте через те, що іншому погано, ви відчуваєте вже не емпатію, а власні переживання болю, смутку, відчаю, і тд.
Да, очень. Стараюсь ни во что не вникать и ничего такого не смотреть. А еще я на таблетках, так что это чувство притупляется
Частіш всього мені заважає, я фармацевт в аптеці. До мене циганка вже просто як до родички ходить ’ мамочка, поміряй мені тиск, дай таблетку, бо грошей нема’, я стараюсь всім скинути бали по чеку, не грузить впарюванням, а в підсумку набігає недостатній оборот. Сучасна торгівля і емпатія не сумісні...
ці питання зазвичай закриває психоедукація)
але в кого є така потреба, йдуть до психолога або психотерапевта.
А хто не йде, значить їм і так нормально)
але в кого є така потреба, йдуть до психолога або психотерапевта.
А хто не йде, значить їм і так нормально)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу