Хочу дітей, але обставини життя цьому не сприяють

Обставини складаються так, що я останні 10 років постійно займаюся важкохворими родичами.
3 роки доглядала за онкохворою мамою, яка була лежачою. Тоді я була студенткою першого курса, і а принципі весь вільний час уходив на догляд.
Після її смерті на онкологію захворів батько, то були жахливі 4 роки стресу, молитв та догляду.
Потім хворіла бабуся, доглядала саме я, інших родичів вже не було.
І зараз ситуація така, що в мене залишилимь тільки бабуся (інша) та дідусь, проблеми з якими почались одразу після повномасштабного вторгнення. Бабуся ослабла, а в дідуся почали проявлятися ознаки деменції.
Зараз мені 30 років, заміжня. Чоловік - єдина моя опора в цьому жаху. Він допомагав у догляді з батьком, зараз розділяє обов´язки і допомагає з бабусею та дідусем. Хотіли оформити піклувальника чи опікуна для моїх пенсіонерів, але на бабусю можна зробити тільки піклувальника (і ним можу бути тільки я, так як найближчий родич), а на дідуся, теоретично, опікуна, але ця можливість буде тільки у листопаді, лікарю треба впевнитися, що дідусь недієздатний навіть при його лікуванні.
Чоловіка можуть забрати. Тоді навіть не уявляю, як буду справлятися з цим кошмаром, враховуючи ще те, що багато сил йде на роботу.
Але питання в іншому. Мені 30 років, і життя зливається на старших родичів. Я хочу власної родини, дітей. Моя молодість проходить. В минулому я ніяк не могла уникнути обов´язків перед батьками. Зараз не можу кинути своїх бабусю та дідуся, але якщо завагітнію, то вже не зможу доглядати належним чином (шукати дідуся, який загубився в місті; піднімати бабусю, яка впала). Тим паче, якщо заберуть чоловіка. В принципі, останній фактор вже є вагомою причиною не заводити дітей.
Та чи нормально це? Що я роблю в житті не так? Деякі знайомі кажуть, що треба було здавати матір та батька в хоспіс, їхати вчитися закордон, будувати життя. Легко сказати, але я не уявляю, щоб адекватна людина так зробила. Зараз розповідають, що треба забити на бабусю та дідуся і жити своє життя. Але я в них одна, а вони не самостійні. На доглядальника грошей немає, та й вони підозрілі, чужих людей бояться.
Як би ви вчинили у такому випадку?