sovetchitsa
Советчица
Вход Регистрация
Спросить Советую Промо публикация Поиск товара
Настройки
Язык меню: ru ua Шрифт: a a a
Служба поддержки
Вход Регистрация
Правила | Ограничения | Cookies
©2008—2026 Советчица Kidstaff
Советчица - Семья, Дом, Дети - Дети
anonim_7
ДелайКак_Я• 18 мая 2024

Хочу дітей, але обставини життя цьому не сприяють


Обставини складаються так, що я останні 10 років постійно займаюся важкохворими родичами.
3 роки доглядала за онкохворою мамою, яка була лежачою. Тоді я була студенткою першого курса, і а принципі весь вільний час уходив на догляд.
Після її смерті на онкологію захворів батько, то були жахливі 4 роки стресу, молитв та догляду.
Потім хворіла бабуся, доглядала саме я, інших родичів вже не було.
І зараз ситуація така, що в мене залишилимь тільки бабуся (інша) та дідусь, проблеми з якими почались одразу після повномасштабного вторгнення. Бабуся ослабла, а в дідуся почали проявлятися ознаки деменції.
Зараз мені 30 років, заміжня. Чоловік - єдина моя опора в цьому жаху. Він допомагав у догляді з батьком, зараз розділяє обов´язки і допомагає з бабусею та дідусем. Хотіли оформити піклувальника чи опікуна для моїх пенсіонерів, але на бабусю можна зробити тільки піклувальника (і ним можу бути тільки я, так як найближчий родич), а на дідуся, теоретично, опікуна, але ця можливість буде тільки у листопаді, лікарю треба впевнитися, що дідусь недієздатний навіть при його лікуванні.
Чоловіка можуть забрати. Тоді навіть не уявляю, як буду справлятися з цим кошмаром, враховуючи ще те, що багато сил йде на роботу.
Але питання в іншому. Мені 30 років, і життя зливається на старших родичів. Я хочу власної родини, дітей. Моя молодість проходить. В минулому я ніяк не могла уникнути обов´язків перед батьками. Зараз не можу кинути своїх бабусю та дідуся, але якщо завагітнію, то вже не зможу доглядати належним чином (шукати дідуся, який загубився в місті; піднімати бабусю, яка впала). Тим паче, якщо заберуть чоловіка. В принципі, останній фактор вже є вагомою причиною не заводити дітей.
Та чи нормально це? Що я роблю в житті не так? Деякі знайомі кажуть, що треба було здавати матір та батька в хоспіс, їхати вчитися закордон, будувати життя. Легко сказати, але я не уявляю, щоб адекватна людина так зробила. Зараз розповідають, що треба забити на бабусю та дідуся і жити своє життя. Але я в них одна, а вони не самостійні. На доглядальника грошей немає, та й вони підозрілі, чужих людей бояться.
Як би ви вчинили у такому випадку?
показать весь текст
heart 1 crying_face 6 woman_facepalming 3
31 0
Все фото темыКомментарии автораМои ответы
  • 1
  • 2
anonim_73
НетЕщеНаверное• 23 мая 2024
31
Авторе, хочу в першу чергу висловити вам глибокі співчуття. Я розумію, що це лише слова і від них вам легше не стане. Маю в чомусь схожу ситуацію, дещо різняться, але суть у тому, що через близьких не народила. Я старша за вас і вже навряд чи буду мати дитину. Аби давала пораду собі 20-річній, то це було б окреме житло ще у тому віці, і незалежність від рідних не лише у фінансовому, а і у моральному плані. Якби жила окремо і не була морально залежною від мами, думаю, коли вона захворіла, я б вже мала власну дитину і тоді якось би вже викручувалась далі. А можливо, тоді не було б вже мами в живих, бо не було б такого нагляду за нею, оскільки дитина займала ю якийсь час. Постійні лікарні, обстеження, пошук причини того стану, аналізи, дослідження, лікування.
Але.....у вашої мами були ви, а хто буде у вас? Я зараз не про ´догляд дітей за батьками´, а про рідну людину поряд. Це страшно - залишитися у цьому житті самій або самому.
Якщо ви хочете дитинку - народжуйте.
  • 1
  • 2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта

Похожие темы:

Ще з цiкавого


Популярные вопросы!

Сегодня Вчера 7 дней 30 дней

ещё

Сейчас читают!

Назад Комментарии к ответу

О нас | Служба Поддержки | Помощь

Правила | Ограничения | Cookies ©2008—2026 Советчица Kidstaff