Хто в США, ви вже звикли до тутешнього образу життя?

Так вони сім´я, чоловік, жінка, дитина.

Це ще кому як пощастить з вибором штату, міста, місця роботи. Так як після випуску одні знаходять роботу на все життя, інші скачуть кожен рік - два на нове місце, треті свою справу відкривають. І не все залежить лише від самої людини, обставини теж відіграють роль.

Кстати. Медицина здесь действительно права. У нас 80% пациентов-психосоматика, но тебя будут лечить от гастрита/панкреатита/остеохондроза/проблем с сердцем и тд пока не протянешь ноги, потому что менталитет такой-пить антидепрессанты страшно и стыдно. Здесь никто не будет этого делать-анализы сданы, здоров-пей таблетки. Отсюда качество жизни намного лучше

2 знакомых, одна 18я, выдержала только 1 год. Вернулась в Украину. Другая , 40 лет , тоже выехала к родственница, больше 1 5 года не выдержала. Вернулась тоже. Жили под Нью Йорком и Чикаго. Менталитет не подошёл, 18 - знание языка было на высоком уровне .

Что значит менталитет не подошел?

Странно , в Чикаго большая диаспора украинская, почему им не подошло?

10й год пошел, не привыкла и думаю не привыкну уже. И многие мои знакомы тоже в этом признавались. Но куда ещё ехать? Нет рая на земле

Согласна, кто ничего в этой жизни до переезда в Америку не видел, тем нравится

Родственники из Харькова тоже уехали в Америку. Довольны. Дети учатся, взрослые работают. Домой не собираются.

А что вы подразумеваете под словами « ничего не видел»? Недвижимость , авто, работа и отпуск за границей , недвижимость в аренду как пассивный доход- это входит в ваш перечень?

Да ладно, как будто в Америке не на что посмотреть. Везде можно хорошо устроиться. Вы просто не имеете возможность сравнить с жизнью во время войны. Когда многие бизнесы закрылись, доходы упали.
У меня есть родственники, друзья которые оставили бизнес, который загибался из за войны, квартиры в новостройках в Киеве и приехали. И про них точно нельзя сказать, что они ничего не видели.
Зато они видели, как из за войны по одному месту пошла вся их устроенная жизнь со стабильным доходом.

Согласна с вами автор, я встречала тоже людей, которые оставили бизнес или перспективные работы ( доктора, стоматологи) и не жалели о переезде. Уж кто-кто, а эти люди точно познали вкус зажиточной жизни по украинским меркам

Тобто у Вас в Києві був заробіток вище середнього, своя нерухомість і т.д і Вам тут краще на аренді в будинках з гівна і палок?
Такий комфорт як у Києві я тут мати не буду, але на приблизний це потрібно заробляти 20 тис. І працювати на себе... Також work life balance у них не існує просто...Сервіс це жах. Брудно, навіть в ресторани заходиш і сідаєш в кришки....
Розкажіть що саме Вам тут подобається, може я подивлюся по іншому.

У меня в Киеве было 2 квартиры, руководящая должность, все шикарно. Здесь кирпичный дом с бассейном. Вы что-то заехали в какой-то бомжатник походу, какие-то крышки, жуть.

Каждый сам по себе. Язык не на высоком уровне, образ жизни такой - что вышел из дома, надо сразу в машину садиться и ехать. Нет тротуаров. Права надо долго наши подтверждать. Общения нет почти. Ребёнка надо до 16 лет посадить в машину и привезти к другу, подруге типа гулять, пообщаться- потом назад забрать.

Так ми ж не говоримо про те що довелося виїхати, а чи подобається тут життя. Звичайно, що тут краще ніж під ракетами...
Але дуже подобається тут тим, хто себе не зміг реалізувати в себе вдома....
Не знаю жодну успішну людину в Києві, яка б добровільно приїхала сюда з довоєнної України...
Якщо вдома заробляєш 3-5 тис, своє житло і машина, то чого їхати...
Тут чистими у більшості людей не залишається....

Дело не только в ракетах. Мои уезжали не из за ракет. Уезжали потому что стало понятно, что все с бизнесом плохо и лучше не станет. Мужчины были выездные.
Здесь одни открыли бизнес, другие нашли хорошую работу в той же сфере что и в Украине, работают, все у них с доходом хорошо, даже украинский бизнес свой дотируют и пока не закрывают.
Что им может не нравится? Крошки на стульях в ресторанах?) Дома они бы уже распродали оборудование и проели бы его за 2 года. Понятно, что есть масса того, что хуже здесь. Но сейчас другими мерками надо мерить, даже если речь об относительно спокойных регионах.

