За моральною підтримкою

Не знаю, правда, чи це реально тут)))) в жахливій депресії після останніх стосунків. Просто заблокувала чоловіка, таке відчуття що не можу відмитися від нього, все дратує, коли про нього згадую- до рвотних позивів. Ще такого зі мною не було. Вже третій тиждень у стресі, коли стресую- заїдаю стрес. То мабуть я вже з´їла слона, навіть подруга помітила, що я поправилась. Почуваю себе дуже погано морально. Раніше якщо щось не влаштовувало у стосунках, казала гудбай і забувала за три секунди, навіть якщо розставались не дуже ввічливо, а тут як травма якась, постійно звинувачую себе як я могла з ним взагалі зустрічатись. Почуття бруду. Порадьте як вийти з цього жахливого стану. Уточню, що чоловік виявився дууууже душним, я вирішила порвати з ним коли ближче взнала його погляди на життя і його сексуальні вподобання, які мене просто добили. Коли розсталися він ще довго нив що його ніхто не любить, не вірив, кидав дебільні картинки, дзвонив моїй мамі!!! (це взагалі аут!), коротше, розкрилася його якась кровопивча риса, він реально висмоктав своїм ниттям всю мою енергію. В кінці я його просто послала і заблокувала. Може хтось підкаже якісь практики як позбутися цього стану? Бо хочеться напитися в хлам (не п´ю взагалі) чи якось забутися, і не виходить. Так мені противно що я взагалі з ним спілкувалася, від себе противно((( пс: із веселої активної жінки я перетворилась на істеричку біля холодильника. Птср якийсь. Як повернути себе??? І на чоловіків дивитись тепер противно.
Сорі за "простиню".