Відразу помітно що Ви були на керівній посаді...
Бомжатнік...і відразу до образ...
Шановна, я мірятися з вашим будинком з басейном не буду)))
Цегляних будинків тут майже немає...
Ви запитали чи подобається, я відповіла що ні...Я об´їздила багато Штатів і знаю про що говорю і була тут до війни кожного року на Кі Весті, єдине що мені норм.
Вам подобається, на здоров´я, ми напевно живемо в різних Америках і різних роках...
Може порадите де таке місто з цегляними будинками з басейном, без наркоманів, безпечне для вечірніх прогулок, з хорошим сервісом?

А по поводу тех, кто давно приехал. Я тоже часто слышу то нет так, это не эдак. И не поспоришь. Но! Стоило им съездить в Украину, даже довоенную на месяцок и как рукой снимало)

Не к чему привыкать, я как переехала было чувство, что я всегда тут жила. Гораздо сложней было мириться с грязью, хамством , бродячими собаками, кумовством и коррупционной системой дома. А, ну язык разве что, но мне наоборот в кайф что не надо общаться, делаю вид что ничего не понимаю))

Якщо питання стоїть тільки в грошах, так, їх тут більше, на цьому все...
Для дітей страшна країна, особливо підлітків...

Ахаха. Вот и до Америки добрались)) а до этого только немецких беженцев обзывали, что они в Украине ’быкам хвосты крутили’))))
ох и народец у нас, ох и соотечественники

У мене іпотека, дім не з гімна і палок. Мої квартири в Україні повність перекривають іпотеку тут, life work balance також нормальний, працюю 8 годин, в 15:30 -16:00 вже вдома, мені так подобається. Це краще ніж в Києві до 18:00 на роботі і час їзди на авто додому по пробкам. Тут я витрачаю 7 хв на дорогу на роботу. В ресторанах і барах у нас чисто . Але я раніше дила у Флориді і там було брудно і сервіс поганий, в багатьох містах, але не всюди. Ви в якому штаті? Я жодного українця за три роки не зустріла в моєму місті

Моему подростку было тяжело привыкнуть, но сейчас ей нравится. Здесь больше потенциала раскрыться. Она стала более уверенной в себе.
Хотя она бы и сегодня вернулась назад, племяннице 9 лет она все время говорит, что когда будет 18, вернется в Киев сама.

Это значит или языка нет или работать не захотела)

Ну давайте правду, цегляних будинків майже немає, чи у вас за 1-5 млн?
Я запитала яке у Вас таке чудове місто?
В Києві теж 8 годин графік. Працюю з американцями, не бачу work life balance, от слова совсем, по 2 по 3 роботи, іпотека, страховки, коледж мами ганяють з дітьми на проф спорт поки ті права не одержать.
В мене відчуття що тут як на заробітках...
Як вже хочеться щоб війна закінчилася і додому...

Моєму легко, після київської школи ЄК, тут детский сад, каже, що навіть не цікаво повторяти півроку 3 гілки влади...
Не знаю чи хоче повертатися, тут ж простіше вчитися в школі.
Відверто, я не бачу що йому тут буде краще по навчанню.. Думаю, в Європі дешевше і на такому ж або кращому рівні вищі заклади...

Ну учиться легко, я не про учебу, а морально. Я тоже не исключаю, что она поедет учиться в Европу. Посмотрим, еще есть время.

Как-то вообще не хочется вам отвечать, вы уж извините

Я не хочу називати місто, штат Міннесота, пригород Міннеаполіса, година їзди. Я наприклад не вожу дітей на спорт по типу сокер , вони займаються гімнастикою , плавання. У всіх одна робота, той хто працює на 20 дол в год , то беруть підробітки, зачасту це студенти які отримали бакалавра, вчаться онлайн на магістра і на вихідних підробляють. Люди могу віку мають одну роботу, в кожного діти і сімейні обов’язки. Щодо будинку, він не цегляний, але гарний добротний дім, велике подвір’я , гараж , мене це також дивувало спочатку що не цегла, але я дивлюсь на конструкцію будинків і вони тут стоять по 150 років, і нічого з ними не стається. У Техасі я зустрічала цегляни, але це рідкість. Мені навіть імпонує те, що діти в 15-16 років самі можуть водити авто, нічого поганого не бачу в цьому. Права багато хто отримує,але батьки купують їм авто коли здебільшого діти йдуть у коледж навчатися, а так просто беруть машину батьків якщо кудись проїхати, це більшість моїх колег так робить